Горси і Флоко були повністю прикуті до чистого тіла, замкненого в Глазі Бездні. Зато Фліїм першим підбіг до аватару Солу.
Побачивши, що ні Горса, ні Флоко не змогли врятувати Сола, він повернувся до книги в твердому переплеті, яку тримали щупальця.
Він бачив, що Сол тільки написав ім'я в книзі, притягнув Дугласа, розкинувся по всьому куточках зоряного неба у світ чарівників. А що, коли він також напише в книжці ім’я Сола?
Чи зможе він врятувати його?
Фліїм, терпячи неприємне відчуття від очей на тілі Сола, хотів взяти щоденник і написати в ньому.
Але коли він спробував схопити щоденник, його рука пройшла крізь нього, нічого не торкаючись.
Як книга у твердому переплетенні була лише ілюзією.
Він знову спробував взяти перо в іншому щупальця, і знову промахнувся.
Фліїм з жалем відвів руку. Він не міг торкатися щоденника, нічого й сказати про те, щоб його було врятовано.
У нього не було на це права.
У цей момент очі Бездні внизу просел, і навколишня морська вода відразу хлинула у западину водовороту. Вода з усіх боків вдарила в центр водовороту, піднявши гігантські білі хвилі.
Бездне око занурилося під воду, і озеро запечатало водорість.
Злодії міста на небі і частина материка Іскайпер під такими сильними течіями покотилися кілька разів, а потім поступово заспокоїлися.
Горса і Флоко приземлилися поруч з аватаром Сола, щоб захистити його від хвиль.
— Ви можете доторкнутися цього щоденника? — запитав Фліїм, сказавши свою думку.
Обидва відразу спробували. На жаль, вони не могли торкнутися щоденника.
Флоко глянув на суворого Горсу. — Е-е, з Солом, напевно, все буде в порядку. Ми все ще дуже з ним зв'язані.
Будучи цілями "Сімфонії долі" і він, і Горса могли відчувати силу долі, потужну та неперервну не схоже на те, що з ним щось сталося.
Горса хоч і без вагання тільки що активував прокляття « Глувін» але зараз просто дивився на поступово заспокійливе море і мовчав, очевидно, все ж турбуючись.
У Чорному припливі, що лишився на морі, швидко розповсюдилася велика кількість морської води. Якорі, які не встигли втекти з водорості, поступово були поглинуті червоними хробаками.
Захворювання якорі були настільки ж сильними червоними хробаками, що поступово зникали і зрештою перетворились на щось схоже на чорний порошок у Хаотичних доменах.
Армія магів знову взяла під свій контроль цю акваторію.
Без перешкод у вигляді бруду Чорного припливу і якорі Байрон відразу підбіг до Горси. За ним слідом і напівельф.
- Де Сол? Той, хто щойно впав, — це Сол? — Збивко запитав Байрон.
Він побачив Сола, але виявив, що не може наблизитися до нього.
Три найбільші чарівники світу магів оточили Сола магічним бар'єром.
— Це Сол, — сказав Горса.
Раптом він, наче щось відчувши, підняв руку і торкнувся лоба.
Гладка шкіра була знайомою на дотик, але брови Горси зрушилися.
Щойно вирослий Зоряне око зникло.
Байрон побачив це і відразу потрігався на своє чоло, виявивши, що й його очі зникли.
Він швидко озирнувся і побачив, що у всіх щойнорослі очі з райдужними зірочками зникли.
Багато хто від початку до кінця не усвідомлював, що є око.
Байрон знову опустив очі і з подивом виявив, що тіло Сола на поверхні моря, яке раніше було конглумератором очей, невідоме коли воно повернуло людську форму.
Людина, подібна до Сола, обгорнула щоденник і пір’я з щільно закритими очима, опустивши голову, стояв на поверхні моря, злегка похитавшись на хвилях.
Горса відразу оглянув все тіло Сола.
Його рука вже була збиралася доторкнутися плечей Сола, але відразу зупинилася. Він підняв руку, зупиняючи інших, які теж збиралися кинутися вперед.
— Не чіпайте його, — сказав Горса. - Він досі в Бездінні. Він збирає всі свої сили. Ми не повинні йому заважати.
Фліїм, опустивши погляд на вже зниклу, невідомо куди йшов Глаздо Бездні, сказав: - Перед обличчям мертвого шостого рангу і могутнього п'ятого, просто зібравши зовнішні сили, він швидше за все зможе тільки захистити себе. Якби ми теж могли позичити йому свою силу.
"Можливість..."
Марія, дивлячись на тих кілька чарівників четвертого рангу, з тривогою запитала: " Тоді ми можемо чимось допомогти?
Як тільки сказала Марія, заговорили й інші маги.
Тепер Сол був опорою всього світу магів. Майже всі магічні сили отримували від нього допомогу. І багато магів, якщо б не допомога Сола, взагалі б дожили до сьогоднішнього дня.
Хоча ці люди знали, що Сол допомагає їм не бездарно, вони завжди виявляли вдячність і покладалися на його силу.
— « Семфонія долі» — раптом сказав Горса.
Флоко зрозумів. - Нам потрібно зв'язатися з іншими цілями.
ПП... Шановні читачі завтра вийдуть фінальні розділи Новелла, це був дооолгий шлях, сподіваюся вам сподобалася історія і якість перекладу.
Тепер я починаю працювати над новою, не менш цікавою історією. Вона називається Лабіринт Монстрів. Ви ж знаєте, я не рекламую "фігу", так що вас чекає дуже і надзвичайно цікавий сюжет з хорошим перекладом.
Ось посилка, і за традицією вам промоководик на 50 безкоштовних розділів TGN3P3263 , Якщо вам сподобається алевелла, то не сходьтеся, пишіть в рот. Ті, хто читає такі історії до кінця заслуговують більше привілеїв)