І від цього різкого руху Кісмета повітря недалеку раптом затремтіло, і тут же з'явилася фігурка Солу.
Його ніби щось тримала, і він, не в силах чинити опір, відкинувся назад.
Він з недовірою обернувся і, побачивши руку Кісмета, прищурився.
- Мій бідний братик-хозяїн, ти так довго використовував комфорт Днівника смерті, пора б і тобі відчути кайдани, які він накладає.
Кісмет знову днув рукою, і тіло Сола, не піддаючись контролю, відступило ще на один великий крок.
Сол опустив голову. Він відчував, як щось витягується з його тіла.
— Як це можливо?
Цього разу Даґлас відповів йому зверху.
— Щоденник мага смерті є шедевром шостого рангу. Ти ж не думав, що справді його контролюєш?
На ілюзорному обличчі Дугласа з’явилася усмішка, але ти так сильно злився, мені тільки на руку.
Соул відразу перетворився на клубок з десятків щупалець, намагаючись чинити опір, але виявив, що все одно не може перешкодити щоденникові вирватися з його тіла!
Соул з жахом намагався припинити щоденник, але Дуглас був незадоволений повільністю Кісмета.
- Що ти відмовляєш? Це твій останній шанс отримати свободу. Не забувай, навіщо ти мене покликав.
— Щоб побачити світ за зірками, — пробурмотів Кісмет і з холодною глянувши на Сола, сказав: - Пробач, мій брат-хозяїн, я знову тебе використав.
Потім він знову приклав зусилля, і кров з його пальців полилася, як обірвана нитка перлів.
Але саме після цього зусилля з молочної залози Сола раптом з'явилася темно-червона книга в твердому переплетенні.
Це був той самий щоденник мага смерті, який так довго його супроводжував!
Але коли щоденник повністю залишив тіло Сола, він все ще відчував, що між ним і папером є якийсь зв'язок.
На відміну від його Лінії долі, нитка щоденника була міцною і гострою, як сталевий дріт, і тягнула його душу, наче маріонетку.
А інший кінець нитки був пов'язаний з Кісметом.
- Отже... Навіть після того, як я повернув тобі твої осколки душі ти все одно залишився маріонеткою щоденника? — Обачно запитав Сол.
Кісмет повільно підняв голову. Він посміхався, але в його срібних очах, здавалося, стояли сльози.
- Така моя доля. Вона завжди грає сумні мелодії.
Сол все ще дивився на щоденник перед собою і на Кісмета навпаки, ніби навіть його думки були скинуті.
Поки він був під контролем, величезна істота прорвалась крізь хвилі та бурю і наблизилася до Око Бездні.
Здавалося, що десять тисяч людей одночасно поламалися кістки.
Передня частина континенту врізалась у небесне місто, притиснене до Глаздо Бездні.
Цей острів, який і так не міг зрівнятися з континентом, розлетівся на шматки й звільнив Глаздо Бездні.
У той же час якорі, які відчайдушно намагалися відштовхнути небесне місто, були розкидані по - різному.
Більшість уламків міста Небесного впала в Око Бездні, і раптово застигла бездня на мить разом з її морською водою.
Сильний передчуття смерті прокололо Сола від макушки до кінчиків кожного щупальця. Спроможний холод змусив кожну частину його тіла покритися інеєм.
Це і було серце різанини, створене магом п'ятого рангу.
Навіть Бездна на мить завмерла від чистої спраги вбивства.
Тільки континент Іскайпер, який мав найбільшу інерцію, продовжував ковзати до Глави Бездні.
Люди на континенті в цей момент зовсім не бачили Сола і його супутників у небі. Вони вже давно зуміли від жахливої нечистості, і їхні тіла зазнали аномальних змін.
Магія безконтрольно текла між плоттю і землею, перетворюючи кожну живу істоту на землі в найстрашніший монстр.
Тільки маги в віддалених районах ще зберігали розум. Але це лише дало їм змогу повернутися спиною до безодні і в паніці втікати.
На Іскайпере майже всі інші маги були відправлені Горсою супроводжувати червоні черв’яки.
Ті, що залишилися від магів низького рангу перед лицем абсолютно вищої сили не мали ніякої можливості чинити опір.
Тепер континент з пророчого сну розвертався прямо перед очима Сола, але він нічого не міг зробити.
У цей момент з якогось кутка континенту в Дугласа раптом вдарив чорний стовп світла.
Але це не було атакою.
Форма Дугласа, зображена чорним світлом, відразу стала чіткою, переставши бути тремтячим, що складається з уламків людиною.
Він став цілим.
Дуґлас нарешті посміхнувся. що ви багато зробили, щоб захиститися від мене. Включаючи небесне місто. Але що з того, що я вам його віддав? Знаєте, перед обличчям абсолютної різниці в силі будь-які розрахунки - просто смішні.
Він зробив крок, і його тіло відразу ж виявилося перед Солом.
Соул відчайдушно звивав усі свої щупальця, намагаючись звільнитися від кайданів щоденника.
« Щоденник — це зрештою зовнішній предмет. Чим більше ти на нього покладаєшся, тим більше він тебе скує, поки не задушить. Я в свій час витратив багато сил, щоб позбутися його пут.