Зараз Дуглас прагне вбити Горсу.
— Байрон та інші мають скоро прибути, я піду їх на зібрання. Замість того щоб залишатися тут, краще вирушити в тил і командувати червоними хробаками.
Він озирнувся на Сола. Той кивнув, і Горса зник у тіні.
Коли Горса веслувався, Сол повернувся до Кісметського стоячого поруч і запитав: "Що ти тільки що хотів зробити?
У відповідь на запитання Сола Кісмет не був сором’язливим і сказав: "Я, звичайно, хотів тобі допомогти.
- Ти ж казав, що віддаєш за мене життя. Це і є твоя жертва?
Кісмет осліпнувся. — Хі-хі, чи вже настав критичний момент?
Сол опустив очі на море під ногами.
На той час морська вода вже стала зовсім чорною, і знайомі запах нечистості, наче збудливий морський монстр, скидали зуби на світ, заявляючи про свою присутність.
Бездня остаточно з’явилася на півночі Іскайпера.
З морської води почали з’являтися білі крапочки.
Коли вони з’явилися, унизу почали підсилюватися хвилі.
Навіть Сол і Кісмет почали відчувати тиск.
« Очі бездні », — сказав він, дивлячись на Бездонну внизу.
Хоча він ризикував, спустившись у Бездну один раз, але знову побачив активний Око бездонні, то не втрачав пильності.
Зовнішній зір Бездні не був тим, що раніше лише пасивно захищався, перешкоджаючи Солу увійти.
З морської води вилізло безліч сіро-білих скелетів. Вони стояли на хвилях, що здіймалися. Всі вони, з головами або без, підняли якусь частину свого тіла і своїми, імовірно, очима втупилися на Сола.
У той же час континент Іскайпер позаду Сола продовжував наближатися, і на ньому вже можна було побачити якихось магів.
Ці люди махали руками, ніби благаючи про допомогу.
Але у Сола зараз зовсім не було часу на них.
— Око Бездні вже з'явився, а червоні черви ще не повернулися. Пора з'являтися Небесному місту.
Кісмет знизився плечима. — Небесний місто в руках Дугласа. Він, звичайно ж, кине його лише після того, як Іскайпер впаде в Бездну.
— Небесний місто не в руках Дугласа, а Фліїма.
Кісмет підняв одну брову, ніби хотів запитати: « А є різниця?»
Соул повільно підняв одну руку.
Кісмет завмер.
Фігура Сола миттєво зникла і відразу з'явилася знову.
Коли він знову з'явився, у його руці була рука Фліїма.
— Зараз! — гукнув Сол.
Несподівано на чолі Фліїма з’явилася тріщина, з якої висунулося око з райдужним зіниці.
Це око з’явилось, як Фліїм, котрий до цього часу був трохи збентежений і не розумів, що відбувається.
Він раптом підняв руку, відірвав собі голову і кинув її в водоворот внизу. Потім тіло почало падати, втративши життєву силу.
З відірваної голови не витікала ні краплі крові. Але, впавши в центр ока Бездні, вона раптом вибухнула.
Між роздробленим черепом і жовтувато-білим мозком з'явилася модель розміром з великий палець.
Ця модель, впавши у воду, роздулася і за одне дихання перетворилася на велетенський острів — небесне місто!
Розмір небесного міста був більший, ніж сьогоднішній Око Бездні, і з'явився він тут же застряг у водовороті.
Скверна Чорного припливу, звичайно, не могла зупинитись. Вона відразу почала швидко роз’їдати землю під Небесним містом.
Небесний місто, яке роками було оповите хмарами, нарешті обнажив свою нижню гірську частину.
Між коричневим камінням і ґрунтом іноді виднілися серебристо-серіжні металеві труби. Зі тріщин у трубах час від часу виривався білий дим.
Через роз'єднання Чорним припливом нижня частина гори Небесного міста також швидко розпадалася. Тому, хоча небесне місто було трохи більшим за теперішнє Недне око, він все одно швидко роз’єднувався ним.
Але в цей момент якорі, що висунулися з Бездної, почали відштовхувати гору Небесного міста!
Вони не хочуть, щоб небесне місто увійшов у Бездну!
- Кісмет, що ти робиш? — Аж раптом почувся голос Дугласа.
Сол і Кісмет підняли голови й побачили вгорі невідомо, коли народився Дуглас.
Його тіло постійно мерехтіло, наче розрізане на тисячі тонких смуг. Ці смуги постійно тремтіли і зміщувалися, через що Дуглас виглядав як хитка лялька, зібрана із кубиків.
Але Сол відчував, що тіло Дуґласа виглядало так через те що він зараз перебував у якійсь просторовій щілині і ще не повністю перейшов.
Кісмет, почувши це, повернувся до Солу. - Я просто подумав, що може і не пізно буде діяти, коли континент Іскайпер підтягнеться.
Почувши це, Сол негайно вештався.
Але на цей раз Кісмет більше не прикидався дурнем, або, точніше, поява Дугласа змусила його діяти.
Він підняв руку і з силою схопив повітря. Його пальці відразу схопили кілька невидимих тоненьких ниток. Ніті відразу ж порізали пальці, і кров стікала по долоні.