Помовчавши, Сол все ж сказав Флоко: - Я хочу зрозуміти, на чиєму боці насправді Кісмет.
Флоко, почувши це, розхвилювався.
« Ти думаєш, Кісмет - це не людина Дугласа? »
— Зараз важко сказати. Але я не вірю, що Кісмет буде так просто кимось управлятися, навіть якщо цей хтось - маг п'ятого рангу.
Флоко: « Якщо так, то я дійсно сподіваюся, що Кісмет представив Дугласу сюрприз.
Флоко мало не був убитий Дугласом. До цього хлопця, з яким він і раніше не був в одному таборі, у нього не було жодної симпатії.
Якби не те, що Сол і Дуглас зараз були в союзі, він би вже давно таємно йому напакосив.
- Флоко, ти спостерігай за кожним рухом Кісмета, детально все записуй, але мені не кажи. Коли ми повернемося, я сам з тобою поговорю.
Флоко: "Добре".
Соул перервав зв'язок і повільно відкрив очі.
Він глянув на Кісмет. Він вже зробив у рибі, на якій вони пливли, діру, і ззовні лишилася лише тонка шкіра, яка відділяла їх від морської води.
З тих пір як вони познайомилися, Кісмет, здається, ніколи не медитував і не намагався збільшити свою магічну силу.
Але сила цього хлопця була як айсберг. Ти завжди виявляв, що під водою ховається ще щось.
До виходу з Безднини Сол більше не буде зв'язуватися з Флоко. Інакше цей хитрий хлопець може щось запідозрити.
Раптом велика риба різко хитнулася. Кісмет щойно продирав у трясці, а Чорна морська вода хлинула всередину і принесла кілька напівгнучих рибок. Ці рибки, закочувавши очі, витріщилися на Сола своїми мутними очима.
Соул відкрив очі і зустрівся з ними поглядом. За рибними очима він, здавалося, вловив погляд ще однієї істоти.
"Хлоп!"
У наступну секунду велика риба розлетілася на шматки, і Сол з Кісметом впали в море.
У цей момент вони вже були дуже близько до Око Бездні. Скверна Чорного припливу в морській воді була достатньою, щоб вбити мага низького рангу.
Але для Сола і Кісмету це було ніщо, порівняно зі брудною всередині бездонної Бездні.
Сол, впавши в Чорний приплив, глянув на Кісмет. Довкола цього з’явилися численні водяні кола, ніби він миттєво створив захисне поле.
Побачивши, що Кісмет швидко оборонявся, Сол більше не звертав на нього уваги і, повернувшись, втягнув усю свою шкіру у кості.
Невдовзі з розорваної мантії висихнув чорний скелет і швидко кинувся до безодні.
Соул відіслав Малючку Водоросль назад у Башню Очищення Душу. Цього разу в Бездну він взяв з собою тільки Кісмет.
Навіть Флоко повинен був лише спостерігати зовні, не входячи разом з Солом.
Поки Сол не відчув бурхливий вир, Днівник мага смерті не видав жодного попередження.
Соул розлажив дух і тіло, дозволивши чорнило-чорної води захопити його в бездонне море.
У той час Сол повільно опритомнів у своїй справжній формі Лінії долі. Він, наче з висоти пташиного польоту, ясно бачив, як його чорний скелет, немов опалий лист, без будь-якого опору обертається в хвилях. На ньому навіть з'явилися якісь тріщини, з яких росли водорості.
Невдовзі тіло Сола стало подібним до трупу, який пролежав у морі сотні років і зріс дивними підводними водоростями.
Ці водорості, живлячись тілом Сола, постійно ростуть. А тіло, яке раніше могло ігнорувати звичайну нечистоту, стискувалося і тріскалося, наче висохлий листок.
А Сол, чиє свідомість вже з'явилося всередину Лінії долі, просто спокійно спостерігав за змінами свого тіла.
Зараз це тіло для нього було як волосся на голові. Тепер ця волосина вже висохла і зламалася, готовий в будь-який момент померти, але Солу міг виростити новий, щоб замінити його.
Провівши неочікувану кількість часу на краю водоворота, чорне костяне тіло Сола раптом здригнулось і вирвалося з чорної морської води.
На той час від його тіла залишилося лише половина черепа і грудну клітку. Решта кінцівок і половина хребта були знищені Чорним припливом та дивними водоростями.
І ось його тіло виявилося в спокійному просторі. Жахливий чорний приплив і водорості, які росли в щілинах кісток, у той момент, як він увійшов в цей простір, були відрізані.
Тут не було ні морської води, ані жахливого ментального тиску, лише тиша.
Ніби після крайнього втоми лягти в оксамитову шовкову постіль, дозволивши м'якості поглинути себе.
Неначе подолавши якусь межу, Сол з найбільш небезпечного місця потрапив у безпечний центр бурі.
Але ані попередні муки, ні нинішній комфорт насправді не вплинули на Сола, прихованого в Лінії долі.
Він спокійно дивився назовні, наче на грандіозний і красивий ролик.
Невдовзі після того, як він увійшов, ще один об'єкт, прорвавшись крізь невидимий бар"єр, пройшов з густого Чорного припливу.
Соул відразу помітив цей об'єкт.
Він був формою схожий на людський хребет.
Але з справжнім хребтом у нього була велика різниця.