Фіона знову повернулася і, дивлячись на білі ворота складу, вимовила закляття.
Ворота повільно відкрилися.
— Це найглибша частина бази. Тут не зберігається багато матеріалів, це ідеальне місце для тестів і вбивств. Якщо у тебе на серці спокійно, то заходь. Але якщо ти дійсно вбив мого батька, то ще можеш піти. З поваги до мага Солу... Я вб'ю тебе пізніше.
Сказавши це, Фіона увійшла в склад, не чекаючи Агу зовні.
Агу, ні секунди не вагаючись ступив всередину.
Але як тільки він увійшов, ворота за його спиною з гучним стуком зачинилися.
Тільки тоді Агу побачив, що стіни цього німого, але порожній склад були суцільно покриті магічними колами.
Коли ворота зачинилися, ці кола почали працювати як під’єднані до джерела живлення.
Агу повернувся, щоб втекти, але виявив, що більшість кіл у цій кімнаті — це коло заточення.
Зачинити його, мага, який ледь дотягнувся до другого рангу, було дуже легко.
Агу не зміг вирватися. Він відразу спробував зв'язатися з Солом і, відчувши, що все ще може підключитися до щоденника, трохи заспокоївся.
- Це і є тести, які ти хотіла провести? Подивитися, чи буду я намагатися втекти, відчувши небезпеку?
Агу хотів було запитати Фіону, але піднявши очі, побачив на її обличчі холодну посмішку.
— Не думай зайвого, я і не збиралася перевіряти чи ти брешеш, - Фіона підняла руку, і в її долоні з'явилася темна дуга світла. — Я просто потроху відділю твоє свідомість, а потім розібравши його на інформацію, дізнаюся де знаходяться інші Безліки.
— Ты... Все-таки через Безликих ... — Агу серце повільно опустилося на дно. — Отже, тебе не хвилює причина смерті твого батька.
Посмішка зникла з обличчя Фіони.
- Бо це неважливо. Я й так знаю, що мого батька вбив Безлікий. Мені байдуже, хто був вбивцею. Я просто вб'ю всіх Безликих і таким чином відімщу за свого батька! агу поспішно зупинив її.
— Фиона, Нана! Твого батька дійсно вбив не я!
Від імені "Нана" руху Фіони раптом замерли. Вона з подивом і гнівом підняла голову.
- Хто дозволив тобі називати мене Най? Ти думаєш, прикидаючись моїм батьком, ти змушуєш мене тебе відпустити? - Сказавши це, Фіона ще більшою швидкістю приклала темну дугу світла до кола.
Світло в кімнаті раптом померк, і світ став темно-жовтим, як небо перед зливом.
Агу відчув, як з-під його ніг раптом вирвався сноп іскри. Не встиг він зреагувати, як його викинуло з теперішнього тілесного посуду.
Коли духовне тіло Агу обнайняло, з центра магічних кіл по всьому приміщенням вистрілив темно-чорні дуги. Ці дуги перетиналися в повітрі.
Агу не встиг нічого сказати і відразу почав повертатися.
Але вся кімната, крім місця, де стояла Фіона, була заповнена темними дугами.
Агу негайно кинувся до Фіона, але не встиг. У двох метрах від неї він опинився замкнений в маленькому просторі, який було декілька дугів.
Він обережно не став торкатися дуг і повернувся до Фіона.
Фіона була цілковито ворожою до нього. Чи не так було відношення Ради Зоряних Ворт до Солу?
Якби зараз перед Агу був хтось інший, він би не вагаючись пішов, повернувся в щоденник і розповів Солу про змову Ради.
Але перед ним була Фіона, та сама дочка, яку він виростив десять років. Донька, яку він зберігав у своєму серці навіть після смерті і нікому про неї не розповідав.
Навіть якщо Фіона вважала його вбивцею свого батька, Агу не хотів, щоб вона стала пішаком у протистоянні Солу та Ради.
Зрештою, Сола до Фіона не мала жодних почуттів.
Треба було щось придумати!
Агу раптом підійшов до дуги і, наче з тюремної камери подивився на Фіону. — Нана, ти щось плутаєш. Тільки я називав тебе Наною. Твій справжній батько завжди називав тебе Фіні.
Фіона завмерла, і рух магії в її руках сповільнився.
- Яка ще Фіні? У мене немає такого імені, і ненависть сказала Агу, не розуміючи.
Але, побачивши такий розгублений вираз обличчя Фіони, Агу зітхнув з полегшенням.
— Я зрозумів. Я зрозумів, що на його обличчі з’явилася усмішка. Це було таке велике полегшення, що йому хотілося і плакати, і сміятися. — Нана, твій справжній батько загинув в результаті нещасного випадку, коли тобі було п’ять років. А я... я насправді... Насправді був твоїм батьком до 15 років.
Агу нарешті сказав це.
Він боявся сказати, не знаючи, як Фіона відреагує на те, що він - всього лише Безлікий, який зайняв місце її справжнього батька.
Він боявся уявити, чи його дочка не відкине ці десять років свого життя. Чи не зненавидить його, чи не вважатиме він, що зруйнував її життя?
Але тепер Агу відчув полегшення.
Тепер він все сказав. Залишалося лише чекати вироку.
Агу пояснив небагато, але Фіона почала розуміти.
Вона нарешті зрозуміла, чому її спогади були такими суперечливими. Вона думала, що її батько повинен бути таким - то іншим.