Який вже захист Корідора?
Ейло теж був вражений, почувши слова Ройа.
Він подивився на ті, хто насадив землю як опале листя, магів і побачив, що більшість з них ще живі. Він пригадав слова Лії: « Прошу вас, думайте про весь континент, а не тільки про думку однієї людини».
Він глянув на Лію, яка теж впала з ним. Вона хоч і дивилася на очі монстра, але, оскільки під нею було вже кілька « пом'яких подушок», лежала досить зручно.
Тепер Ейло зрозумів, хто стоїть за Лією.
Він зітхнув. що більше ніхто на тебе не нападе.
Очі на голубому полум'ї заморгували, моргали, а потім в мить оку закрили і зникли, наче їх не було.
Але полум’я продовжувалося горіти. І коли все стемніло, його тріск і запах гарі стали особливо виразними.
Ейло дізнався в ньому атакуюче заклинання Ройе і поспішно подивився на нього.
Рой, не вагаючись, відразу розвіяв його. Полум’я на тілі Сола, наче водоспад і скло вниз, з'єднавшись у маленьку кулю.
Але Рой не встиг його забрати, як рука з однієї черевої кістки схопила і запечатала в кришталевому флаконі. — Плата за лікування, — почувся голос Солу. — За спасіння життя - окремий рахунок.
Перед усіма з'явився чорний людський скелет. Тільки на передній частині його лівої руки була плоть.БУМ!! ...Захід до Корідор Свитання за його спиною, тільки що показаний через зменшене Сола, раптом вибухнув, розлетівшись на шари. Чорні лінії, весело розлітаючись на всі боки, описали в повітрі дугу і, повільно впавши, зникли.
На честь перемоги Сола запалили феєрверки!
Соул обернувся і побачив, як з нізвідки з'явилися білий костявий дракон та Корі на ньому, схожа на металеву статую.
Корі, здавалося, все ще перебувала в ривці. Навіть з’явившись у небі, вона продовжувала швидко рухатись вперед і пронеслася повз Сола.
Але зараз ні Сол, ані інші не звертали на неї уваги. Всі дивилися на вхід в Коридор.
Те, що тільки-но вибухнуло як феєрверки - це і був Корідор Свитання?
Ейло пильно дивився в небо. Коридор... Його не можна було знищувати!
Соул теж обернувся. На відміну від інших, він знав, що відбувається.
І справді, він побачив в повітрі чорний ажурний квадрат завбільшки з долоню.
Ледь він зібрався підійти, як з квадрата вирвався куля теплого світла.
Потім несподівано з'явився Нортон.
Він похитнувся, і його очі та кутки губ були підняті. Він був явно в піднесеному настрої.
Нортон обернувся і, побачивши чорний скелет, спочатку застиг, а потім по ментальним коливанням дізнався Сола. - Так жорстоко?
Корі нарешті вилетіла з драконом і повернулася до Солу. - Ти що, підсмажили? — З жахом подивилася на нього.
— Нічого страшного, — не час для пояснення. Соул помахнув єдиною лівою рукою і, доставивши зі сховища мантію, накинув на себе. - Як ви там?
Нортон був ключовою фігурою цієї операції. - Проблема вирішена. Но... — Він кашляв, — не я.
У цей час Ейло, Рой та інші маги не розуміли, що відбувається. Але, дивлячись на самотній квадрат в небі, вони зрозуміли, що з Корідором сталася велика біда!
Але зараз лише Ейло наважився підійти.
Очі, які щойно явив Сол, відбили у магів Трибунала всяке бажання битися. Що ви наробили? — Ейло, побоюючись, що той нестямний, з серйозним обличчям звернувся до Нортона. — Пане Нортон, ви без попередження вторглися на Нефрайт і атакували Фліїма. Ви не хочете дати нам пояснення?
— А що пояснювати? — розсміявся Нортон, не соромившись. - Що зроблено, те робиться. Але перш ніж я вам все поясню, можете піти і запитати у Фліїма.
- Він повернувся? — замер Эйло.
— Він і тебе хоче бачити, — знову подивився на Сола Нортон.
Корі обережно потягла Сола за рукав, боячись відірвати йому руку. — Нічого страшного. Повернися до старого Байрона, - заспокоїв її Сол, подивившись на неї пустими очима.
Корі надто довго керувала драконом. Потрібно було скоріше знайти Байрона і відправити його назад.
Компас Хаоса зазвичай можна було використовувати раз на день. Щоб зараз відправити дракона, Солу довелося б витратити інккристал та магічні кристали. На щастя, ці кристали отримались від Трибуналу.
Корі, хоч і турбувалася, але розуміла, що зараз нічим допомогти не зможе. А якщо дракон вийде з-під контролю, то лише створить проблеми. — Пане Нортон, я пошлю вам Сола! — Не звертаючи уваги на те, що бачить його вперше, вона випалила.
Коли вона сказала це, то не чекаючи відповіді розвернула дракона і полетіла в сторону покинутого замку.
Побачивши, що вона полетіла, Сол зітхнув з полегшенням. - Що ж, підемо, побачимося ... з паном Фліимом.
Нортон мав рацію. У битві з Фліімом він дійсно вкладав не більше всіх сил.
Повернемося в той момент, коли Сол і Байрон помітили, що образ Фліїма у замку став блідішим.