Ці сумніви, як зараза, поширилися серед магів і їх атаки ставали все слабшими.
Звичайно, багато хто не думав про це і люто атакував Сола. Можливість відкрито напасти на такого знаменитого і високорангового мага, щоб потім хвалитися: « Це Солуна! »
Один з таких вже підфарбовувався, тримаючи в руці сувій із заклинанням четвертого рангу « Гром і блискавиця».
У його очах палаючий, що мутирував Сол вже був на останньому видиханні.
Якщо він зможе завдати останнього удару цим ефектним заклинанням, то відразу стане найвідомішим магом другого рангу на Нефраті!
Але майже його пальці торкнулися сувою, як перед очима потемніло. - Електрика, не підходити. Малюк Водоросль, кусай його!
Звичайно, Соул помітив дію Кошмарного метелика та маленького Водороща, але не зупиняв їх.
Більшість його тіла вже перетворилися на напівпрозорі сірі щупальця. Снаружі вони горіли вогнем Ройа, але це полум'я, як не дивно, захищало його від інших атак.
Нізкорангові закляття, не долітаючи до нього, згоряли в цьому вогні. Їхня структура порушується, і вони розпадаються на частинки.
І Сол, вирішивши, почав вбирати ці частинки, щоб наповнити свою магію і відновити обпечене тіло.
Сила горіння і сила зцілення боролися один з одним, долаючи крихку рівновагу.
Але така рівновага не могла тривати довго. Пряме поглинання хаотичних частинок створювало великий навантаження на духовне тіло. Один хибний крок — це те, що могло б з’явитися в розумі.
Це була відчайдушна спроба самозбереження.
Навіть з його надлюдською силою і страхітливим Локатором він не міг довго протриматися.
Але він повинен був!
Якщо його план провалиться, то його і всіх, хто йому допомагав, чекає жахлива помста Фліїма.
Тому він мав бути витривалим! Я повинен був відбити всі атаки!
Він різко відкрив сотні очей!
Величезне, з пагорба, тіло із блакитного вогнів бджолоїдка різко відкрило десятки тисяч очей! — Що... « Рой, який щойно закінчив готувати закляття, непомітно підняв голову і зустрівся поглядом з одним із цих очей.
І відразу зрозумів, що справа погано. Але він не міг відвернути очей.
Розлом у Бездну вже відкрився, але без мети почав розширюватись, шукаючи її сам.
Ройе, все ще прикутий поглядом до ока, краєм очей побачив розширюється розлом. Його охопило жах, обличчя спотворилось, але він як і раніше не міг поворухнутися, ніби дивитися в це око було важливіше його власного життя!
І, звичайно ж, першою метою для безхозного розлому став він сам.
Краплі поту, що стікали з лоба Ройя, падали на край розлому і витягували дитячий плач та втягувалися всередину. Плач відразу обрушувався.
Розлом, наче мета, кинувся до нього.
Але в цей момент рука, чорна костяна руку, різко лягає на край розлому і, зтиснувши його, змусила луснути, як повітряний кулька.
Магія, яка підтримує розлом, відразу розвіялася. Дихання Бездні перервалося!
Рой відчув, що знову може рухатися. Він був увесь мокрий, і йому здавалося, що краплі пота плачуть, радіючи порятунку. Він не міг зрозуміти, чи це було насправді або йому сподобалося.
Він, як іржавий робот, насилу повернув шию і побачив, що всі, крім нього, потрапляли на землю.
І в якій б вони не лежали, всі люди, які ще мали очі, дивилися на очі у величезному блакитному полум'ї.
Це було так само, як і на першому місці.
Рой виявився єдиним, хто ще міг нормально рухатися.
Він, опустивши голову, не смів дивитися на монстра, який став Сонцем. Чому вони гірші, ніж погляд мага четвертого рангу?. А ці очі..."
Рой зрозумів, що з його духовним тілом все гаразд. Він не розумів, як на нього впливають ці очі.
Він наче знову став учнем, який через незнання магію міг лише відчувати первісний жах. так жахливо?»
Він уже не міг назвати його просто сильним. Зараз Сол затих у його свідомості навіть глава Трібунала Фліїма, став найбільш вражаючим істотою, яку він коли-небудь бачив.
Раптом біля Рой спалахнула чорна полум’я. Він, і без того на взводі, відразу ж відскочив на тридцять метрів.
І побачив імператора Ейло з кількома чарівниками Трібунала. - Не дивися! — спішно крикнув Ройе.
Але було пізно. Ейло та інші вже бачили багато очей у полум'ї голубого вогню.
І всі маги відразу попадали з неба.
Тільки Ейло, маг четвертого рангу, ще тримався.
Але Рой бачив, що це сильно вплинуло на нього. Його очі спалахнули, з них вирвалися язики чорного полум'я.
Ейло швидко відвернувся і підлетів до Ройи. - Що це?
Рой зм’якшив і, невідомо з якими почуттями, вимовив: - Це Сол.
За спиною Сола був вхід в Коридор Свитання. Невідомо, у що його вже перетворила та дівчина на костяному монстрі.
Але Рой вже був не до цього. Щоб прорватися в Коридор і витягнути з нього руйнівницю, треба було пройти через Сола. А він зараз навіть дивитися на нього не смів!