Почувши це, Байрон нарешті зупинився. Він підняв голову і серйозно подивився на Сола. - Ти впевнений, що хочеш, щоб Корі проводила експерименти тут?
"Який ще експеримент може вимагати присутності Корі?" Байрону не потрібно було навіть гадати.
Він лише хотів переконатися, що Сол все продумав. Адже тут, у Трібуналі... Треба було бути дуже обережним. - Так, так само серйозно відповів Сол. - Насправді, цей експеримент готувався саме для сьогоднішнього дня.
Байрон деякий час мовчки дивився на нього, а потім кивнув. - Я зрозумів.
І він знову схилився над своєю роботою, наче тільки що почув не про смертельне небезпечне рішення, а про повсякденний прохання.
У наступні дні Фліїм майже кожного дня приходив до Солу на кілька хвилин.
Коли він дізнався про результати своїх експериментів, то ділився своїми ідеями з іншими і боровся проти Чорного припливу.
Якби хтось не знав всієї підсвідомої, то подумав би, що вони захоплено ведуть наукову дискусію.
Але Сол знав, що все це - гра.
А Фліім знав, що Сол ще не приходив до справжніх експериментів. Але він не квапився. Поки Горса не помре, Сол не буде з ним співпрацювати.
Через три дні Корі, вдаючи, що її знайшли люди Трібунала, як і Сол, прибула з Кем до Вічного Ніч та під конвой низького мага увійшла у покинутий замок, де тримали Солу.
Шайя, як таємний агент, залишився у столиці і чекав подальших вказівок.
Сол зустрів Корі в темному коридорі замку. - Тут можна говорити? — Вона запитала, вбігши всередину.
— Ходімо на другий поверх, — сказав Сол, схопивши її за руку і повівши в лабораторію.
Ввійшовши, Корі побачила в центрі магічне коло, що закривало від підлягання. Вона втягнула туди Сола і відпустила його руку. - Вона дивилася на нього. У її очах палав вогонь.
Чи то гнів, чи недовір’я, а може й тилка... Хвилювання? — Ні, це було б занадто марно.
Корі приєдналася до маленького загону Сола. Вона була одночасно стривожена і збуджена до дріжджі. Якби не виучка, яку вона пройшла у великій герцогині, вона б, напевно, вже лаялася вголос, як Сол.
У безпеці вони детально обговорили подальші плани. Але й Байрон, і Корі знали тільки те, що стосувалося їх двох. Інші деталі Сол їм не розкрив.
Хоч вони розуміли, що в нього є інші плани, але не ставили зайвих запитань.
Корі згорала від цікавості, але коли Сол чітко сказав, що їм поки не варто цього знати, а потім він обов'язково все розповість, вона перестала питати. Тільки з розчаруванням кілька разів закочувала очі.
На четвертий день після прибуття Корі Фліїм, як завжди, зв'язався з Солом, щоб обговорити хід експериментів.
Але як тільки його голос зник, Байрон відразу ж плескнув Сола по лівому плечу.
Це означало, що сьогоднішній Фліїм відрізнявся від попереднього.
Байрон, маючи особливу ельфійську ментальну силу, був дуже чутливий до її коливань.
Хоч образ Фліїма, який він бачив, майже не змінився, він все ж зауважив, що той став трохи розмитим.
Байрон відразу ж, використовуючи свої ельфійські здібності, знову подивився на нього. Тепер він був упевнений, що проекція Фліїма і справді стала менш чіткою. Такого не було за попередні дні.
Він відразу ж подав Солу знак, як і домовлялися.
Соул відчув, наскільки важкий тягар на плечі, і його серце шалено закололося. Його свідомість розділена. Фліїм, що залишився в Трібуналі, не повністю оцінений. Його сила впала щонайменше на третину, а то і наполовину."
Розділення свідомості не зменшує силу пропорційно.
- Час, — сказав він Корі та Байрону.
Вони переглянулися і взяли свої речі.
Сол підійшов до вікна. Він не даремно вибрав цю кімнату в якості лабораторії.
Він притиснув руку до скла і відразу відчув на ньому печатку. На вигляд крихкий, його охороняли з зовнішньої сторони.
Соул злегка надачив, і його магія сильно завибрювала.
Скло затремтіло і з тріском покрилося павутиною.
Засліплене скло спалахнуло сліпучим світлом, наче полудневе сонце. Але під ударом Сола воно розлетілася як сніжинка.
Цей замок, ця кімната не могли утримати Сола. Інакше б два чарівники третього рангу не стояли зовні на варті.
Яскраве світло від розбитого скла відразу привернуло їхню увагу.
Очевидно, що друкування на замку служило в основному для сповіщення.
Двоє магів, які вилетіли з вікна осколки, дуже розлютилися.
Одне розбите скло - не біда. Але те, що Сол його розбив, означало порушення правил.
Особливо в такий напружений момент. Високий маг вже збирався летіти туди, але низький зупинив його. - Я спершу дізнаюся про що він був більш розсудливий. Хоч і злився, але вирішив спочатку оцінити ситуацію.
Може, це був вибух під час експерименту?
Після того як скло розбилося, з кімнати ніхто не вилетів, що трохи заспокоїло низького мага. Може, вони дійсно занадто нервували.
Але, підлетівши до вікна на другому поверсі, він побачив, що Сол та два інших маги стоять біля вікон і їхні ноги не мають магічного кола. Я так і знав, що ви щось задумали" - знову спалахнув гнів у низькому магі.