Соул теж кинувся в бій.
Різнобарвні спалахи магії сяяли над поверхнею моря, але не могли сповільнити знищення Дерів. Нізкорангові маги не могли боротися у воді з високим рівнем забруднення, а високоранго було замало.
Рой так і не з'явився.
Ніхто з магів другого рангу не наважувався примовити Солу спуститися під воду. Навіть для мага третього рангу зіткнення з такою кількістю монстрів у морі було вкрай небезпечно.
А без прикриння оборонного кола монстри, побачивши дерева Червоного моря, наткнулися на бенкетний стіл. Вони не хотіли виходити на поверхню, щоб битися з чарівниками.
Бачачи, як дерева - риба-луна — « обгороджуються» морськими тварями, деякі низькорангові маги, ризикуючи заразитися, все ж кинулися у воду.
Невдовзі з’явилися перші жертви. Їхні тіла, що стікають чорною кров’ю, нерухомо плавали на поверхні і ставали новим м'ясом.
Коли Сол побачив це, то зрештою зрозумів, чому монстри відділилися від хвиль, що відступили і повернулись у Червоне море. Ця м’яза жижа, повна зараза, підвищила рівень забруднення і затягнула їх назад. Невже руска з самого початку планували перетворити себе в джерело зараження, щоб натратитить монстрів у відметку? "
Якщо руска могла б це зробити, то чи ж магам Трібуналу було б так важко зносити стільки років?
Мозок Сола працював на межі. Він раптом згадав, як принцеса Жемчужина назбирувала пробних русалок. Чи могла вона змусити й інших русалок « верещати » у собі заразу, щоб повністю мутувати? Але її духовне тіло було зруйноване. Як вона могла це зробити?
Альфонсо? Неможливо. Навіть якщо він хотів звільнити русалок, то не знищив би дерев Червоного моря.
Тоді... Флоко, якого покликав сам Сол! Я покликав його, щоб він зустрів русалок, а він, мало того що зустрівся, так і скинув ядерну бомбу, аби відволікти увагу Трібунала! "
Нарешті, склавши всі частини головоломки, Сол зрозумів, що можна зупинити тих монстрів тільки силою витіснивши їх з гаїв Дерев Червоного моря. Тепер головне — перезапустити захисне коло. Дивно, чи Фліім не бачить, що тут відбувається? Чому він не перезапускає? "
Соул не знав, як працює оборонне коло, тому схопив першого потопа другого мага. - Скільки часу потрібно на перезапуск?
— Н-нужно... — Не менше двох годин, — відповів чоловік.
Дві години? - Відправте когось, — Сол подивився на повалені дерева, щоб перевірити чи йде перезапуск. У будь-якому випадку, ці дві години нам доведеться триматися.
— Д-да, добре! — Шхвалений маг відразу ж кинувся до берега, де у них був пункт зв’язку.
Побачивши, що той пішов виконувати наказ, Сол зібрався пірнути в море.
Але, повертаючи голову, він побачив на березі фігуру.
Сол завмер. Це був імператор Чорного Пламені, Ейло.
Потім він відчув радість. Якщо повернувся справжній маг четвертого рангу, то битва на березі стане набагато легшою. Якщо Фліім ще і встигне за дві години увімкнути оборонне коло, то загроза від монстрів приведеться до звичайного, не найміцнішого, набігу.
Решта магів радісно вигукувала. Оскільки імператор Ейло знову з'явився, значить він, ймовірно, просто візувався з поля бою. Хоч і було незрозуміло, чому він з'явився тільки зараз, але одна його присутність всіх заспокоїла.
Ейло не обманював їхніх сподівань. Він негайно застосував могутнє закляття. Без жодних яскравих ефектів, перед очима магів раптом все спорожніло.
Вода в районі Деїв Червоного моря раптово зникла. Самі дерева, маги і монстри залишилися на місці без жодної шкоди. Така сила і точність контролю були просто неособові.
Водночас невидимий бар’єр стримував воду ззовні.
Дерева, спираючись на свої густі корені, деякі встояли. Магі та монстри опинилися на морському дні.
Магі відразу злетіли. А монстри, позбавлені води, могли лише незграбно стрибати і звиватися на дні. Русалок тут вже не було. Тільки голі кістки всіяли дно.
Без перешкод магі Трібуналу, яка заражалася водою, виринуло на монстрів, убиваючи їх або викидаючи з гай.
Бар'єр, що стримує воду, довго не протримається.
Соул відразу наказав Малюці Водороси тягнути монстрів, а сам почав швидко розчленувати ворогів Кліналу душі.
Але, розправившись з кількома тварями, він побачив, як імператор Ейло підлетів до нього. — Всім чарівникам спуститися на дно! До перезапуску оборонного кола ми повинні стримувати монстрів власними силами. Люди можуть померти, дерева — ні!
Сол завмер. Він не зрозумів, чому Ейло передав йому командування. Адже найбільшим і найсильнішим тут був він сам.
Але наступні слова Ейло змусили серце Сола піти в п'ятки. - Я зараз же повернуся і перезапущу оборонне коло. Тут я можу покластися тільки на вас.