Напевно, тільки така людина, як Горса, якій на все байдуже і який одержимий лише магією, мала подібну відвагою.
Але, на жаль, як частина Імперії Чорного Пламені, всі його рішення мали базуватися на інтересах імперії. Він подивився на його величність Ейло і зрозумів, що той думає про те ж.
У мовчанні вони прийшли до згоди.
Сол спікував з повітря. Десятки напівпрозорих сірих бджолоїдок вирвалися з його рукавів і, наче стріли, кинулися до величезного змія на землі. Чешуя змія була надзвичайно гладкою, навіть щупалець то й справа ссказували, не в змозі як слід вхопитися. Проте, завдання Сола зараз було не зловити змія, а відігнати монстрів від заросл місячної манни, щоб Рой міг спокійно її зібрати.
Збирати місячну манну треба було з надзвичайною обережністю, інакше зірвані квіти дуже швидко втрачають свої властивості. Тому Сол і Альфонсо розділилися й відганяли монстрів з двох напрямків. Вони відганяли його, а не вбивали, тому що кров монстрів могла забруднити пісок і пошкодити корені місячної манни, які входять глибоко під землю.
Поки Сол за допомогою щупалець відтіснув гігантського змія, земля раптом здригнулася і з-під піску вирвалися ще три таких створіння.
- Я що, драконове гніздо розворушило? — Дуже боляче посміхнувся Сол.
Вбивати не можна, сильно шуміти теж. Він не хотів цього робити.
Соул швидко поглянув на Альфонсо. Той бився зі зграями бджіл завбільшки з людську голову. Чорна, густа хмара бджіл, яка нагадує грозову хмару, також виглядала тим головним болем. Мабуть, він краще буде тут возитися зі зміями.
Через шиї Сола вислизнула чорна лоза, тонші пальці. У повітрі вона швидко роздулася, ставши товщішою будь - якого з зміїв на землі. На кінці виноградної лози розверзалась паща, схожа на акулу, яка вчепилася до одного з змій.
Скрегіт!
Але луска змія була занадто слизькою. Малюки Волосся не вислизали, і це призвело до різкого скрегіту.
Коли Солу несподівано « орала» малаток Водоросль, вона прийшла в голову нову ідею. — Малюк Волосоль - ти можеш проковтнути одного змія цілою, з хвоста або з голови?
Малюк Водоросль, яка поглинала кілька Інкристалів, тепер мав причудливу просторову силу. Вона могла не тільки стискатися і розширюватися, але й впливати на простір.
Дитинка Водоросль обернулася і запитала Солу, чи вона хоче знати: « Я таке не є».
І поки вона роздумувала, гігантський змій на землі раптом розліг пащу і, навпаки, сам вчепився у Малу жінку Водоросль, намагаючись розчавити її своєю жахливою силою.
Малюки Водорості в мить закрутили у джгут.
И-и-і-i!
Соул відразу відчув хвилю страху, що походить від неї.
Малюк Водоросль боїться? Але як це можливо?
Відчувши страх Малюки Водороси, Сол негайно кинувся до неї. Але він не встиг підлетіти, як вона злякалася. Розгорнувшись, вона розтулила пащу і вчепилася у хвіст змія.
Інші змії відразу ж кинулися до неї, щоб допомогти своєму породінню, але були вчасно відстали щупальцями Сола.
Дитину Водоросль загладила змія з неймовірною швидкістю. У мить половина створіння, яка обвила її, вже зникла в її пащу.
Змій нарешті злякався. Він розчавив щелепи і намагався втекти, але розіп'ята малаток Водоросль тільки прискорила пожирання!
За допомогою Сола вона швидко проковтнула одного змія і націлила інших. Зрештою усі чотири створіння були знищені за десять хвилин. Солом же з головного бойця перетворився на асистента і глядачів.
У цей момент мала дитина Водоросль витягнулася на п'ятдесят метрів і, проковтнувши чотирьох зміїв, стала схожа на зв"язок сосисок.
И-и-і-i!
Розправившись з чотирма зміями, Волосте почала ластитися ще й до Сола. — Малюк Водоросль, чого ти налякалася? — Сол опустився на землю і подивився на « гірлянду сосисок ».
Малюк Водоросль так набита, що ледь могла підняти голову. Вона намагалась передати Солу свої думки.
Коли Сол нарешті зрозумів її, він не знав, сміятися йому чи плакати. Ти злякалася, що той змій знову зав'яже тебе в вузол?
У такому вигляді мала дитина Водоросль, звичайно, не могла повернутися на шию Сола. Він озирнувся на Альфонсо. Той хоч і возився з бджолами, але, схоже, справлявся. Соул вирішив не втручатися і, сівши на роздуте черево Волорусі, дістав металеву пластинку з відтиським Іглою та продовжив вивчати складний магічний коло. Заодно він міг наглядати за своїм підрозділом, щоб жоден монстр не прорвався до Ройи, який все ще збирав місячну манну.
Так пройшов приблизно годину. Аж ось маленька Волосоль здулася, наче проколоте повітряне кулька.
Фух...
Вона відкрила пащу і видихнула клуб чорного диму. — Переварила? — Сол піднявся на ноги.