Навіть якщо Соул забрав найцінніше, для Ніро - справжнім скарбом. — Пол, бери Міну і йдемо зі мною.
Соул покликав Пола з Міною і вийшов з кімнати. І Натан з акваріумом, і Ніро, який збирався прибирати, зупинилися та шанобливо дивилися на нього.
Коли Пол вносив Міну, вона нарешті помітила Ніро і Натана та помхала їм на прощання.
Здається, що її характер не змінився і вона залишилася такою ж милою та слухняною, навіть Натан розслабився.
Але його усмішка застигла на півдорозі.
Коли дівчинка махала їм, два крила на її голові також рухалися так само, ніби в неї було ще дві руки.
Але, придивившись до нього, він зрозумів: « Хай там крила! » Це були дві мертво-блідні, як папір, долоні, які махали їм.
Ніби хтось ось-ось... Виростить з голови маленької Міни.
Соул знову опинився в "морі"! Через три тижні я дам тобі можливість влаштувати вибух. Але чи зможеш ти підняти цей вибух цунамі, залежить від тебе.
— Лише два місяці підготовки, чи не зарано? — Помовчавши, відповів бог води Флоко.
Він сотні років намагався звільнитися. Він почав співпрацювати з Солом, бо завдяки своїй особливій спроможності він міг утримати прокляття моря в одному місці і коли нагромаджена сила досягне певного рівня, вона створить сильний внутрішній тиск.
При правильному підході цей тиск можна було б перетворити в потрібний момент у вибух, який вивільне величезну енергію і принесе замкненого на дні Флоко.
Навіть якщо він не був на поверхні, але вирвався з глибин, то ослаб би друк і зміг би звільнитися від нього за допомогою своїх відновлених сил.
Але тепер тиск накопичувався лише два з невеликих місяці. Хоча Флоко доклав великих зусиль, щоб стримати його від передчасного вибуху, він вважав, що ще не час.
Треба було накопичувати енергію хоча б рік, перш ніж подумати про вибух! - Ти-то можеш почекати, а в мене немає часу, — з посміхом і зітханням похитав головою Сол. - Я думав, що зможу тут пробути півроку.
- І півроку було б непогано.
— Але насправді, через місяць я проводитиму один експеримент. І Офелія, готуючись до нього, скоріш за все розкриє мою таємницю про допомогу тобі. Вона ж зараз, використовуючи залишений тобою метод, намагається досягти п'ятого рівня!
Біла кішка все ще сиділа, але її підзріває хвіст видавала її здивування -- стільки років пройшло, а хтось досі хоче використати мій метод - він посміхнувся і похитав головою. - Боюся, вона занадто розмечалась.
- Як це? Ти думаєш, у неї не вийде? - Щось змінилося в обличчі Сола.
— Я називав себе богом води, але це також тому, що моя кров від природи має неймовірне природне народження з елементом води. Я говорив тобі, що я з роду Лазурної Чешуї. Це те, як ми себе називали. Ззовні нас називали людьми русалок.
Народ русалок? Соул різко підняв голову, але не перебив Флоко. - Коли я досяг нового рівня, більшість русалка вже покинули цей світ. А ви, люди насправді не можете, як я, повністю замінити своє тіло елементами води.
Здається, дорога Офелії буде важкою. Але ти впевнений, що всі руслки покинули цей світ? Я щойно почув, що біля узбережжя одного з континентів живе безліч русалок.
- Що? — Флоко дуже здивувався. — Як це можливо? Елементальні частинки води в цьому світі вже нечисті. Навіть якщо якісь руслики і залишилися, їм було б важко розмножуватися. Звідки взявся натовп?
У своєму ментаційному просторі Сол міг створювати будь-які образи.
Він не сперечався, а просто підняв руку і поруч з ним була тривимірна проекція.
Проекція була дуже чіткою. Свірепая і хижа, це була та сама русалка, яку Сол бачив у лабораторії мага Паліна.
І в той момент, як Флоко її побачив, шерсть на його котячому тілі стала дибки! - Який проклятий виродок? Перетворити русалок в таке!
Пол відвів Міну туди, де він тимчасово зупинився.
Хоча на перший погляд Міни змінилися лише вуха, Пол добре розумів, що його донька вже не є звичайною дівчинкою.
Мина з двома білими вушками по дорозі додому заснула. Соул дав йому кілька вказівок, як доглядати за нею, і відразу зник.
Пол кілька секунд дивився на стілець, де тільки що сидів Сол, перш ніж прийти в себе.
Він підійшов до ліжка Міни, присів на котпорочки і, дивлячись на сплячу дочку і два маленьких крила у неї на голові, підняв руку, щоб, як і раніше, погладити її за волосами.
Але крила, до цього спокійні, раптом піднялися, і їх пір'я розійшлось, перетворившись в мертво-більну людську руку, яка спробувала схопити руку Пола.
Рука Пола застигла в повітрі. Він так і не наважився її доторкнутися. - Моя маленька Міна, ти все-таки стала маленьким монстром.