Пол здивувався, коли не сподівався, що Сол скаже про це. Але зараз, окрім того, що я хотів врятувати Міну, йому нічого не було робити.
Соул не розвинув цієї теми. Все одно, деякі натяки знадобляться в майбутньому. - Якщо вже ви знаєте хто похитив Міну, то ведіть, — сказав він.
На хмуром обличчі Пола нарешті з'явилася слабка усмішка.
Ніро було зовсім не до сміху.
Він стояв біля воріт будинку No11 по квітковій вулиці.
Це був найпрекрасніший район у всьому Небесному місті.
Рожеві і білі, що шепочуть квіти, покривали кожен розкішний будинок.
Аромат квітів заспокоював і навіть трохи прояснював свідомість.
Але коли Ніро був магом, який виріс у Небесному місті, він добре знав, чим живляться ці гарні квіти.
Оскільки в його сім’ї були деякі зв’язки, Ніро ріс досить безпечно. А недавно за допомогою вдалого білого кота він став офіційним магом.
Але навіть коли він пішов допомагати своєму другові Полу рятувати його доньку, маг Палін просто викинув його з дому.
І це ще він, з поваги до сім'ї Ніро, не калічив його.
Інакше Ніро зараз лежав би на землі.
Тепер Ніро теж дуже хвилювався. Він бачив, як росла Міна.
Але якщо її не вдасться врятувати, він залишиться лише повернутися і порадити своєму другові... Ну, народити ще одного.
Коли Ніро, вагаючись, вже збирався йти, щоб не злити мага Паліна, на його плече раптом лягла рука.
Ніро зовсім не помітив, що хтось стоїть ззаду і від злякається різко обернувся. — Наставник Сол?
Ніро не сподівався, що коли Натан говорив про підмогу, то сам впровадить наставника Сола.
Але ж наставник Сол - це лише маг першого рівня. І що з того, що він нещодавно влаштувався в Маринському інституті?
Маг Палін - також один з верховенства Практичного інституту, і йому буде байдуже на якогось талановитого новачка. — Наставник Сол, маг Палін, скоріш за все, не слухатиме нас; Ніро дуже поважав Сола і не хотів, щоб той ризикував, особливо для звичайної людини.
« Настав учитель Солу не просив, — підійшов Натан, який прийшов з Солом і відтягнув Ніро.
Ніро з подивом подивився на Натана.
З часу, коли Натан став офіційним магом, він більше не ходив до лекцій. Ніро не сподівався, що він так зблизився з наставником Солом. Здається, що їх пов'язувало щось більше ніж просто заняття. - Ви двоє чекайте тут, — Сол нічого не пояснив Ніро. Він підняв голову, подивився на стоїть перед ним будиночок з білими стінами і сірою черепицею, його погляд ковзнув по серо-зеленого мху, що вступає за муром, і про щось задумався.
Ніро теж був не дурень. З огляду на реакцію Натана і поведінку Сола, наставник був не так просто.
Він сам тільки що успішно став магом першого рівня, але, дивлячись на Сола, все одно відчував його незбагненну глибину.
Може, наставник Сол ... не першого рівня?
Соул наказав їм чекати зовні, а сам увійшов у будинок.
Ззовні, використовуючи рослини та візерунки на будинку, були встановлені дуже приховані захисні і попереджувальні магічні кола.
Але ці кола могли зупинити мага нижче другого рівня, а для Солу вони були марні.
У нього було кілька способів увійти, не потрівожив тих, хто всередині.
Але, заради безпеки Міни, Сол вибрав найвідчайдушніший.
Він підняв руку, і з кінчика його пальця випорхнула срібний метелик.
Спочатку вона була завбільшки з рисове насіння, але потім ставала все більшою аж поки не досягла долоні дорослої людини.
Вона беззвучно помахала крилами і, не видаючи ні звуку, влетіла у цегляний будинок.
Два новоспечених офіційні маги розгубилися, дивлячись на порожній простір між Солом і будинком.
Їм здалося, що вони щось бачили, але в той же час - ніби і нічого не було. Як задрімали посеред ночі.
У темній кімнаті.
Маг з сивим волоссям, розтріпаною бородою і грубою шкірою стояв біля заброзованого кров’ю лабораторного столу.
На столі лежала маленька дівчинка, яку він сьогодні привів.
На дівчинку було накладено закляття. Вона була без сили, її руки і ноги були розтягнені.
Але вона була в свідомості.
Вона не боялася ні темної кімнати, ні тьмяного світла свічок, ані жахливого старого.
Палін був дуже задоволений. Це переконало його, що він народився в медіума.
Природні медіуми, не вивчаючи магію, могли бачити духів і ілюзії — невидимі для звичайних людей.
Вони жили в жахливому, похмурому світі з самого дитинства.
Смачна гуска в очах звичайної людини була тільки сіркою, яка торгувала ногою гнійним сером.
Порхаючи в небі рожево-білі пелюстки - беззвучно відкриваються і закриваються губами.
Чисті, залиті сонцем вулиці міста є жахливими адомами, по якому проповзали гігантські черв’яки.
Природні медіуми все життя жили в страху, але цей страх не міг завдати їм справжньої шкоди. З часом він став очепінням, а потім у цілковитій відсутність емоцій.