Високі будівлі хиталися, наче глузували.
Цей підземний світ, який будувався десятиліттями, було не так-то просто зруйнувати.
У цей самий момент з вершини світу, з неба, лилися п’ять червоних стовпів світла.
Ці п’ять стовпів розірвали темряву, наче ранковий заряок.
Коли вони з’явилися в один, то стали немов новонароджене сонце.
Сонце з гуркотом влилося у повітря Сола.
Лінії долі різко пішли в рух, сплітаючи нову історію.
Тіло Сола в одну мить перетворилося на клубок прозорих ниток, які були наповнені червоним світлом і засіяли.
Світло розривав темряву. Ні будівлі, ні монстри, ані тіні не могли його зупинити.
Все зміталося на його шляху.
Світло повністю осяяло це чорне місто. Небо і земля змінились місцями. Довкола знову з’явилося перегорнуте дерево.
Почуття вже не перешкоджали їм. Сол знову прискорився і нарешті на одній з крайніх гілок побачив виснаженого Германа.
Герман присоромився і, нарешті розглянув Сола, посміхнувся, але не зміг вимовити ні слова.
Він засунув руку собі в груди і дістав темно-червоне насіння.
Коли насінина з’явилася, вона почала випускати потужні ментальні коливання.
Реальність і ілюзія одночасно походили від нього, створюючи суперечливе відчуття.
Соул взяв насіння і обережно запечатав його у своїй правій долоні.
Тепер і він міг увійти в простір у серцевину дерева.
Сол схопив слабшого Германа.
Той негайно перетворився на чорну спалаху і зник у щоденникі, що з'являється на його долоні.
Сол з бавовною закрив книжку.
— А тепер, давайте особисто подякуємо пані Безстану.
На відміну від фальшивого нічного міста, простір у серці дерева був просто темною темрявою.
Увійшовши, Сол відразу відчув вологість і тиск. Наче його живцем поховали глибоко під землею. Але теплі дотики насіння Перевернутого дерева швидко розвіяли неприємні відчуття.
Якби Сол повністю поглинутий насінням, а не просто носив його з собою, йому б навіть сподобалося це темне й тихе місце.
Шкода, що воно мало бути для маленьких Водоростей.
Здобувши знання, Сол подивився вперед і побачив Бестзу, яка мала лише половину обличчя.
Це була та сама Бесс, яку він колись бачив у кабінеті ректора Академії Байдун.
Вона як і раніше була безпристрасною, ось тільки, крім цього безстрашного обличчя, у неї більше нічого не було.
Її тіло перетворилось на гілки, з яких росло безліч тонких коренів. Деякі з них свисали зверху, інші росли просто вниз.
Ці корені та гілки оточували голову Безстани. — Маг Сол, коли ти приїхав до Аргоса, Академія Байдун прийняла тебе і зробила велику допомогу. І ось як ти платив мені!
Голос Безстану був ревінням, але в ньому звучав гнів. - Не прикидайся, маг Бестена, — посміхнувся Сол. - Якби мене дав ректор Понд, ти б з радістю використала мене як добриво для підтримки своєї душі?
Соул озирнувся і похитав головою. я прийшов сюди, щоб укласти угоду з тобою. Але зараз, здається, ти не відповідаєш навіть мінімальним вимогам.
Соул залишив Безстану, підлетів до втрати свідомості Шайє.
Той тримав у руці зуб костяного монстра, який Сол приніс з Хаосу, і вже був заражений його випромінюванням. Його душа почала перетворюватися на злого духу.
Сол забрав зуб у Шайї, знову вживив його до своєї лівої руки і запечатав брудну. Потім його права рука знову перетворилася на щупальця і, шленувши Шайю по обличчю, він одним рухом відрізав йому голову.
Обезголовлене тіло Шайї в одну мить повністю мутіло, перетворившись у кулю з нерівною поверхнею.
Якщо не рахувати кольору, то він був схожий на місяць.
Але цей місяць відразу почала деформуватися, її поверхня пішла буграмами, і в результаті на ній виросли шипи.
Так місяць покрився щоковою шкірою.
Соул відразу виявив у цьому несвідомому злому духу такі властивості, як « гострота» і "урон". Якби звичайна людина або учень мага випадково торкнувся його, на тіло з’явилися б незаживливі рани і він би линув до смерті.
Але для Сола, який вже досяг третього рівня, цей злий дух, що став частиною душі Шайї, не був загрозою.
Сол поклав голову Шайї в ліву руку, а права на щупальця збільшилася миттєво до велетенських розмірів. Він, наче восьминіг, розтуляв пащу і проковтнув колючу кулю.
Острота і урон не завдали йому жодної шкоди. Щупальці просто впивалися його, як желе.
Після поглинання душу і нечистоти всередині щупальця були розділені.
Душа була вивернута назад, а брудна залишилася на кінчику щупальці. У результаті Сол відірвав його і запечатав.
Він знову приєднав очищену душу до шиї Шайї. Ось тільки вона була схожа на пережований торт і вже не мала колишньої витонченої форми. Частина тіла Шайї перетворилася на хаотичну слиз.