Як видно з побаченого нападу, Корі справді могла б захищати допоміжне коло. Але він боявся, що ворог буде занадто сильним і ранить її.
Інтуїція та спостереження за Аргосом підказали йому, що атаки цих гілок — це лише початок катастрофи.
Раптом з усіх боків почувся шорх.
Вони з тривогою озирнулися і побачили, як зі тріщин у землі виповзають ті самі гусені з людськими головами.
Більшість голів належала старшим людям, але лише кілька — молодим.
Вони витріщили очі на Трійцю, повністю загубивши людський розум і нагадуючи зграя диких звірів.
А на чолі були дві гусениці, яких Корі бачила в місті. Чи це колишні жителі? — Напнула ногою Ан, несхвально скривдившись. — Господар Аргоса не пощадив мешканців міста, так ще й сусідніх людей перетворив на монстрів. Що він взагалі задумав?
Гусениці поповзли до них, звиваючись. Трійця, захищаючи допоміжне коло, не відступала.
Коли ворог вже був готовий увійти в 30-метровий радіус атаки Корі, її руде волосся знову змітнулися вгору, і вона почала готувати нове заклинання.
Але, не досягнувши до 30 - метрової позначки, гусениці раптом підняли голови і почали плювати шовковими нитками.
Ніті летіли не в них, а на землю навколо. Здавалося, що вони хотіли оточити їх шовковим муром.
Ніті вилетіли все швидше, і за кілька вдихів навколо них вже виросла стіна заввишки півметра. - Вони хочуть замкнути нас тут?
— Боюся, не тільки, — опумувала Аня. - Схоже, вони збираються сплести кокон і закрутити нас в нього.
Вона відразу ж відірвала одну зі своїх паучих лап і, як спис, мітила її в стіну.
Гострий кінчик зі свистом проколов повітря і встромився у стіну.
Однак, здавалося б, тендітна шовкова стінка не була пробита. А покинута Ан лапа не зникла, а просто приліпла до неї.
Побачивши це, Агу відразу застосував вогняну кулю.
Але дивно, що полум’я вогню також прилип до стіни, повністю порушуючи закони фізики.
Оскільки ворог не входив у 30 - метровий радіус, Корі весь цей час тримала закляття наготовці. Підтримуючи його, вона важко дихала. — Це не просто шовк.
- Якщо ми прилипнемо... — опумно вимовив Агу.
— Пані Корі, нам краще піти.
— Добре! — Недумуючи, кивнула Корі.
Коли потрібно, то сміливо відступити. Корі не вагалася. — Ви йдете, я залишуся тут чекати наказу свого господаря, — сказав Агу, залишившись на місці.
У будь-якому випадку, хтось повинен був активувати допоміжне коло, встановлений Солом.
Він хотів змінитись, але не відступаючи на стіну.
Часу на суперечки не було. Вона знову схопила Корі за руку, збираючись вилетіти із ще незасмаженого кільця.
Але в той момент, коли вони вже були готові злетіти, вони раптом побачили, що над гусеницями з'явилася темно-зелена хмара.
Воно, як дощ, закапали краплі на висоту 10 метрів.
Ось тільки дощ був отруйно-зеленим і вимкнув тухлою рибою.
Коли гусениці падали на каплі, вони відразу запалювали величезні дірки в їхніх тілах.
Незабаром усі гусениці перетворилися на калюжі слизу, що нагадує блювання.
І коли вони були знищені, Корі виявила, що шовкова стінка навколо них в одну мить зникла.
А лапа Ан виявилася набагато далі.
Вогняний шар Агу вибував шматок землі неподалік.
Корі надихнула і, закашлявшись від воні, сказала: "Кхе-кхе, це була ілюзія. Кхе-кхе, не просто ілюзія. Якби ми з Ан намагалися вилетіти, то теж подумали б, що не змогли і приліпили.
— Так, — кивнув Агу. - Ці творці створили в нашій свідомості непереборну стіну.
— Не дивно, що вони могли стріляти так далеко і швидко! — стиснула зуби Ан. — Смішувати фізичні і ментальні атаки, як підло!
— Вы в порядке?
Побачивши, що Трійця обговорює лише шовкові нитки, той, хто їх врятував, не дочекався вдячності і навіть згадки про свою отруйну хмару, вирішив вийти з тіні. — Він підійшов ближче і водночас піклувався про них та проклинав їх.
Нарешті ж, коли він з'явився рятівника, Агу обернувся.
На півслові його голос обірвався.
Він дивився на особливу мантію незнайомця, і його серце кинулося.
Маг, який тільки що їм допоміг... був з Трібуналу!
Цей трибунал мав владну репутацію, і він не був найкращим.
Коли Корі дізналася, хто перед нею, то відразу почала нервуватися.
Коли маг, який знищив гусеницю отруйною хмарою, вийшов вперед, за ним пішли ще три. Всі вони були в чорних мантіях Трібуналу. Троє ззаду - з безстрастними обличчями, і тільки той, що вийшов першим, посміхався. — Аргос більше не безпечний. Вам краще якнайшвидше піти звідси.
Агу та Ан стали поряд з Корі.
Протягом останніх двох років, проведених з великою герцогинею Кіром, Корі багато чого навчилася на етикетку. Вона ступила вперед і поклонилася представникам Трібуналу. - Привіт, я маг першого рівня, Корі. Як я можу до вас звертатися, сер?