він тримає мене за порожнє місце?
Хто б міг подумати, що стара відьма сама вийде вперед.
Вона підняла руки, і Сол відчув, як повітря перед ним наче застигло.
Вісельник рухався дуже швидко. Вони ще не встигли захистити його, як він уже був перед ними.
Гуркот!
Наче дві величезні скелі зіткнулися. Вісельник врізався у невидиму повітряну стіну, створену старою відьмою.
Здавалося, цілий острів здригнувся від оглушливого удару!
Але такий сильний удар не завдав висільця жодної шкоди. Чоловік просто розгубився і відразу почав думати.
А ось обличчя старої відьми помурилося.
Хоч її обличчя і було приховано під величезним капюшоном, Сол відчував її гнів.
Рицар у важких доспехах холодно хмикнув і витягнув через спини конічний спис.
Наконечник списа, зі свистом оспівавши в повітрі півкруг і встав у повітряну стіну.
Скрегіт!
Від нього роздався пронизливий звук, від якого Сол нахмурився.
Лицар повернув зап'ястя, штовхнув, і спис пробило повітряну стіну.
Магічна охорона, пробита, відразу розпалася.
Загубивши перешкоди, спис кинувся далі прямо в голову Сола.
Соул знову відступив, не зводячи очей із гострого наконечника. - Шановний, якщо ви прийшли вбити мене, могли б ви спочатку пояснити причину? - Він продовжував грати роль невинного лекаря.
- Ти вбив Лангвіна. Він був моїм другом, і цар несподівано відповів.
Але навіть відповідаючи, він не сповільнився.
- Якого ще Лангвіна? Друга? Ти що, мене за порожнє місце тримаєш?
Стара відьма вже закінчила вимовляти наступні заклинання.
Вона потерла долоні, і з них вирвалося кілька маленьких торнадо, які відразу ж кинулися до ніг шибеника.
Він мав велику, але торнадо і не намагався протистояти їй. Вони лише порушували його рівновагу, і велика тварина не в стані зрушитися з місця, почала ковзати на льоду.
Побачивши, що висівець обеззріває, лицар кувирок зістрибнув з його спини, схилившись від двох торнадо, які летіли в нього.
Навіть без звіра лицар був дуже ловцем. У кілька кроків він ухилився від атаки старої відьма і знову спрямував свій спис на Сола.
Стара відьма відразу відступила в сторону і, знову піднявши руки, запровадила лицаря у повітряну тюрму. Так само, як колись вона зловила Сола.
Але ментальні коливання лицаря були слабкими, а ось фізична сила - страшною. В’язниця старої відьми не змогла повністю його стягнути.
Побачивши його бій зі старою відьмою, Сол зрозумів, що той не поступається магу другого рівня. Просто це був маг другого рівня, який спеціалізується на ближній бої.
Незважаючи на те, що він був дуже обладунким і лютим звіром, то Сол не вважав його справжнім лицарем.
Хоч його магічні та ментальні коливання були слабкими, але така сила і витривалість, що дозволяють протистояти магії, були недоступний звичайному лицарю. Поза всяким сумнівом, за цим стояла якась магія, секрет якої він поки не розгадав.
Можливо, варто було лише знайти цей секрет, і противник розпливається, як паперовий тигр.
Соул все ще не втручався. Він стояв ззаду і спостерігав, як лицар прикрився доспехами з вигравованими на них магічними колами, витримав удар старої відьмою, вирвався зі пастки і навів влучний удар.
Стара відьма, мабуть, була рада, що їй нарешті вдалося відволікти на себе увагу лицаря.
Соул прищурився, слідуючи за його рухами.
Але, використовуючи медитацію, він бачив швидше труп, ніж жива людина.
Ці викручені до межі руху, ця неймовірна вибухна сила - звичайне тіло такого б не здолало.
Соул бачив, що кожна атака завдає ран тілу лицаря.
Вивчаючи його рухи, він раптом помітив одну деталь.
"Це людина дуже ловля і сильна, але її шия здається чимось скуреним".
Соул побачив ще кілька секунд, і на його обличчі з’явилася усмішка.
Я розкрив твій секрет!
Стара відьма шкодувала лише про те, що її тіло ще не повністю відновлювалось і ефективність та сила заклинань були невідповідні.
Подумати тільки, вона вже кілька раундів не може впоратися з кимось хто просто махає списом без будь-якого магічного виящства!
Одного разу їй навіть довелося тікати з дистанції.
Поки стара відьма думала, як здолати цього громілу, вона криєм очі помітила якусь чорну пляму.
Хоч вона не відразу зрозуміла, що задумав Сол, але інстинктивно знову застосувала повітряну в’язницю.
І цього разу її ментальне тіло здригнулося. Вона поклала в закляття майже всю свою магічну силу!
Лицар знову був скутий.
Але коли він, як і минулого разу, спробував прорватися силою, чорна спалахнула у нього над шиями.
Рицар опустив голову, і його зір почав обертатися.
Земля і небо сміяли один одного перед його очима.
Нарешті він побачив своє обезголовлене тіло.
Рыцарь замер. Могутнє тіло, яке тільки-но протиставало магу другого рівня, швидко втрачало силу життя.