Джерело нечистості виявилося!
За допомогою ментального сприйняття Сол побачив, як усе тіло Джастіна вкрилося чорними тінями, але найбільше їх було на потилиці.
Соул розтопив пальці, які перетворилися на тонкі м’які прозорі щупальці. Вони подовжилися і, доторкнувшись чорних плям, почали їх поглинає. Але він обережно уникав потилиці Джастіна. Джерело бруду там поки чіпати було не можна.
Коли Сула торкалися тіла Джастіна, на обличчях ляльок-двіків почали проступати риси.
Вони були на сім десятих нагадують Джастіна. І ляльки більше не намагалися втекти. Навпаки, вони розвернулись і жадібно втупилися на тіло Джастіна.
« Тепер я — це він".
« Думаю, я можу зайняти його місце! »
Усередині ляльки були спеціально вибрані Солом осколки душ, повні жадібності і злої волі.
Тільки такі душі могли змусити ляльок-двіників добровільно встановити зв'язок з Джастіном.
Перша лялька-двінік витягла ногу з землі і крокнула до центру кола. За нею друга, третя...
Незабаром десятки ляльок повільно рушили до Джастіна.
Але вони не помітили, що їхні власні тіла почали покриватися слідами його тіла.
Шкіра зашипала, наче стейк на гарячій сковороді.
На кінчиках пальців і колінах з'явилися вм’ятини, наче на них щось капнуло, миттєво розривши тіло.
Але прагнення мати нове тіло змушувало цих бездушних ляльок ігнорувати пошкодження. Вони продовжували наближатися до Джастіна, ніби, доторкнувшись його, дійсно могли б захопити його тіло.
Соул повільно поглинав брудну.
А духи постійно коректували магічне коло. Помітивши, що якась лялька рухається занадто швидко, вони знижували активність її руни.
Але, незважаючи на контроль, ляльки-двіники все ж наближалися до Джастіна.
Найближча була вже менше ніж метр від нього.
Звичайно, і пошкодження на ній були найсильнішими. Її руки вже роз’їдали, а одна нога зникла до коліна. Якби не магія, вона б давно впала.
— Ще три хвилини, — порахував Сол.
Хоч і було мало часу, він не почав прискорювати поглинання поганих речей. Якщо вона надто швидко віддаляється від свого тіла, і ляльки не в стані змиритися зі своїми гіркими ранами, то рівновагу у тілі Джастіна буде порушено.
« З такою швидкістю, ще три таких сеанси і можна буде знизити рівень нечистості в тілі Джастіна до відносно безпечного».
Раптом Сол почув за спиною гучний шум.
Він перервав поглинання і обернувся.
На березі Озера ріща Рейн тряслася.
Велика хмара суперечок змилася в повітря, піднявши стовп білої пилу.
Хтось вторгся в грибну гаю!
І, здається, втрутитися дуже грубо. Інакше гай так не відреагувала.
Названий гість!
Сол без вагань відібрав щупальцю. Хтось прийшов зі злими намірами. На сьогодні закінчимо. Герман, відведи Джастіна відпочити.
Хоч Джастін був другий, але зараз він ослаблений і не міг боротися.
— Ан, поклич стару відьму!
Солдат розтане роками, а використовують один раз.
— Я тут, - стара відьма вийшла з-за арки вежі.
Вона весь цей час таємно спостерігала за принципом дії магічного кола Сола.
Соул і не перешкоджав їй. Її знання у рунах показало б, що вона не розуміла би нічого за десять переглядів.
У цей момент захист грибної гаї було прорвано.
Найближче до озера дерево зрубало тільки одним ударом. Він з гуркотом впав, відкривши очі загарбника.
Людина в повних доспеках, у серебристо-серо-сірому металевому шоломі, верхи на високому чорному чотирий звірині, перетнув широке озеро Рейн і витріщився на білу Башню Очищення Душу.
Соул обернувся і побачив, як голова завойовника повільно опустилася поки їх погляди не зустрілися.
« Словесна штука », — сказав старий відьма. - Він їде верхи на шибениці. У цієї істоти дуже висока опірність до магії. Вона може витримати удар заклинання третього рівня!
- Хто з вас чарівник Сол з Вежі Очищення Душ?
Голос людини у переповнених доспеках, густій і потужний, чітко сконцентрувався з іншого берега Озера Рейн.
Ця людина... лицар?
З такої відстані Сол не міг чітко відчути його ментальні коливання, але його вигляд, вид важкої кавалеріста на вишині, викликав страх.
Він побоювався глянув на щоденник.
Добре, ніякої реакції.
Сол ступив до берега і підвищивши голос, відповів: - Я!
Чудово!
Людина навпроти кивнув і, різко зтиснувши бока шибеника ногами, кинувся в атаку прямо на Сола!
Важкі копита шибеника з силою вдарили по міцному льоду Озера Рейн, і через нього пішли тріщини. Маленька крижана крихітка, злітаючи, застигла в променях сонця.
Атака висівника супроводжується гуркотом льодового льоду.
Хоч і був він сам, але здавалося, що на Сола йде ціла армія.
Соул відчув, як в обличчя йому вдарив крижаний вітер і обпікав шкіру.
Не змінюючи виразу обличчя, він відступив на два кроки.
Малюк Водоросль викрилася під землею, обнаживши гострі зуби; Ан і Герман одночасно активували свою духовну броню та стали перед Солом, готові до бою.