Сказано - зроблено. Сол вирушив прямо до Шайє.
Такі люди, як Шайя, які постійно думають, що їх хтось вб'є, зазвичай не люблять виходити з дому. Соул вирішив піти до нього сам.
Шайя, як і очікувалось, був удома. Але цього разу він не впустив Сола всередину.
- ...Корни? — Шайя на мить завмер, а потім з сумнівом сказав: « Раніше в Аргосі було велике дерево. Але його спалили багато років тому.
— Спалили? — Сол засумнівався, що те велике дерево дійсно було знищене. — А раніше не було випадків, щоб коріння нападали на людей?
— В Аргосі на тебе може напасти що завгодно: рослини, тварини, монстри... - Розчинив руками Шайя. — Навіть якщо коріння колись і напало, не можна бути впевненим, що це були корені тієї самої рослини.
Соул подумав і знову запитав:
— А чому в Аргосі стільки злих духів? Окрім як ловити їх, немає інших способів запобігання?
У цьому питанні вираз обличчя Шайї змінився. Він облизнув губи і, знизивши голос, сказав:
— Якщо ви хочете знати, то краще запитайте у ректора Понда. Аргос став багатим завдяки йому.
Він стояв у тіні під карнизом, і його вираз обличчя було невизначеним.
— Отримавши щось, завжди доводиться чимось платити, чи не так?
Шайя, мабуть, знав правду, але не хотів говорити Солу.
Покинувши його, Сол пішов до директора понду і вперто, як сказав Шайя.
Але він не питався причин дивностей Аргоса. Навіть якщо б і спитав, чи не відповів би пан Понд.
Сол, під приводом нападу на нього в передмісті, запитав у ректора, чи немає нових відомостей про дослідження монстра-корня.
Він помітив, що, почувши про те, як монстр-корень з'явився в передмісті, ректор Понд на мить злякався.
Але той швидко сховав свій переляк за подивом і сказав, що, на його думку, монстр з каналізації вже покинув місто.
Він порадив Солу повідомити про те, що трапилося з Кентом. Кент займався випадками зі злими духами, з якими не могли справитися чистильники. Він збере людей, поділиться інформацією і організовує групу для знищення злих духів, які не можуть впоратися кілька магів.
Дізнавшись про це, Сол запитав:
— А що сказати про Кент?
Ректор відповів, що раніше цим займався інший маг, але після того як він загинув у бою з злим духом, його місце зайняв Кент.
І після того як Кент взявся за справу, маги майже перестали гинути в боях зі злими духами.
Ректор Понд сказав Солу, що якщо він виявить загрозу, то може повідомити Кенту. Він дуже чуйний.
« Мог? Відразливий?»
Соул, на відміну від нього, подякував ректору.
Тепер він був майже впевнений, що ректор знає про той монстр-корне. Крім того, ректор Понд був ймовірно тим, хто його виростив!
Минулого разу він спеціально покликав Сола до Чарсуватої башти і показав йому корінь у пробірці, швидше за все, щоб, навпаки, промацати, наскільки той обізнаний з монстром-корне.
Перевірте, чи не отримав він частину кореня.
А та жінка-маг, Бесс, яка була тоді в Часовій вежі, ймовірно також була пов'язана з цим прихованим монстром.
У Аргосі було багато магів, і приїжджих, крім Сола, теж вистачало. Але те, що вони так обережно ставилися до нього, мабуть, було пов’язано з тим, щоб побоюватися того, хто стояв за його спиною Горси.
Це у свою чергу означало, що проблеми в Академії Байдун не міг вирішити один офіційний маг.
Після цього випадку Сол не став поводитись незвично. Він навіть почав частіше брати участь у завданнях чистильників, щоб зібрати нових злих духів.
Хоч хвост скорпіона було знищено, так і не встиг послужити, але він довів, що ідея Солу про озброєння душ була вірна.
Він хотів, поки знаходиться в Аргосі, зібрати якомога більше осколків злих духів, щоб, в ідеалі, озброїти всі чотири свідомості!
А за цей час, чи то його кілька "жаль" наступили таємних діячів, то ще що, але з монстром-корнем він більше не стикався.
У той же час, після декількох завдань, Сол виявив, що новонародженого злого духу можна було вгамувати найпростішим способом.
Оскільки в Аргосі постійно народжувалися нові злі духи, то Сол міг сам їх шукати.
І ось, Кошмарний метелик Панні була відправлена їм щоночі на пошуки аномальних духів, що зароджуються в темних кутах.
Але Сол не очікував, що першим, хто принесе йому звістку про новонароджений злий дух, буде не Панні, а Малюк Водоросль!
Іц, прогнувшись крізь натовп, увійшла у свій житловий будинок.
У ліфта було занадто багато народу. Подивившись на густу юрбу, Іц вирішила піти сходами так само, як і багато інших людей.
Коли люди розходилися по поверхах, до того часу як Іц піднялась на свій сімнадцятий, поруч з нею вже нікого не було.
Увійшовши на поверх, Іц побачила, як відчинилися двері ліфта і з неї вийшли двоє.
Вона відразу розпізнала своїх сусідів.
— Добрий вечір, — з усмішкою привіталась Іц.
Вони були байдужі, і на їхніх обличчях була втома.