Земля тріснула, і з тріщин повалив чорний дим.
Потім Сол підлетів до « по поясу в землі» А, і через його спини висунулася маленька Волосфера. Вона схопила Ан за руки і витягла з розтрісканої землі.
Але Ан, незрозуміло від чого, була без свідомості.
— Ан? А? - Сол покликав її через щоденник, але відповіді не було.
У ту мить, як мала Водоросль вже збиралася передати безпритомну Ан Соллу, та раптом розплющила очі.
Її очі були чорні як смола. Вона різко розинула рот, і її зуби миттєво стали величезними. На фоні її мила дівчачої обличчя це створювало жахливий контраст.
Руки Сола, які намагалися її підтримати, негайно змили її шию і плечі, не даючи їй деформований рот наблизитися.
Але прозорий хвіст скорпіона за спиною Солу вже цілився йому в серці.
Соул, вислизнувши очі, відчув сильні коливання ззаду, але не падав.
Однак Хвіст скорпіона не досяг Солу. Насправді, в той момент, як він рушив, він раптом зник.
А ось вона, яка дуже намагалася укусити Сола.
Соул вкликав Аня на плече і опустив очі.
Після того як він випустив вогняну стрілу, монстр під землею затих і до тих пір, поки він не знешкодив Ан, ніяк не відреагував.
Соул не був упевнений в силі цього монстра. Поспостерігавши деякий час і переконавшись, що в інших місцях засідки немає, він, кликавши Ан на плече, поспішив покинути ліс.
Спочатку він планував провести тут кілька днів, щоб перевірити стабільність хвоста Ана.
Але щойно, помітивши дивний стан А, схоже на зараження і мутацію, він, не вагаючись, відразу ж повернув її в щоденник.
А хвіст скорпіона, зв'язаний з Ан, природно, теж був убраний.
У результаті Солу довелося повернутися на дорогу, вкликавши тіло.
Машина, щойно збудований на козлах, щоб подрімати, побачив Сол з похмурим обличчям виходить з лісу.
- Господарю, щось сталося? - Він поспішно зіскочив.
— Спочатку повертаємося! — Не вдаючись у подробиці, сказав Сол, забираючись до карети.
По дорозі до свого тимчасового оселі Сол, переконавшись, що хвіст скорпіона, який потрапив у щоденник, був знищений і поковтався, дуже засмутився.
Раніше Сол завжди відключав хвіст скорпіона, перш ніж забрати Ан в щоденник. Але ситуація сьогодні була критичною. Раптом вона втратила контроль, і Сол запідозрив, що скверна, якою був насичений хвіст, в бою вплинула на її розум.
До того ж, монстр-корень під його ногами міг в будь-який момент знову атакувати. Солу потрібно було якомога швидше розібратися з проблемою А і забрати її.
Але, порівняно з втратою хвоста скорпіона, раптовий напад монстра-корня на Ан було набагато серйознішим.
Ці корені, хоч і виглядали тонкими й м'якими, насправді були неймовірно міцними. Звичайна зброя не могла їх перерубати.
А коли він побачив, що і хвіст скорпіона Ан не завдав їм шкоди, він нахмурився ще сильніше.
Цей корінь не боявся лихого духу.
І що найголовніше... Це були тільки коріння. Що ж було на іншому кінці?
Чи не те найбільше дерево, яке хотів йому « подурати» Кісмет?
Поспішно повернувшись у своє тимчасове місце проживання, Сол був на зустрічі Агу.
Чому ви так раптово повернулися?
Сол розповів Агу про те, що сталося в лісі.
У цей момент прийшла в себе і АН.
— А, чому ти раптом втратила контроль? — запитав її Сол.
Анно в щоденнику все ще була трохи розгублена.
✔ Я і сама не дуже зрозуміла. Просто у моїй свідомості раптом з'явилося багато думок... У цих коренях, здається, було щось дуже мерзенне.
— Корни. Ти впевнена, що це були коріння?
- Так. Коли я була затуманена розумом, то не могла зрозуміти, що коріння було рослиною - великим деревом.
— Ти можеш визначити, де саме знаходиться це дерево?
- Ні. Дерево було далеко від мене, і я тоді була не в собі.
У цей момент Герман, що спостерігав з боку, з деяким страхом вимовив:
◯ Еті кілька коренів вже такі сильні. Якщо з'явиться саме дерево, то воно напевно буде на рівні чарівника другого рівня?
— Господар зустрів монстра-корня і в місті, та у передмісті - похитав головою Агу, який сидів поруч з Солом. - Якщо цей монстр може рухатися, то гаразд. Але якщо він не може...
Мортон у щоденнику доповнив неокінченну думку Агу.
✔ Якщо це велике дерево не може рухатися, то радіус його коренів занадто великий.
Соул зрозумів, що вони мають на увазі. Очевидно, що сила і радіус — це велике дерево, схоже на ціле місто.
А якщо воно може знищити ціле місто, то чи ж це не означає, що він вже має силу третього рівня?
Подумавши про це, Солу відразу ж захотілося звідси поїхати.
Але, подумавши, він не став цього робити.
Аргос існує не один-два роки, і не було чуток про те, щоб маги страждали від деревних монстрів.
Крім того, у світі магів поява монстра - це нормально. Чи він вибиратиме для життя тільки безпечне місце? У таких місцях і магічних матеріалів для досліджень не знайти.
— Досі не ясно, чому на Ан напав деревний монстр. — Деякий час Анні краще не виходити. Агу, тобі теж. Я знову йду в Академію Байдун, визнаю.