- Ти мене знаєш?
Звісно. Ми слідуємо за всіма учнями Господаря Вежі Горси. Не можна нехтувати парними гостями, - Думар намагався, щоб його усмішка виглядала природно, але Сол все одно відчував від нього занепокоєння.
Чого ти боїшся?
- Ваш наставник, врешті-решт, маг третього рівня. Я трохи нервую.
"Не було причини так просто?" Сол опустив очі на синій пропуск в руках Думара.
Той раптом відірвав руку. - О, вам такого не потрібно.
Він швидко відчинив куртку і з внутрішньої кишені дістав срібний пропуск.
- Ви можете користуватися цим. І реєструвати дані не потрібно. Будь ласка, йдіть за мною - до цього тон Думара був ввічливим, але якимось механічним.
Але коли ця механія стала обличчям до Сило, вона перетворилася на збентеження і живу.
Він провів Сола всередину четвертих воріт.
Тут був коридор завдовжки понад 10 метрів. З обох боків — місця для смолоскипів. Стіни були старі, без магічних кіл.
Але всередині коридору в повітрі літали дві маленькі штучки.
Вони були схожі на птахів, але придивившись до них, можна було побачити їх з дерева й пір’я.
А голова птаха була плоским великим диском.
Коли одна з них підлетіла до входу, Сол побачив, що на диску вбудовано тридцять шість чорних куль. Всередині кульок, здавалося, дргалась ще темніша точка, схожа на око.
"Камера спостереження?" - припустив Сол і, піднявши голову, хотів розглянути її краще.
Саме в цей момент та найсмачніша пташка підлетіла до Солу, щоб подолати відстань менше ніж три метри і нахилила свій диск, ніби подивилася йому у вічі.
На одну мить Солу здалося, що всі чорні очі штучної птиці дивляться на нього, і за цими очима він відчув чийсь погляд.
Але вони з птахом подивилися лише на мить. Потім та знову змінила кут і полетіла в інший бік.
Їх політ, здавалося, був хаотичним, без будь-якої мети. Вони просто намагалися охопити поглядом все навколо.
Така патруляція не давала можливості знайти лазівку.
« Невже це для того, щоб ніхто таємно не проник? Але ж стіни тут не такі вже й високі. Навіть не доходить до середини тих хмарочосів у місті. Будь більш-менш сильний учень третього рангу міг би перелетіти. А, ну так, на стінах, напевно теж щось встановлено. Ось же... Багаті."
Думар провів Сола і його карету через порожній коридор воріт.
Лише після наступних воріт з’явилася будка, в якій сиділо двоє.
Двоє новозаявлених сиділи з безсердечними особами. Один з них навіть читав книжку. Навіть коли Думар підійшов до них, ніхто і не подумав підняти голову.
Тільки коли Думар щось їм сказав, вони обидва з бавовною підскочили і втупилися на Сола.
Один з них, прямо на очах у Сола, щось сказав Думару за допомогою ментального зв'язку.
Коли вони закінчили, срібний металевий метелик злетіла з плечей Думара і повернулася на голову Солу.
« Один запитав: “У нього ж не сіра шкіра, як ти дізнався про неї? ” ». А той, на ім'я Думар, відповів, що можливо він замаскувався або змінив зовнішність" - сумлінно переклала Панні.
« Коли ті двоє чоловіків побачили мене, їхній погляд був зовсім незнайомим. Вони не намагалися щось згадати, ніби ніколи мене не бачили. Форма у них така ж, як і в Думара. Значить вони теж з Академії Байдун. Але від них не виходить ніяких магічних коливань... Невже вони звичайні люди?»
Двоє звичайних людей так недбало ставляться до учня другого рангу?
Невже в Академії Байдун є якась ієрархія, окрім сили? Думар, сказавши їм кілька слів — цього разу вже безментного зв’язку, повернувся з тонкою брошурою.
Він обома руками простягнув її Солу. Аргос дуже відрізняється від інших міст. Ваші звички можуть не узгоджуватися з умовами життя. Якщо вам щось знадобиться, можете подивитися в путівнику. Або я можу знайти вам місцевого гіда.
На брошурі було написано: « Агент Аргосу».
- Не потрібно. Сам подивлюся, - Сол взяв брошуру.
— Ладно. Тоді я вас не турбуватиму, — Думар поблизився. Усмішка на його обличчі все ще була трохи натягнутою. - Бажаю вам приємно провести час в Аргосі.
Сказавши це, Думар розвернувся і пішов в інший кінець коридору.
Сол, тримаючи путівник, вже збирався повернутися в карету, щоб його переглянути.
Раптом боковим зором він помітив, що зі спиною Думара щось не так.
Соул повернув голову, злегка відкинувся назад і стиснув пальці на путівнику.
Голова Думара, який пішов у коридор воріт. Був плоский диск!
Соул відразу кинув погляд на двох штучних птахів зверху.
Так, без сумніву. Позаду голова Думара була такою ж, як у тих двох птахів. Ось тільки невідомо, чи були на його диску, коли він повертався, тридцять шість чорних очей? "Що відбувається?" - Сол зробив вигляд, що протирає очі, і знову відкривши їх, побачив у Думара, який ходить по коридору, як і раніше була голова-диск.