Почувши це, Сол в руках повертав книгу і вирішив прочитати її до входу у місто.
Наступного ранку вони залишили таверну і продовжили свій шлях до Аргоса.
Минулої ночі Сол прочитав свою першу за три роки позакласну книгу. Але він пропускав ті місця, які були явно вигадкою і зосередився на деталях міського життя.
Виявилося, що і ці деталі треба було сприймати в лапках. У книжці описано, як фермер Джон зіткнувся з багатьма небезпеками і навіть дивними подіями. Але врешті-решт, все це зводилося до людської злобі або чиєїсь недбалості.
У книжці згадувалися маги, але тільки вислиз. Очевидно, автор не наважувався писати про них детально.
І маги в книзі були таємничими, могутніми і мудрими. Кожен новий винахід приніс величезні зміни в життя звичайних людей.
Хоч Маш і гнав коней, але шлях все одно зайняв більшість дня. Коли карета під’їхала до Аргосу, сонце знову клонувалося на захід.
Перед Солом постало велике місто, залитий оранжевим світлом.
Високі будівлі, що стояли впритул один до одного, ніби повернули його у колишній світ.
Аргос був збудований на схилі гори. З південного заходу його омивало море. На півночі була невисока гора. Тільки зі сходу була рівнина, по якій можна було в’їхати до міста.
Місто було оточене низькою стіною, на якій неслися солдати. Через кожних кілька метрів на стіні стояла гігантська балістика, а через кожні сто — квадратний отвір.
У книжці про Джона говориться, що в цих отворах заховані магічні кристалічні гармати, які могли заманити звичайних людей.
У східній стіні міста було три брами, і до кожного простягалася довга черга.
Але коли вона наблизилася, до неї відразу під’їхали двоє солдатів на конях.
Один з них тримав компас у руці. Переконившись у чомусь, він сліз з коня і підійшов до Солу.
- Шановний пане маг, вам не потрібно стояти в черзі. Будь ласка, йдіть за нами.
Сол відкрив дверцята карети і з цікавістю подивився на компас в руках солдата.
На його кареті не було жодних знаків, які вказували на те, що він маг. А цей чоловік, будучи звичайним, зміг на такій відстані визначити його.
Очевидно, що справа була в компасі.
Раніше, у Башні, магічні предмети були або для бою, або на дослідження. Рідко зустрічалися такі зручні, для повсякденного життя.
Вони йшли за двома лицарями і під'їхали до четвертого входу.
На цих воротах і на стіні поряд були зроблені маскувальні кола.
В’їхавши в зону їх дії, шум навколо відразу ж вірш.
Два лицарі навмисно зупинилися за межами дії кола, поклонилися і поїхали.
В цей момент до них підійшов інша людина, одягнена в синій-білий формальний костюм. Дуже просто, але елегантного кроля, який не соромився рухів.
Його манжети, комір і підлоги були прикрашені двома срібними вишитіми лініями.
« Доброго дня, пане », — сказав він, стоячи біля карети. - Ласкаво просимо до Аргоса. Я Думар, учень другого ранга Академії Байдун. Чи не будете ви так люб’язно зареєструватися?
Агу вийшов, щоб той не бачив, що відбувається в кареті.
— А якщо буду, що скажеш? А якщо не буду?
Усмішка на обличчі Думара не здригнулася. Він дістав дві металеві картки з нагрудної кишені.
Одна — червону, інша - синю.
— Звичайно, ми поважаємо ваше рішення. Для входу і купування у багатьох місцях Аргос потрібен дозвіл. Тому ми приготували для вас два види. На синьому буде записана ваша основна інформація, щоб ми могли надати вам послуги. Червоний - анонімний. З ним також можна отримати більшість послуг, але для доступу до основних документів потрібно буде надати відповідні документи. Звичайно, ваші основні потреби в житті не триватимуть.
Думар ввічливо дав обидві картки Агу.
Синя карта — це реєстрація особистих даних, але й можливості більше.
Червона карта не потребує реєстрування, але деякі ключові місця можуть бути в порядку. Якщо тільки не доповнити інформацію.
Агу вперше зіткнувся з такою ситуацією. Хоч для збереження анонімності і можна було вибрати червону карту, але це могло привернути до них більше уваги.
Агу не міг прийняти рішення сам. — Хвилинку, — сказав він і підійшовши до карети.
Хоча Сол не виходив, він уважно стежив за тим, що відбувається ззовні і, звичайно ж, чув їхню розмову.
Якби не ця процедура, він би, звичайно, в'їхав у місто тихо. Но...
« Стій. Для тих, хто в'їжджає, цей вибір між червоною і синьою картою не має значення. У будь-який момент можна зареєструвати свої дані. І якщо ти не просто проїздиш, то таких випадків буде багато. Тож, синя чи червона не має значення. Важливо те, що у в'їзного мага буде карта видалена Академією Байдун".
Подумавши про це, Сол вирішив вийти. — Тоді дві сині. Мій кучер не чарівник, йому вона потрібна?
- Якщо він ваш власник, то його дані можна внести у вашу перепустку... О? Ви пане Сол? — Усмішка Думара, коли побачив Солу, то ніби дёрнулася.