Але для такого читера, як Сол, це місце було якраз відповідним.
Коли Сол прийняв рішення побудувати свою Башню в Долині Протяжної руки, то останнім часом постійно збирав інформацію про неї.
Але вся інформація була неповною. Наприкінці однієї з тетрадей було написано:
Звичайно, я розумію, що всі ці записи марні. Убогі землі — це місце, яке постійно змінюється. Можливо, цього разу я потраплю в відносно безпечну Фруктову посаду і наступного - вона перетвориться на мертву землю, що кишать монстрами.
- Але я все одно буду записувати.
▫ У кінці кінців, перед смертю краще залишити в цьому світі хоч щось, чи не так? >
На останній сторінці цієї тетраді була якась темно-коричнева пляма.
Соул зробив аналіз і виявив, що це була звичайна кров.
Починало темніти. Соул закрив тетрадь і дістав розбитий келих та іржаві срібні кишеньковий годинник.
Ці дві речі були його найбільшою матеріальною здобиччю в Блакитному Бухті.
Причому срібний кишеньковий годинник був ще рідкіснішим, ніж відомі магічні предмети з Нефрайта.
Врешті-решт, щоденник дав підказку лише з приводу них.
Протягом усіх цих днів, окрім вивчення основ магії, Сол займався дослідженнями двох предметів.
Він поміщав у роздрібний келих різні душі і їх уламки, щоб подивитися, в що вони перетворяться та чи будуть побічні продукти.
Але, то доза була недостатньою, чи часу пройшло мало, тобто спосіб активації був не той, але душі в склянці продовжували спокійно плавати, без найменших ознак розпаду.
Соул забрав розбитий келих і знову взявся за кишенькові годинники.
У підказці Днівника цитувалися слова « Гаос», що навело Сола на думку, ніби годинник теж міг бути ключем до якогось світового зрізу.
Але щоб активувати годинник, також потрібен був ключ.
Щоденник також повідомив Солу, що він має ключ і почав аналізувати деякі з своїх предметів.
Лише аналізувати, не намагаючись дійсно відкрити годинник. Зрештою, він ще не збирався в подорож по інших країнах.
Сьогодні, пориваючись у своїй сумці, він раптом побачив дещо.
Соул засунув руку всередину і дістав золоті монети з плачем та сміхом.
Колись Мокімоки, позичаючи йому ці монети, говорив, що це магічний предмет минулого століття. Він міг використовуватися для передачі повідомлень на короткі відстані.
Але його справжнє призначення - обмін простору двох власників монет.
Дуже рідкісний предмет просторової магії.
Дуже зручний для порятунку і для нападу.
Соул легко підкинув дві монети. У повітрі вони зіткнулися з мелодійним дзвоном.
І в момент зіткнення, якщо придивитися, можна було побачити, як простір навколо них злегка спотворено.
« Ці монети пов’язані з простором. Може, вони і можуть активувати ключ до світового зрізу? "
Соул зловив монети і подивився на срібні кишенькові годинники, які тримав Агу. Годинники були відкриті. Їхні годинники та хвилинні стрілки рухалися з хаотичною швидкістю.
Соул підносив і прибирав монети, стукав ними, але стрілки годинника не змінювали свого руху.
Незважаючи на це, Сол почав записувати результати своїх досліджень не відразу.
Інтуїція підказала йому, що цього разу він вгадав.
Тепер потрібно було лише придумати, як це перевірити.
Але це не до дупи. Можна було почекати, поки він знайде тимчасовий притулок і доручити експеримент іншим свідомістьм.
Отримавши чіткий напрямок, Сол із задоволенням забрав золоті монети і знову наказав Агу тримати срібний кишеньковий годинник.
Він закрив очі, почав медитувати і знову вирішив, що спершу зможе знайти придатний йому метод медитації.
Кілька зізнань при житті мали свої методи медитації, але жоден з них не підходив Солу так як "Карта ерозії".
Тому він досі використовував медитацію, яка була підхожою для учнів другого рангу.
Ефективність відновлення магії була досить низькою.
На щастя, у бою він в основному покладався на ментальну силу і волів швидкі сутички, так що швидкість відновлення магії була не такою важливою.
І справді, він був дещо незвичним.
Через три дні вони нарешті покинули безлюдне узбережжя. Почали з’являтися села, містечка без стін.
Але всі ці місця мали спільну рису — вони були малолюдними.
Здавалося, що було багато домів, але в обідній час дим піднімався лише з кількох труб.
Машина, використовуючи свій досвід, знайшов досить пристойне містечко і в'їхав у нього.
Соул озирнувся і помітив, що на багатьох будинках вздовж вулиці висять замки. Замки були вкриті пилюкою. Очевидно, їхні господарі вже давно не поверталися.
Карета нарешті зупинилася у таверни.
На вивісці було написано « Дом подорожжя».
Соул і Агу вийшли з карети, але біля входу їх ніхто не зустрів.
Він штовхнув напіввідкриті двері і побачив, що в залі порожній. Жодного відвідувача.