У результаті двоє загинули, і один з них був магом другого рівня.
Він ледве пропровадив останнього переможця і хотів налагодити стосунки з Сандером, знайомим Сола. Але той, кого він вважав рятівним, раптом виявився важливою персоною, за якою приїхали два пана мага.
"Чим же моє місто Блакитний Бухти заслужив таке?"
Управитель біля нього зітхнув.
— Коли ви послали людей повідомити пана Сандера про зміну житла, він був дуже вдячний. А тепер, коли його статус змінився, він і півслова не захотів сказати. « Управитель багато років служив меру Мак - Кенну і лише насмілювався висловитись так відверто.
Мер МакКен на мить замислився, а потім похитав головою. - На цьому все. Скажи іншим, щоб теж не базікали. Ні про те, чому ми запропонували панові Сандеру переїхати, ні про що він знайомий з цим магом.
Управитель здивувався, але хоч і не зрозумів, кивнув.
« Я завжди посилав своїх людей до пана Сандера. А сьогодні зустрівся з ним вперше. Він не виглядав пихатим. Не схоже, щоб він відмовився говорити зі мною через гордість - мер Маккен повернувся і подивився на старий, Старий дворик, де раніше жив Сандер. - Соле, тільки що нас зв'язувало. Він не дав мені заговорити, боячись, що я пам'ятатиму Сола? Здається, що його забрали не так вже й добре діло."
Зрештою мер Маккен вирішив прикинутися, що нічого не знає, аби уникнути лиха.
А в цей час чорна карета, запряжена кентаврами, вже покинула місто Блакитний Бухти і йшла до затоки.
Схоже, вони збиралися попливти на кораблі.
Риба з людським обличчям, яку міцно обіймав Сандер, вже забрав іншого мага.
Він уважно її оглянув і виявив, що це риба з людською душею. Але вони не забороняли Сандеру тримати цю дивну рибу. Але спочатку треба було перевірити, чи немає на ній нічого шкідливого для нього. Вони також пообіцяли, що коли риба не небезпечна, то навіть допоможуть Сандеру утримувати її, щоб вона не померла.
На півдорозі той самий старий раптом обернувся і з доброю посмішкою запитав: — Ваше Високість Олександрос...
— Можете звати мене Сандер, — все ще не звик до цього імені, від якого відмовився.
- Якщо вам так завгодно. Тоді, Ваше Високість Сандер, ви пам'ятаєте срібні кишеньковий годинник, які подарував вам Вічна ніч VII?
Венки Сандер дёрнулись. Він стиснув губи, і на його обличчі з'явилося сумнівне вираз.
— Простите. Невдовзі після прибуття в Статт я, через потреби, продав майже всі свої цінні речі...
Вузький рот старого дёрнувся, але він швидко взяв себе в руки. - Це не ваша провина, Ваша Високість Сандер. Вічна ніч за сотні років так і не відкрив Компас Хаоса. Схоже, доля вирішилася так, що він не належить імперії Вічного Ніч.
Сандер все ще винен у тому, що він опустив голову трохи збентеженим та схвильованим.
А в протилежному напрямку, по тій самій дорозі, весело носилась двомічна карета Солу, яка була трохи меншою.
Соул, який розрахував своє майно, раптом помітив, як щоденник у його свідомості сам себе відкрив.
▫Год 317-й за місячним календарем, 8-ий день 6-го місяця, ясно
Твій добрий вчинок був винагороджений добром,
Мир іноді так країну, Невожлі і добрі люди можуть отримати нагороду?
Але чи ви дійсно добрі?
Може, лише Хаос покаже твою справжню сутність.
Адже ключ від нього якраз у тебе--$
Спочатку Сол збирався і далі користуватися дирижаблями, приковуючись ім’ям наставника Горси.
Але, очікуючи на станції, він раптом почув, як якісь маги обговорюють падіння Вежі, підвищення Горси до третього рівня, його бійню на кордоні Кем і Кнаса та наступний догляд з континенту Статт.
Подумавши, Сол наказав кучері Машину розвертати карету.
На щастя, шлях звідси до міста Аргос, де була Академія Байдун, займав не місяць. З швидкістю Машина вони повинні були дістатися днів за десять.
Аргос також був прибережним містом. А ось область між ним і містом Блакитний Бухти була не настільки заможною. Здебільшого пустища, гори і дикі ліси.
У кількох місцях з-під землі навіть йшов якийсь дивний дим.
Невідомо, чи не проводили там якісь маги свої експерименти, що руйнують навколишнє середовище.
У цьому світі про екологію не дбали. Особливо брудною є магія, яка часто перетворювала пустище на мертві землі. Єдине, що їх обмежувало - це деякі великі магічні організації. Якщо на території, де вони жили, велися особливо руйнівні експерименти, то можна було б штрафувати або навіть конфіскувати результати.
Але, як знав Сол, було одне місце без обмежень — Нічної землі.
У Нічних землях ніхто не цікавився, чи руйнуєш ти довкілля. Але якщо твій експеримент перешкоджав комусь іншому, він міг просто прийти і вбити тебе.
Саме через такі нерозсудливі експерименти та подальший заразливий стан Нічньої землі були переповнені небезпеками, і смерть могла підстерігати на кожному кроці.