Як це вдалося, але голова не тільки вміщала утричі більше за об'ємом, а й зовсім не змінилася ззовні і залишилася такою ж прекрасною чорноволосою жінкою.
Срібний метелик вилетіла і, облітавши навколо прекрасної голови, здивовано запитала:
- Дивно, брате Сол. Чому у цієї голови тепер чорне волосся?
- У твоїх очах вона змінилася? А в моїх - залишилася такою, як колись. Схоже, через те, що в неї зайшов старший учень, вона втратила здатність змінюватися. Тільки тимчасово чи назавжди?
Сол, тримаючи голову в руках, сів за лабораторний стіл. Йому ще треба було опрацювати її, щоб вона краще підходила для старшого учня Байрона.
Найстарша шкіра Байрона була його Локатором. Вона врятувала йому життя під час раптового нападу, а потім удаючи з себе трупа, була визнана Ло Каєм і Джеро.
Не кажучи вже про те, що його Локатор, мабуть, уже знищено, навіть якщо б його вдалося повернути, він навряд чи був би до вподоби.
Втрата Локатора, звичайно, сильно вдарить по старшому учневі Байрону, але поки жива душа і цілий мозок, завжди є шанс відновитися.
Щоправда, його сила може відкотитися до рівня учня першого рангу.
Але його дух все ще був на рівні третього рангу, так що можна було не боятися мутацій через зниження сили.
До того ж, ця нова шкіра була від колишнього короля ельфів четвертого рівня. Навіть після його смерті, навіть коли напівельф позбавив її всіх здібностей, вона все одно залишалася матеріалом найвищого класу.
З нею у старшого учня Байрона був шанс не тільки відновитися, але й стати ще сильніше.
Панні тихо опустилася поруч, боячись перешкодити Солу.
Але в цей момент за його спиною раптом пролунав голос.
— Це... Башта магів?
Сол замер і обернувся. Золотиста, хрусткий і витіснила чудовий аромат смажена риба-сабля підняла голову.
Її висохлі очі по боках голови з важко оберталися, оглядаючись.
— Мама! Еда заговорила!
— А-а! — Хзвонула Панни.
Сол і Панні одночасно подивилися на рибу-саблю, відчуваючи однакове здивування.
Він зрозумів, що Панні мала на увазі не те, як риба стала їжею, а те що вона, вичерпавши всю свою енергію в Мегслоі, раптом знову почала рухатися.
Хоча Солу колись надавала свого м'яса, її розум був затуманений і вона не мала справжньої здатності мислити.
Але зараз все було інакше. Витвірся слова "Башаня магів", вона показала, що всередині неї є справжня незалежної свідомості.
— Малюк Водоросль, принеси рибу, — Сол зробив паузу і додав: — Не їж.
Малюк Водоросль швидко висунулася через шию Сола, підлетіла до риби і пустила прозорий слину.
Її приваблювало не риб'є м'ясо, а невідоме свідомість, що приховала всередині.
Малюк Водоросль обережно сховала гострі зуби і, схопивши рибу за хвіст, потягла її на лабораторний стіл Сола.
А риба, поки її тягли, почала тремтіти і її золотаща шкіра окидалась на підлогу.
Соул, який не припиняє працювати, запитав:
— Хто ти? Звідки? Як ти потрапив в цю рибу?
Він припустив, що, можливо, знову витягнув з Мегслоя якийсь осколок духу помсти, і таємно сподівався, щоб це буде така ж особлива істота, як А.
— Я... — Я подумала і ледве сказала: « Пане маге, мене звуть Хейвуд.
Рука Сола завмерла, і він з подивом підняв голову.
— Ты Хэйвуд?
- Так, пане наставнику.
Питання, яке Сол хотів поставити, застряг у нього в горлі.
- Як ти мене назвав?
Риба знову затремтіла.
— Г-господин наставник... Хіба ви не наставник з Вежі магів?
Сол різко схопився і подивився на свої руки. Його духовне тіло почало вібрувати, і магія з небаченою легкістю пронизала його тіло.
Він відчував, як його доселі роздрібні магія і ментальна сила злилися в гармонії, посилюючи один одного.
Соул подумки побажав, і "Духовий доспех" відразу активувався.
Він відчув його силу - збалансовану, стабільну. Магія та ментальна сила працювали в унісон, і в результаті могутності заклинання збільшилася в п'ять-шість раз!
І це ще не на повній потужності!
Потім з його долоні висунули чорні щупальця.
« Цигарки катувань», які раніше потребували великих витрат, тепер стали більш щільними і використання магії та ментальної сили різко знизився.
Менше витрат, більше заклинання.
Як він опанував секретом навчання і тепер все давалося йому вдвічі легше.
Соул подумки побажав, і чорні бджолоїдки зникли. Він з легкістю керував своїми закляттями.
Потім все його тіло швидко стало прозорим. Руки розм’якшилися і, звиваючись, швидко перетворилися на два щупальця восьминога.
« І контроль над тим, що пожирає духовним матеріалом також став більш вільним".
Після кількох тестів Сол з безпорадною посмішкою похитав головою.
— Непомітно для себе став офіційним магом, а сам і не помітив?
— А ви що, брате Сол? — Пробурмотала Панни поруч. - Я думала, ви давно знали, просто не надавали цьому значення, ось і були так спокійні.