Без магії, дуже неглибоко. Якби він не оглядав тут все так ретельно, то ніколи б його не помітив.
На стержні пера було видряпано слово "серий".
« Що означає “серий ”? Чому Байрон залишив саме це слово?»
Коли Солу було так багато, він почав спускатися.
Повернувшись у свою кімнату, він відразу схопив сумку компресіон і вийшов за двері.
„Серій... Єдине, що ми з старшим учнем Байроном мали останнім часом — це « сіра речовина ». Невже він знайшов у ньому щось дивне? Але навіть так, це не мало спровокувати напад могутнього ворога. Хіба що він розповів про свої дослідження тому, хто його вбив, і ця « сіра речовина » відіграє певну роль.
Сол швидким кроком вийшов на пандус і почав підніматися по згину.
Зверху перед ним з’являлися двоє учнів першого рангу. Побачивши Сола, вони не наважувалися сказати ні слова.
З тих пір як Сол залишив свою кімнату, він йшов злегка прищурив очі і виглядав сонним та млявим.
Проходячи повз двох молодших учнів, він лише мало не торкався їх і відразу відвернувся від них.
Побачивши, що він не звернув на них уваги, двоє учнів з полегшенням видужали і поспішили вниз.
Але вони і не підозрювали, що Сол через напівповільну медитацію уважно спостерігав за їхніми ментальними коливаннями.
« Дуже висока кількість ментальних коливань, але витоки магії майже немає. Вони дуже напружені. Це вони що, використовують молодших учнів, щоб стежити за мною? "
Піднявшись на поверх, де жив Байрон, Сол відразу оглянув сусідні кімнати.
І саме в той момент, коли він зайшов у коридор, сусід Байрона ліворуч відчинив двері.
Побачивши Сола, він на мить завмер, але кивнув на знак вітання.
Хоч він був учнем третього рангу, то був з тих хто отримав підвищення за допомогою іншої формули Локатора. Талант середній, сила теж. З тих, хто міг бути лише на підхопі у вчителів чи інших осіб, більш сильних учнів.
Соул, присоромившись подивився на нього і помітив, що той добре контролює свої ментальні еманації.
Неважно.
"Надо було тобі вийти з кімнати саме в той момент, коли я прийшов".
Куди б він не йшов, йому постійно хтось випадково потрапляв назустріч.
Занадто багато цих випадків.
Соул ступив вбік, перемагаючи йому дорогу.
- Старший ученик, ви живете поруч зі старшим учнем Байрона?
— Э-э, да, - на мить розтернувся той.
— Мені потрібно поговорити зі старшим учнем Байрона.
- Е-е, здається він поїхав. Я сьогодні бачив, як він йшов з сумкою.
— Я знаю, — усміхнувся Сол. - Але я хотів би застати його відразу, як тільки він повернеться...
- Тоді, якщо я побачу його, то повідомлю вам?
— Не хвилюйтесь, Сол помахав своєю компресіонною сумкою. — Я просто переїду до вашої кімнати.
Учень третій ранга застиг на місці.
Але Сол не дав йому і шансу заперечити.
Він схопив його за рукав і притиснув йому руку до дверної ручки.
— Відкривай.
Учень був шокований тим, як діє Сола.
— Н-но...
— Можеш вибрати будь-яку іншу свободу кімнату. Всі необхідні речі отримаєш в реєстраті. Запиши на мій рахунок.
— Але я не збирався переїжджати... — Він намагався заперечити, але коли побачив Солу, що він дивиться на нього з жахом, то зацідився.
Він з подивом побачив, як обличчя Сола на його очах почало змінюватися.
Він виліз у ріст, його лоб став ширше, а шкіра з сірувато-бледної перетворилася на воскову-жовову.
Всі нові риси були до болю знайомі...
Людина перед ним, повільно, по частинах ... Перетворювався на нього самого!
— А тепер йди в реєстратуру і знайди собі нову кімнату. Або я знайду інший спосіб ... за-нять... Твоя... Голос Сола також знизився, аж поки не став точною копією голосу цього учня.
Ноги учня підтормилися, і якби Сол не тримав його за руку, він би вже впав на підлогу.
Він не міг відірвати погляд, але під тиском Сола зміг тільки тяжко, напружуючи всі сили і відкрити двері.
Як тільки двері відчинилися, Сол відпустив його і зайшов до кімнати.
А учень міг тільки безпорадно дивитися, як Сол заходить і відразу ж змінює права доступу до кімнати.
Хлоп!
Двері зачинилися перед носом. Учень мовчазно розвернувся і, як місяцьтик, поїхав у бік східної вежі.
« Мені... Мені потрібно змінити кімнату, так, якщо будуть витрати, можна записати на рахунок Сола." Він повторював цю фразу знову і знов, рухаючись вперед як в тумані.
Сола не турбувало, куди піде той чоловік — відразу в реєстрацію або спочатку до Ло Кая, щоб повідомити про це.
Коли він увійшов у нову кімнату, то відразу озирнувся.
« Нічого цінного. Схоже, цей учень в основному проводить час у лабораторії".
Срібний метелик випорхнула з ока Сола і опустилася йому на праве плече.
- Брат Сол, чому ви не дозволили мені стерти його пам'ять про це?
Перед тим як увійти, Сол дав Панні дозвіл допомогти йому затуманити свідомість учня.