Коли ця лінія побачила всі його сумніви і тривоги зникли.
Він не стиснув кулаки, не нахмурився, навіть дозволив напруженим м'язам трохи розслабитися.
Під його спокійною зовнішністю кров бурила, наче підводний вир, невидимий на поверхні.
Він навіть зміг, як і раніше, ввічливо і відсторонено попрощатися з Лоєм.
Але коли він увійшов у свою кімнату, сховавшись від чужих очей, пригнічене напруга вирвалося назовні. Він задрижав усім тілом, його рухи стали хаотичними.
Однак йому з першого разу вдалося відділити душу від тіла і швидко полетіти нагору.
За винятком деяких особливих місць, поверхи вежі магів не мали бар’єрів для духів.
Соул без труднощів дістався до кімнати Байрона і побачив, що це буде звичайна безлад.
У цьому безладді не було нічого незвичайного. Сол бував тут кілька разів, і в кімнаті Байрона завжди панував хаос.
Навіть розкидані речі, які він бачив минулого разу, лежали на тих же місцях.
Соул йшов по кімнаті, оглядаючи все навколо.
Майже нічого не змінилося.
« Найстарший учень Байрон, мабуть, останнім часом не виходив з Башню. Зазвичай він проводить експерименти у своїй кімнаті. Кімната захищена магічними колами, звичайний учень навряд чи міг би їх пробити. Невже з ним сталося щось не тут? "
Але якщо не в кімнаті, то Солу буде дуже важко знайти місце нападу.
« У будь - якому разі, це місце, де він був найчастіше. Якщо тут немає доказів, піду шукати в інших місцях." З цими думками Сол пройшов вглиб кімнати.
І ось він побачив стіл і лабораторний верстак Байрона — завалені по краях, але з порожнім, чистим простором посередині.
"У центрі столу якісь пошкодження... Він би не проводив експерименти на письмовому столі".
Соул відразу зрозумів, що знайшов щось дивне.
Він нахилився, наблизивши очі до стола, і уважно оглянув нерівності.
« Похоже на сліди магії», — Сол провів напівпрозорим пальцем по пошкодженій поверхні, обкручуючи область.
« Розміром приблизно з книгою», — він випростався, подивився на стіл і посміхнувся. — Що ще, крім книжок, зазвичай лежить на столі?
Якщо б старший учень Байрон сам знищив книжку або папір, йому не було би потрібно пошкодити й стіл.
Крім того, ця сила не була подібною до тієї, яку звичайно використовував Байрон.
Хтось знищив тут щось, і щоб приховати сліди, не побоявся пошкодити й поверхню столу.
« Щоб пропалити аж до столу... Це мав бути аркуш паперу. І на ньому тільки щось написали".
Сол завмер на місці, заплющивши очі.
Байрон взяв аркуш паперу, написав на ньому щось, а потім щось сталося. Папір зникла, а сліди від сильного натиску були кимось стирти.
Соул відкрив очі.
"Старший учень щось виявив? Тому річ забрали або знищили, а його ...."
Соул не хотів додумувати.
Але коли він згадав Байрона, вкритий чорними черв’яками з чорною тріщиною на голові, йому довелося визнати очевидне — у такому стані старший учень Байрон не міг бути живим!
Сол ударив по столі, на тому місці з легкою коррозією.
Але, будучи духом, він міг тільки безпорадно спостерігати, як його кулаки проходять крізь дерево і розсіюються в повітрі.
Як і його власне безсилля.
«Ло Кай! Джеро!»
Смерть старшого учня Байрона дуже пов'язана з ними!
Вони вбили його, а потім забрали його тіло!
Сола налились сірими прожилками, а шкіра навколо них почала розм’якшуватись.
Тонки, як щупальця восьминога, відростки висунулися з-під його шкіри, звужуючись і переплітаючись, наче гроза перетворити його в жахливий монстр.
Незважаючи на свій нелюдський вигляд, всередині Солу було зовсім мало уявлення про нього.
Навпаки, вислизнувши лють, його розум став ще чіткіше.
« Вони спеціально забрали тіло, щоб приховати факт смерті. Зрештою, коли людина покинула Башню, її вважають мертвою лише через шість місяців відсутності. Старший учень Байрон, ти виявив якусь інформацію або... Я намагався передати щось мені і за це був убитий? "
Його все ще тримають людські тіла прозорі руки повільно вийшли з дерева і торкнулися того, що лежав на боці гусового пера.
На кінчику пера була крапля чорнил, і на столі теж було кілька крапель, немов пір'я впало і забризкало все навколо.
Кімната Байрону хоч і була в безпорядку, але не була брудною.
Ці чорнила, мабуть, з'явилися, коли перо впала в момент нападу.
Сол втупився на перо. Його гнів і гіркота намагалися прорвати його самовладання.
« Після падіння пір’я перо більше не рухалося. Нападник... Майже миттєво розправився з Байроном. Це точно був не учень! Хтось з наставників? Чи Горса?"
Озираючись назад, Сол раптом відчув себе. Йому здалося, що він щось побачив на стриженій пера.
Щупальця втягнулися назад, і Сол знову опустився на рівень столу.
Рідина була тоншою і не дуже міцною.
У тому місці, де великий палець зазвичай тримає перо, Сол побачив видряпаний, схоже, нігтем, символ.