Потім, працюючи на двох фронтах, він однією частиною свідомості змусив духовну ліску відступити і приготуватися до нової атаки, а іншою таємно почав концентрувати магію в руках.
Проти могутності голови короля ельфів Солу довелося застосувати до свого ще не відпрацьованого козира - Соціального полю бою!
Конша силою думки створила стіну, блокуючи атаки сіро-прозорої щупальця, але в той же час її друге око перемістився на Сола.
Помітивши його дії, Конша присоромилась.
Вона відчула загрозу.
Хоча заклинання ворога ще не було завершено, інтуїція підказала їй: Не можна дати йому зосередитись магію!
І в наступну секунду її ліве око раптово вискочив з ока і, підстрибуючи, кинувся до Солу.
Соул підняв голову і побачив, що наближається до нього око. Вони думали, що перед ним з’явилися тонни очних яблук. Вони зі стручками думок котилися і стрибали, невблаганно наближаючись до нього.
Здавалося, його ось-ось поглине океан з очей.
"Ілюзія?" - Сол відразу примружився і замінив технології медитації, щоб подивитися на світ по-новому, продовжив свої дії.
Магічні кола, вирізьблені на його ладонах, почали швидко світитися. Конструкція магії і палітурня ментальній сили майже завершилась.
Але навіть у стані напівповільної медитації він все ще бачив безліч очних яблуках, які скачуть до нього.
Одна з них, перекатаючись, зупинилася біля його ніг. Він навіть відчув фізичний дотик.
Для того щоб активувати Свідоме поле бою, Сол не міг рухатися. Його долоні зближалися, готові ось-ось зомкнутися.
Раптом всі очних яблука навколо нього підірвалися, і кожен вибух відрив від його ментальні сили невеликий шматок!
Невиносимий біль проколола все тіло Сола, а його шкіра встопорскувалася, немов луска. Потік магії, який циркулює по тілу і вмиканий до ладонів, був порушений і не міг сформуватися на закляття.
Соул важко розширив очі. Його очі потріскалися, і краплі крові почали падати на одяг.
— Ты... жити не хочеш? — хрипло запитав він у Конші.
Те, що Конша щойно вибухнула було не чим іншим, як її власною ментальною силою.
Щоб перешкодити Соулу застосувати Свідкові бою, вона не побоялася піти на самозвинувачення.
— Неважливо, — голос Конші став неймовірно хрипким, як у дев’ятирічної старшої. - Я все одно давно хотіла позбутися цих очей!
Незважаючи на те, що вона щойно вибухнула частина своєї ментальній сили, Конша поводилася так, ніби нічого не сталося.
Соул же, на відміну від неї, не міг утримувати таке самовладання.
Він був весь у крові. Його шкіра, яка проникла у фізичну трансформацію, також була носієм його ментальній сили. Отже, рани його духовного тіла повністю відбилися і на ній.
Шух! Шух!
Конша помахнула рукою, і дві ще більш прозорі та гострі крижані піки виникли з повітря. У мить вони прокололи Сола і прибили до підлоги його руки.
Крім того, холод швидко поширився по його руках і майже повністю паралізував верхню частину тіла.
Хоча від болю у Сола вже дёргалися віскі, він, не змінюючи обличчя, посміхнувся:
- Вибухаєш власну ментальну силу, переймеш владу ельфів... Ты заражена, Конша!
Навантаження на Коншу також було величезною, але вона з радістю розсміялася, дивлячись на чоловіка, який сидів на підлозі.
Вона знову помахнула рукою, і ще дві крижані вершини прокололи повітря, прибивши до підлоги його голені та швидко покривши товстим шаром льоду нижню частину його тіла.
Покаявши бедрами, вона неквапливо підійшла до нього. Опинившись перед Солом, вона несподівано вдарила його ногою і обринула на спину.
Соул глухий.
Але тільки коли Конша підняла ногу, він помітив, що вона була босоніж. З-під широких підлогу мантії мілинули стрункі, красиві ікри. Схоже, під своїм одягом вона була абсолютно голою.
Конша поставила ногу йому на груди. Кров відразу проносила мантію і почала стікати крізь пальці.
Здавалося, вона не спішила вбивати переможеного ворога. Навпаки, вона хотіла показати йому свою красу.
Вона оперлася рукою про коліно ноги, що стояли на грудях у Сола, і, нахилившись, посміялась.
— Я красива?
— Кхм, — кашлянув Сол згусток крові. — Король ельфів - так, дуже красивий.
Усмішка на мить зникла з обличчя Конші, але тут же повернулася, ставши ще більш захопленою.
— Ха-ха-Ха, ти думаєш ельфійський вигляд відповідає людським стандартам краси? Краса, яку ти бачиш, — це лише відображення твоїх власних поглядів. Так що не впертся. — Конша знову торкнулась свого обличчя. Відбивання зіниць Сола показало їй чудове обличчя — те, про що вона завжди мріяла.
Вона ніби впала в транс.
- Насправді, я дуже гарна. Якби Горса не наполягав на тому, щоб перетворити мене в це огидне чудовисько я б ніколи не дійшла до такого.