Вони хочуть, щоб він забрав з долини голову Короля ельфів? Або саму Коншу?
І якщо вони з самого початку хотіли, щоб голова або Конша залишили це місце, навіщо було запечатувати долину і тримати учнів у пастці півроку?
І хто такий цей напівельф? Де його шукати?
А найголовніше, що станеться, якщо Сол відмовиться?
— Братец Сол! — Раптом у його свідомості пролунав голос Панні.
Вона теж говорила на Вищому ельфійському.
Її голос зв'язався дуже далеко, наче вони говорили по телефону з жахливими підключеннями, а на Сола також надів навушники.
— Панни! — З останніх сил відповів він.
— Братец Сол... Не можна... виносити ...!
— Ні в якому разі!
Голос Панні, хоч і був переривчастим, звучав дуже стривожено.
- Ти маєш на увазі, не можна виносити голову Короля ельфів?
Але відповіді не було.
- Унеси короля... Покинь долину... Иди... напівельфа...
- Унеси короля... Покинь долину... Иди... напівельфа...
Посеред Сола лунали лише ті хаотичні, численні голоси, які постійно повторюють свій наказ.
Він розгорнув у свідомості щоденника і, перемагаючи великий тиск, запитав Агу, який знову став чорною сторінкою.
« Це місце схоже на ту чорну кімнату, куди тебе забирали?»
Агу, отримавши від Сола доступ до зовнішнього світу, відразу ж збудував:
"Те місце, де я був, було абсолютно темним, нічого не видно. Але, господаре, я дізнаюся ці голоси! Це кімната, де мені дали наказ! Вона ніби навмисно уникала мене. Так чому вона з'явилася зараз і дала завдання, повністю протилежне завданню Білого трону?»
У свідомості Сола з’явилася картина про те, як Конша веде чорні щупальця до палацу.
Очевидно, ці дві сили протистояли один одному.
« Невужелі ельфи Ліса Четрих Сезонів теж розділилися на дві фракції? І зараз, коли сила Білого трону ослаблена вторгненням Конші, з'явилася Чорна кімната, щоб в наказному порядку дати мені завдання? "
Ця думка розболілася у Сола.
"То є, навіть якщо я привів сюди Коншу, у Білого трону не вистачить сил повернути свій скарб?"
- Ви замовили блюдо, я його приготував. А тепер мені ще й з ложки годувати вас? - Пробурмотів Сол вголос. — Якщо все так, то мені простіше прийняти завдання Чорної кімнати!
Звичайно, це було лише бурчання. Інтуїція підказала йому, що такі речі, як голова короля ельфів, ні в якому разі не можна виносити у зовнішній світ!
У цю мить темрява навколо Сола почала пропиватись білим кольором. Чорне і біле змішалися, пожираючи один одного прямо на його очах. Простір заходив ходуном і став дуже нестабільним.
Хруст!
Роздався звук, схожий на тріск розбитого дзеркала, і в наступну секунду чорно-білий світ навколо розсипався на міріади осколків і зник.
Соул знову опинився у дев’ятому круглому залі палацу.
Але він не встиг забутися від ілюзованого світу, як крижана вершина, облагороджуючись як шило, раптово проколола його ліву руку.
Удар був такий сильний, що збив його з ніг.
Крижана вершина, не зменшуючи швидкості, встромилася у кам’яну підлогу і намертво прибивши Солу до землі.
Коли Сол, оглянувшись у себе, побачив, що прибраний до підлоги.
Йому не потрібно було піднімати голову, щоб зрозуміти, чиї руки це справа.
Наступної секунди знову пролунав свист розсікаючого повітря. Соул змахнув правою рукою, і чорне Щупальце катувань, оповите напівпрозорою духовною ліскою, наскочив на другу крижану гору.
У повітрі вони зіткнулися. Вони розлетілися на осколки, але і чорні бджолоїдки порозкидали їх.
Однак хоч бджолоїдка і була відбудована духовно, повністю несприйнятлива до льоду, вона продовжувала свій шлях до Конші.
Але тут очі Конші різко розширилися, зіниці звужувалися до розміру голого вушка і вона попалася запеклим поглядом на атаку Сола.
У той же момент духовний ліс ніби наткнувся на невидимі перешкоди і застиг у повітрі прямо перед її обличчям, не в змозі рухатися далі.
У цьому протистоянні Сол помітив, що стародавня пожвавлена душі болото, яке раніше було за спиною у Конші, відійшло до залу на сто метрів.
Крім того, воно було вкрите товстим шаром інію. І хоча під час руху іней він осипався, на його місці формувався новий шар.
Схоже, іней намагався заморозити щупальця на місці.
« Ініей... Мабуть, справа рук цих білих фігур з лісу. Отже, Білий трон все-таки не працює. Просто трохи бариться".
Тепер, коли Білий трон стримував стародавнє болото, Сола було більше шансів впоратися з Коншою.
Звичайно, ментальна і магічна сила, яку вона зараз демонструвала, далеко переважали її звичайний стан.
Очевидно, голова короля ельфів, яку вона носила, давала їй неймовірну підтримку.
Інакше Конша не змогла б зупинити його духовну лісорубку.
Навіть звичайний офіційний маг не зміг би її зупинити.
Сол, стиснувши зуби від болю, з силою витягнув ліву руку з крижаної вершини.