— Але ви самі сказали, що без стабільного духовного тіла не підійматися по цій драбині, — з сумнівом заявив Герман.
— Верно, — кивнув Сол. — Але ця група не є звичайною учнями другого рангу. Оскільки Конша запросила їх у долину, то всі вони були сильними учнями і втратили надію на успіх. — Він зробив паузу. Крім того, Конша ще в той час, коли я прибув у Башню, славилася своїм винятково стабільним духовним тілом. Три роки тому вона могла створити чотири-п'ять заклинань першого рангу підряд, не турбуючись про вібрації.
Соул подивився на свою свідомість.
— Тому я думаю, що Конша... Більш ніж варто поступитися на іскривлену драбину! А значить, саме там, біля Білого трону, вона і забрала голову короля ельфів!
Сол стиснув кулаки.
- Вона забрала скарб ельфів, а ніхто з решти учнів про це не знав!
Мортон кивнув на знак згоди.
— Верно. Крім того, саме скарб допомагає їй перебільшувати своє чуття і так відкрито носить його на собі.
Агу провів рукою по макушці і з сумнівом запитав:
— Тоді, господаре, як ви думаєте, я єдиний, кого затягли в темний простір і змусили дати клятву передати річ напівєльфу?
— Звичайно, що ні! — Усміхнувся Сол. — Думаю, у тебе буде багато товаришів.
Соул казав, що їм потрібно відпочити ніч перед битвою за вихід з долини, але насправді він не спав ні хвилини.
Він лише коротко помішав перед самим світанком, щоб відновитися від ментального виснаження.
Коли він зі своєю головою вийшов з білого будиночка, то виявив, що решта четверо вже стоять на краю лісу.
Очевидно, вони теж майже не спали.
Вони пробули в цьому проклятому місці півроку. І нехай їхня магічна сила значно зросла, досягнувши вершини третьої ранги, вони давно мріяли звідси вибратися. Але кожна спроба втечі оберталася переслідуванням, а ще більше людей загинуло від ментального розладу. Це змусило тих, хто вижив, бути дуже обережним.
І ось тепер, коли з'явився новий шанс, хвилювання брала верх.
Соул підійшов до опушки, тримаючи в руках два сувої.
Інші маги дивилися на них з відвертою заздрістю.
Протягом багатьох місяців вигнання в Ельфійській долині всі їхні сувої вже давно закінчилися. Зрештою, вони мусили виживати тільки на своїй магії. І хоча вони мали кілька способів відновлюватися після вібрації духовного тіла, кожен такий метод знешкоджував нерви, перетворюючись на повільного самогубства.
Незважаючи на заздрість, ніхто нічого не просив у Сола.
Коли всі зібрались, Конша, негласний лідер групи, посміхнулася:
- Якщо ми зайдемо в ліс всі разом, то обов'язково привлічемо білі фігури. Далі виживе найсильніший. Чи зможемо ми вибратися, буде залежати від кожного з нас.
Всі мовчали. Навіть найдивніша з них, Касілора, тихо опустила голову.
У цій гнітючій тиші Сол зробив перший крок.
Три його свідомості пішли за ним.
Як і очікувалося, вони не встигли заглибитися в ліс та на сотню метрів, як дерева навколо почали змінюватись.
Їхні стовбури постійно перемивалися між деревною корою і людською шкірою.
Коли останній учень магів увійшов до лісу, лисиці почали активно перешкоджувати Солу шлях.
— Бежим!
Соул не звернув жодної уваги на несподівані гілки. Він викрикнув команду і першим зірвався з місця.
Три його свідомості були готові до цього і відразу ж кинулися слідом.
Решта не сподівалися, що Сол так рішуче розгубиться і на кілька секунд застигли в захопленні.
Але всього за ці дві секунди між ними виникла прірва в понад 10 метрів.
Побачивши, що Сол ось-ось сховається з уваги, учні магів занервували і теж кинулися бігти.
Соул одним махом задавав неймовірно високий темп.
Інші учні ходили за ним, щоб забути про обережність і напруження.
Іншого виходу не було. Усюди, де пробігав Сол, дерева починали зносити жахливі зміни і якби відстали, їх б негайно відрізали з’явилися білі фігури.
А от відірваним означало втратити можливість вчасно дістатися до палацу і пропустити нагоду боротися за Білий трон.
І хоча вони не вирішили сісти на цей трон, це було немудро. Крім того, якщо Білий трон дійсно існує, поряд з ним могли знайтися інші цінні речі.
Під керівництвом Сола всі скинули сумніви і побоювання, щоб якомога швидше втекти.
Але перед тим, як вони змогли покинути ліс, їх оточила юрба білих фігур.
Вони стояли на самій опушці, ніби наперед знали, що група з'явиться тут і чекають на єдине місце.
Сонце злегка напухло, дивлячись на живу стіну.
- Прориваємося з боєм! - Він наказав.
Агу і Мортон негайно зробили закляття, використовуючи пилку для спалаху.
Але на цей раз білі фігури не зникли, як вчора. Лише кілька силуетів, які взяли на себе головний удар, розчинилися в повітрі.