— Монро! — Побачивши його, відразу крикнув Марк.
Тіло Монро здригнулося, і він різко повернув голову.
Соул, який вже збирався зробити крок, відразу ж завмер.
Монро не мав одного ока.
Якщо Сол не помилявся, то саме того він на його очах з’їв.
- Ти нарешті прийшов! — Побачивши Сола, єдине око Монро загорілося. Звернувши увагу на Марка, він підбіг до Солу. — Конша сказала, що якщо ти прийдеш, то обов'язково допоможеш нам вибратися! Я боявся, що тобі не знадобиться інкристал!
Монро був дуже схвильований, і його пустка глядачка теж підригувалася.
Він простягнув руку, щоб схопити Сола.
- Що таке? — Не зрозумів Монро. - Хто ці люди?
- Що з твоїм оком? — запитав Сол.
Монро підняв руку і погладив свою пусту оконицю. Кончик його пальця трохи увійшов всередину, а потім він швидко його витягнув.
- Пошкодив, коли на мене напав ельф. Я саме тоді їв...
Марк, побачивши, що Сол і Монро не сваряться, з полегшенням пішов вглиб розкиданих будинків, вигукуючи кілька імен.
Він часто кликав Коншу.
Соул все ще не довіряв Монро. Тепер, коли Марка не було, він знову поставив йому ті самі запитання.
Монро дав ті самі відповіді, і в деталях не було великих розбіжностей.
Вислухавши розповідь Монро, Сол розповів йому про те, що бачив у Башні чарівників.
- ...він раптом з'їв своє власне око.
Монро, звичайно, більше не потрібен.
— А він смачний, — облизнувся чоловік. — Я давно не їв м'яса.
— Минуло вже півроку? — Він більше здивувався іншим, про що згадав Сол.
- Ви не відчуваєте? — Сол вважав, що маги повинні бути дуже чутливі до часу.
— Зменшення дня і ночі в Лесу Четрих Сезонів нерегулярна. Іноді сонце не сідає три-чотири дні, а іноді ніч не закінчується три чи чотири дні - з гіркою усмішкою сказав Монро. — Не тільки день і ніч, але й пори року тут відрізняються від тих, що зовні.
У цей момент повернувся Марк. Він виглядав дуже стурбованим і бормотів:
- Куди вони поділися? Тут так небезпечно, хіба я не говорив, щоб вони не відходили самовільно?
Соул іскоса поглянув на Марка, але більшість його уваги зосередилась на Монро.
- ...часові роки тут розділені по регіонах. Найдовше від центру долини місце — це весна. Той густий ліс, через який ви проходили, — це літо. А далі — осінь.
Почувши ж се, не втрималась та й затрушилась:
— Отже, в самому центрі Ельфійської долини - зима? Тут що, постійно йде сніг?
Хто б міг подумати, що Монро дивно подивиться на А.
— Яка зима? Який сніг? Четвертий період року - це, звичайно ж, мертвий сезон!
Не знаючи, чи цей одноокий учень жартує.
Повертаючи голову, він прямо запитав Марка, який стояв за спиною Монро.
що таке зима?
Марк, який стояв за спиною Монро, здригнувся і зрозумів, що мало не врізався у нього.
— Я знаю. Сніговий сезон, зима, в різних місцях називають по-різному: прасування переносу і пробурмотів він. — Просто... дуже холодно і випадає якась біла кристалічна речовина.
Краще б Марк не пояснював. Після його пояснення Солу здалося, що і він теж не в собі.
« У них обох розмите уявлення про зиму?» — подумав Сол, а потім зробив жест, щоб чотири свідомості більше не втручалися.
Він хотів під час подальшого спілкування подивитися, які ще уявлення у цих людей розмиті.
І те, що розмито, ймовірно, і було ключем до виходу з Ельфійської долини.
Хоч мета приходу Сола і не полягала в тому, щоб врятувати людей, він мусив знайти те, що було для нього дуже важливо й могло у майбутньому зберегти йому життя.
На жаль, цього разу щоденник не дав ніяких підказок.
Тепер усі повинні були шукати вихід з долини, і знайти ту важливу річ.
— Тоді, Монро, в центрі долини - мертвий сезон? Як він виглядає?
Монро, не відновивши своєї уяви після розповіді Марка, сказав:
- Щось сталося? Ти навіть цього не знаєш? Мертвий сезон - це коли нічого немає, наче і саме час відокремлювався! І мертвий сезон - це найлегший для нападу ельфів сезон.
Марк також опустив руку. Його переносиця вже почервоніла від того, що він її тір.
— Дворец, про який я щойно говорив, знаходиться на кордоні осені і мертвого сезону. Межі часів року тут гойдаються на кілька сотень метрів. Коли осінь розширяється, то збільшується кількість їжі, але небезпека зростає.
— Моє око, — кивнув Монро. І атакував мене саме цей гриб!
— Тоді я схопив його і з'їв! - З обуренням сказав він.
Стан цього Монро був уже не в порядку.
Сором кліпнув, але не став на це вказувати.
Марк, який стояв поруч з нами, теж не зреагував.
Тільки почувши їхню розмову, Сол згадав, що вони вже шість місяців, а то й довше перебувають у цьому проклятому місці. Як вони вирішують питання про їжу та інші фізіологічні потреби?