Але в цей момент перед ним з'явилося кілька слабких білих вогників. Їх ставало все більше, наче світлячки в кущах, які, потрівожені, раптово злетіли і швидко розліталися.
І ось безна перед очима Сола перетворилася в Чумацький Шлях.
- Як красиво!
Спочатку він був вражений, а потім здивувався.
- Це? Це все... Скелки душ?
- Як красиво! Братец Сол... хлюп-хлюпом... Виглядає так смачно!
Кошмарний метелик, ледве з'явився « Млинний шлях» і відразу підлетіла до Солу. У її зазвичай милим і солодким голосці з'явилися хриплі, пристрасні нотки.
Сол був здивований.
Хіба ж метелик Кошмара не харчується снами?
Виростивши Кошмарну метелика, Сол почав вивчати записи Хевуда про неї.
Той, хто був найуспішнішим учнем вчителя Горси. Панні вважає, що багато його висновків щодо повадок Кошмарної метелики були правдивими.
До того ж головним раціоном Кошмарної метелики не було душі, як колись думав Сол.
Вона живиться снами, особливо любить спогади.
І чим сильніше емоційні коливання та спогади, тим більше сили накопичується Кошмарний метелик.
Тому ті, хто колись стикався з Кошмарною метеликом, зазвичай погано закінчували.
Чим трагічнішою була трагедія, чим глибший страх, тим сильніше ставала Кошмарна метелик.
З цієї точки зору, Панні від самого народження була пов'язана з злодієм. Якби не переслідування Кісмета, вона б не стала так довго сидіти в маленькому містечку.
Панні не покидала мене. Чи вона так їла за цей час? "
Тепер, згадуючи недавній голос Панні... Чи не була вона голодна?
Соул подивився на крила срібної метелики і вирішив, що повернеться та запитає її. А поки він продовжував наближатися до зоряних осколків душ.
Він все ще не розумів, чому ці уламки світяться. І це ще більше розпалило його цікавість до того, що могло бути на дні моря.
За зоряним світлом виднілася освітлена аркадна конструкція.
При світлі Солу побачив величезний киль і перевернутий дно корабля.
Це, мабуть, був затонув корабель про Байрон.
Приблизившись, він пролетів повз «зорого світла».
Сола не мала ні краплі романтичності. Розкинувши руки, він негайно перетворив їх на величезні щупальця з присосок.
Він обіймав Чумацький Шлях.
Або, точніше, пожер його.
Біле світло, яке раніше легко проходив крізь тверді предмети, при контакті з щупальцями відразу ж поглинається.
Присоски перетворилися на жадібні роти з гострими зубами, які всмоктували і пожирали всі осколки душ, до яких могли простягатися.
Ніхто ніколи не наважувався так грубо поглинати уламки душ. Навіть божевільний Байрон, коли зіткнувся з цими дивними осколками, лише обережно аналізував їх і не влаштовував безпосередньо.
У неочищених осколках душ залишалися деякі спогади їхніх колишніх власників.
Розліплені, злегка вивчені, але їх було важко усунути так само як прилипаючи до кістки виразка. Тільки витравши ресурси на очищення для якихось експериментів, можна було отримати чисті, придатні для використання осколки.
Саме тому воскові труби магів закопували так багато уламків душ.
Наче сміттєва гора. Хоч і можна було переробити, але витрати були величезні.
Затрати і вигода не відповідали.
Але Сол був іншим. Він, маючи здатність щоденника до очищення, як кит, що пожирає планктон, не голзнув нічого.
Ці білі уламки душ, поковтившись щупальцями Сола, відразу перетворилися на величезну енергію, яка наповнювала його тіло.
З нею приходили також численні домішки, що містилися в полицях душ.
Однак цього разу ці домішки не були настільки глибоко поглинуті Днівником.
Соул ще не встиг зрозуміти, що відбувається, як його накрила потужна ударна хвиля.
Йому здавалося, що він закопав череп і засипав туди купу фрагментів картин.
Безчисленні скелі супроводжувалися пронизливими звуками.
Відчайдушний, сумний, біль, гнів, страх...
Що ще більше бентежило, так це те, що картини та співіснуючі їх звуки зазвичай не збігалися. Ніби дивишся фільм жахів під музику з бойовика.
Коротко кажучи, "хаос"!
Від цього голова йшла кругом.
Соул в одну мить забув, де він знаходиться, що робить, про що тільки що думав і чого чекав ...
Після того як я почав розгубитися, виникла велика паніка. Але й страх, ледь торкаючись, відразу зник.
Все закінчилося величезним, що змушує тремтіти, почуттям самотності.
Самотність, мертва тиша.
Ще більш самотньо, ніж коли Сол летів над морем, де небо і море зливаються, і навколо були лише чорний, білий та сірий.
Рух Сола вниз повністю припинився.
Прозорі щупальця також почали світитися, поковтнувши багато світлових осколків.
Але його « Дихова броня», яка до цього тремтіла від тиску води, раптом стала щільною.
Однак наповнення енергії супроводжувалося кризою свідомості.