Сильна магічна хвиля вдарила по ньому.
Соул негайно відступив на 50 метрів і активував « Двухову броню».
Він пильно дивився на поверхню моря, намагаючись побачити, що ж виходило небезпечний сигнал.
« Може, це провісник припливу душ?»
Потім Сол туманно побачив, як здіймається величезний сферичний об’єкт. Він рухався повільно, поступово наближуючись до поверхні.
Оскільки ворог не нападав, Сол теж не рухався.
Було дуже темно. Соул смутно бачив, що підводна сфера була ростом з людини, і у неї, здавалося, було чотири щупальця, які, порівняно з центральною сферою, були тональні та короткі.
У долоні Сола з'явився чорний промінь світла, готовий до пострілу.
І ось, дивна сфера нарешті вислизла на поверхню, з'явивши свій роздутий до межі, спотворений образ.
Сол: «...»
Сфера повільно повернулася, і її спотворені, синьо-фіолетові риси особи звернулися до Солу.
— Хм?
Темний промінь зник. Сол підняв руку і потерти перенесення, з гіркотою сказавши:
- Старший ученик, ви не могли б бути таким схожим на монстра?
Велика сфера почала стискатися, поступово перетворюючись з кулі в людину.
Синє-фіолетовий колір з поверхні шкіри зійшов, обнаживши її бліду сутність.
Байрон сидів на захоплюючій поверхні моря, підняв одну руку і привітався з Солом.
— Угу!
Старший учень Байрон знову не міг говорити. Без сумніву, він знову поглинав злих духів і йому доводилось довго мовчати, щоб не вибухнути від внутрішнього тиску.
У той же час, йому треба було уникати травм. Але шкіра Байрона мала силу до самовідновлення, тому про дрібні рани можна було не турбуватися.
Через п'ять хвилин Сол, за допомогою Малюки Водоросль підняв Байрона, і вони вдвох взялися на величезний, віддалений від берега, риф.
На рифі була висічена штучно, причому зовсім недавно.
- Старший учень вже давно тут?
Байрон кивнув. Волога на його тілі миттєво випарувалася. Потім він підняв руку і показав "5".
- Так, старший учень шукає злих духів, тому не дивно, що він прийшов сюди. Ти спускався під воду, тому що виявив там щось?
Байрон почав щось показувати руками.
Соул довго дивився і, лише завдяки їхньому багаторічному розумінню, зрозумів, що він має на увазі.
- Ти хочеш сказати, що тут вже п'ять днів все так, але справжнього припливу душ не було. Ти думаєш, що проблема під водою, і тому спробував пірнути?
Панні: Брат Сол, як ти взагалі це розшифрував».
Сол підняв руку і недбало відмахнувся, наче відганя муха.
- Старший ученик, ти щось знайшов?
Байрон кивнув. Він дійсно за ці кілька днів дещо виявив.
Він почав малювати в повітрі.
- Корабель? — розшифрував Сол і відразу згадав про запрошення Парка. - Корабель-привид?
Але Байрон навпаки похитав головою.
Сол обернувся і, подивившись на темне, як чорнило, море перевернув погляд під воду.
- ...затонулой корабель?
— Угу.
Байрон спочатку вказав на Сола, а потім на воду. Соул зрозумів, що старший учень хоче, щоб він сам спустився і подивився.
— Добре, тоді я піду подивлюся. Старший ученик, ти відпочинь тут, заодно і посторожиш.
Сол зняв плащ, який міг би заважати йому під водою, і залишився в льняній сорочці та чорних штанах.
- До речі, старший учень на березі два бродячих учнів магів, один третій, інший другий. Будь обережним.
Сказавши, щоб Байрон був обережнішим, Сол таким чином висловив своє визнання сили тих двох.
Байрон кивнув. Потім його фігура раптом стиснулася, і він сів у ту нещодавно висічену яму. Накрившись чорним плащем Сола, він повністю злився з рифом.
Потім Байрон стримав свої магічні коливання, і Сол відразу ж втратив його зі свого ментального сприйняття.
« Сила старшого учня Байрона, здається, дуже зросла. Схоже, його ризикований метод поглинання злих духів у своє тіло все-таки корисний".
Соул більше не вагався. Розкинувшись, він пірнув у море як риба.
Зайшовши у воду, Сол відразу активував « Двухову броню ». У той же час через його шиї вилетіла кілька чорних щупалець.
Хоч Малюка Водоросль і була магічною істотою стихії, але будучи спочатку болотом, вона й у воді відчувала себе як вдома.
Соул відчув, що його хтось штовхає, і йому не потрібно було працювати.
Йому потрібно було лише задавати напрямок.
Його поле зору час від часу проносилися срібні тіні, а це був допитливий Кошмарний метелик.
Над поверхнею моря і так було трохи світла, а чим глибше він занурився, тим густішим ставала темрява.
Тиск води почав впливати на "Духову броню" і витрати магії зросли.
Соул прикинув, скільки часу він зможе пробути під водою, трохи прискорився і, йдучи по тому ж шляху, яким тільки що вслив старший учень Байрон, продовжив занурення.
Коли вже не було жодного світла, Сол приготувався витратити ще трохи магії на кілька заклинань світу.