Хоч це і називається лабораторією, але, оскільки це було місце, яким користувалися всі вчителі та учасники експерименту, воно швидше перетворилося на виставковий зал досягнень.
Менш небезпечні або підготовчі експерименти тут ніколи не проводилися.
Це не було правило, а лише угода.
Якби Сол захотів сам розпочати тут дослідження, ніхто б йому не перешкодив.
Зрештою, тут зазвичай нікого і не було.
Вчитель Каз сказав, що він може вибрати, слідувати за якимось наставником або почати свій власний проект. Але йому не потрібно було поспішати. Він міг спочатку ознайомитися з записами експериментів, особливо зі тими, які було визнано ненадійними і без потреби вивчати.
Щоб він не витрачав часу на подорож, яка вже тривала.
А що до того, чи не побачить Сол якогось небезпечного знання - він вже третій ранга, хіба наставник повинен водити його за ручку?
Після відходу наставника Каза Сол не поспішав дивитися експериментальні записи і відповідні книжки.
Його дуже зацікавили ряди кам’яних саркофагів у кімнаті.
Дахки саркофагов були то відкриті, то напіввідкриті, тобто закриті. Це точно було пов'язано не тільки з зберіганням.
Кожен саркофага на мотузці висіла маленька книжечка. Очевидно, для запису інформації про саркофагу.
Соул підійшов до найближчого до нього, повністю закритого саркофагу, і присів, щоб його оглянути.
У книжці був записаний номер.
*Сосуд No1342. Не відкривати без дозволу. Нелюдська форма, нестабільний стан. Експеримент призупинено. Подробиці див.: 19-й поверх, * бібліотека, *, стделлаж *. Дата оновлення інформації: 1 січня 311 року.
Сол пролистав далі. Далі були записи про стан 1342 в різний час.
Останній запис датується 9 червня 310 року.
Після цього кількість оновлень записів збільшувалася. У липні 310 року навіть щодня робили оновлення. Але з серпня швидкість різко впала, і під кінець оновлення робилися раз на місяць.
До 1 січня 311 року, коли експеримент було призупинено.
Згідно з цими записами, Сол міг уявити себе вченими із великим ентузіазмом і надією на те, що починався експеримент. Можливо, в якийсь момент вони навіть думали, що успіх близько. Але все одно зазнали невдачі. Потім, ламаючи голову, вони шукали причини помилок і постійно внось удосконалювалися. Але серія невдач поступово змусила їх зрозуміти, що можливо вони пішли не в тому напрямку, або не змогли подолати якийсь ключовий момент.
Загалом, цей експеримент було призупинено.
Єдина хороша новина - він був призупинений, а не припинено.
Сол встав. Хоч йому і було цікаво, що знаходиться в саркофазі, він не збирався його відкривати.
У записі було чітко вказано стан нестабільності. Якщо він відкриє і те, що всередині буде пошкоджене, то знищить плід, можливо, великий інтерес колишнього дослідника. А також віддасть те, з такою важкою працею написане слово - "призупинено".
Сол проглянув ще кілька записів, що висіли поруч з саркофагами, і в загальних рисах вивів закономірність.
Всі повністю закриті саркофаги тут - це судини призупинених експериментів. Можливо, ті, що були припинені, навіть не мали права залишатися в цій лабораторії.
А ті, у яких кришка була лише трохи відкрита - це, швидше за все, нестабільні або становлять певну небезпеку судини.
Поширені або повністю відкриті — це судини, які використовувалися принаймні протягом останнього місяця.
Якщо кришка саркофага була відкрита, це означало, що експеримент продовжується.
Але Сол, окинувши очі всю кімнату, своєю сильною ментальною силою відразу збагатив кількість незакритих саркофагів.
Трохи, 12.
А повністю закриті — 117.
Потім Сол повернувся до круглого лабораторного столу в центрі.
Цей круглий стіл, очевидно, також був призначений для спільного використання кількома людьми. Столиця складалася з багатьох багатокутників. Якщо необхідно, можна було пересунути будь-який багатокутник до себе.
У центрі столу була ще й труба, яка вела до даху. Ця труба мала безпосередній доступ до необхідних матеріалів, у тому числі духовних тіл.
Соул спочатку подумав, що це якась сучасна механічна конструкція. Але, відкривши двері труби, він побачив всередині ті найтемніші руки, які колись з ентузіазмом його переслідували.
Ці руки, на відміну від тих, що він бачив за бронзовими дверима на першому поверсі східної вежі, були спокійними і слухняними, стиснувшись у трубі.
Соул не знав, чи пам’ятають його ці руки. Він пам'ятав їх дуже добре.
І коли він торгувався зі свічками з Фергюсоном, і коли його душу витягла та потворна жінка за спиною Хейвуда, ці тонкі, як лапша, руки багато його домінували.
« Чому сьогодні такі слухняні? » — запитав Сол підпер. — Чи це не інакше місце у східній вежі? Тому що це лабораторія Господаря Вежі? "