- Сиди спокійно!
На очах у Сола голова його брата Девіда теж з шипінням втягнулася в голову Джорджа.
Він і раніше намагався втрутитися, але ні Анджела, ані будь-хто інший його не бачили. Ніби Сол був в іншому вимірі і спостерігав за тим, що відбувається через екран.
Тільки коли він у розпачі кинувся рятувати Джорджа, одна його рука змогла пробити бар'єр і увійти в їхній світ.
— Кто? Чорт! Знову хтось! — Усмішка на обличчі Анжели миттєво спотворилась. Непрохані гості, які з'являлися один за одним, бісили її до такої міри, що серце було готове вибухнути.
Духовне тіло Джорджа було в крокі від того, щоб повністю відокремитися від тіла і стати її власністю. Але раптово з'явилася рука і вштовхнув його назад.
Це не просто качка з-під носа полетіла.
Це ніби вона вже з'їла качку, а хтось розчавив їй горло і витягнув її назад!
Анжела, подивившись у напрямку з’явлення руки, майже миттєво застосувала « Удар по неживи».
Неважливо, хто заважає. Вбити його, а потім знову витрошити Джорджа. Шанс витягти дух помсти ще є.
Соул, ледве встиг встати, тут же відчув за спиною могутню хвилю магії. Він не роздумуючи кинувся в сторону, але чорний промінь все ж проколов його лівий бік.
Але, на здивування обох, хоч у тілі Сола і з’явилася дірка, з неї хлинули потужні потоки духовної енергії, яка відразу затягнула рану.
Потім Сол знову відчув голод.
« Це те, що я з’їв, компенсує мою енергію. Що ж було у тих воскових трубках? "
Тепер, згадуючи про Соул, він зрозумів, що його з'їсть у напівхмарному стані, окрім величезної злоби, мав і конкретну енергію.
Через це "Удар по нежиті", закляття 0-го рангу, яке було катастрофічне для духів, не завдала Солу особливого шкоди.
Рана зажила ще до того, як він встиг її вилікувати!
Соул обернувся і подивився на свою єдину видиму руку, відчуваючи, як вона відрізняється від решти тіла.
Він дійсно був у цьому світі, доказом чого було те, що заклинання Анжели могло його поранити. Але Анжела його не бачила.
Відчувши унікальність цієї руки, Сол почав розуміти суть справи.
Він пішов від двох атак Анжели, все більше переконуючись у своїй здогадці.
Наче брижі на воді, його фігура повністю проявилася перед Анжелою.
Але перед тим він змінив свою зовнішність, коли згадав про восьминогів.
— Со... Сол?
Побачивши, як виглядає духовне тіло Анжели, яке перекосилося від люті обличчя, вона відразу стала розгубленою.
Її ліва рука схопилася за комір, і вона мимовільно відступила на крок.
— Вибачте, я не знала, що це ви. - Не помітивши, вона перейшла на "ви".
Соул обкинув поглядом інше тіло на підлозі. Голова дійсно була перетворена на « квіти смерті », тільки кінцівки ще не були оброблені.
— Отже, всі попередні « чари смерті » - твоїх рук справа? — запитав Сол.
Анжела хотіла прикусити губу, але коли вона згадала, що цей хлопець абсолютно байдужий до жіночої краси, то чесно відповіла:
— Да.
Оскільки про це дізнався другий чоловік, Анжелі все одно, чи дізнається третій або четвертий.
Поки наставник не втрутиться, це залишиться широковідомою таємницею.
Зіткнувшись з такою відвертістю, Анжела втратив дар мови на мить.
Вбивство в Башні магів?
Надто повсякденне. Навіть Сол проводив експерименти на живих, тому він не мав права виступати в ролі захисника справедливості.
Но...
Джордж — мій друг. Я його забираю.
Анжела відразу зобразила проблему, думаючи: « Забрати? Куди забрати? У свою лабораторію?»
Вона не вірила, що учень мага не зацікавиться таким експериментальним матеріалом, як тіло з двома розумами!
Але Анжела знала, що не зможе перемогти Солу.
До того ж, за останніми чутками, Сол був учнем цього самого!
Як вона відважилася йому перелічити?
— Хоро... Шо, — у голосі Анжели звучали виразні жалості.
— "Цвіт смерті" не схожий на ортодоксальне чаклунство. Ти впевнена, що хочеш продовжувати його вивчати?
Анжела опустила голову.
— Я дійшла до цього, хоч і не з власної волі, але шляху назад вже немає.
У її голосі як і раніше чулися м'які, ніжні нотки.
Соул просто кинув це зауваження. Він не був близько знайомий з Анжелою.
Якби не той факт, що коли вона дізнається про нього, то відразу прибрала б свій кривавий намір, Сол і цього не сказав.
Поділившись з Анжелою, Сол нахилився і похлопав Джорджа в обличчя, але його рука пройшла наскрізь.
Він з досадою посміхнувся і, просунувши руку в мозок Джорджа, різко провернув її.
— А-а! Джордж відразу почав відчувати.
Його розгублений погляд на життя побачив напівпрозорий Солом, і він мало не втратив відчуття жаху.
— Сол? Ах, ні, пане Сол!
Він обережно і з повагою дивився на напівпрозору фігуру Сола. Він хотів запитати, чи не помер той, але не наважився.
Адже в тих жахливих історіях, що він чув, багато духів помсти, усвідомлюючи свою смерть, починали чинити зло і вбивати.