Спогади нахлинули.
Павика від переміщення в інший світ, гнів від наруги, безпорадність при вигляді крові у коридорі, захоплення від появи Днівника, жах перед Коншою, радість від зупинку учня, розпач в оточенні монстрів, заспівання від вбивства ворога...
Сол стояв на підлозі. Щупальця восьминоги втягнулися у тіло. Знову з’явилися людські кінцівки.
Після цього почали повертатися почуття.
Соуле: я поки не божеволію і на тому дякую.
Джордж, який втратив брата і непритомний від удару, був заманений Анжелою в магічне коло.
Анжела дістала золотий ніж і готувалася вийняти його серце, дотримуючись ритуалу.
Але, занеси ніж, вона завмерла.
Духовне тіло Джорджа саме сіло.
Плупрозрядне духовне тіло ширяло зовні, в той час як його нижня частина все ще перебувала в тілі.
Джордж не розумів, що відбувається. Спочатку він обшарпано сидів, але, піднявши голову і побачивши перед собою Анжелу з золотим ножем у руці, мало не підстрибнув від жаху.
Анджела, озираючись назад, зобразила на обличчі захоплення.
— Мені ж потрібен був вільний дух.
Джордж не зрозумів, про що вона говорить. Він відразу схопився і спробував втекти. Але оскільки його ноги все ще були пов'язані з тілом, він впав.
І так вже вийшло, що обличчям він впав прямо на породжені тіло Девіда.
- Девіде! — Джордж замер, а потім закричав. Він простягнув руки, щоб обійняти тіло брата, але його напівпрозорі руки пройшли наскрізь.
Анжела повільно встала. Часу було ще багато, і їй було цікаво подивитися, на що здатний цей вільний дух.
Джордж тихо плакав, але виявив, що не може прорватися ні сльозинки.
Він подумав, що теж помер і перестав думати про втечу.
— Брат, брат!
Не встиг він довго плакати, як поруч почувся слабкий голос.
Джордж повернув голову і спочатку злякався.
Біля його ніг також було напівпрозоре духовне тіло.
Тільки від цього духовного тіла залишилася лише голова, та й та була якимось розмитою, ніби ось-ось розсіється.
— Дэвид? - Коли Джордж почув багато разів, то нарешті впізнав свого брата.
Він кинувся до нього, цього разу йому вдалося схопити голову брата.
— Брате, мені так погано, — каже Дейвід. — Здається, він ще не розумів, що сталося і лише просив про допомогу.
Джордж, з болем і панікою, обняв брата, але не знав, як допомогти йому полегшити страждання.
Проте коли голова Девіда наблизилася до Джорджа, його смутна свідомість відчувала якесь інстинктивне потяг. Дивлячись на шию брата, він подумав: якби у нього була шия і тіло, йому було б набагато краще.
І тут Девід раптом вистрибнув з рук Джорджа і приземлився йому на плече.
Це сталося так раптово, що ні Анжела ні Сол не встигли зреагувати.
Але те, що пішло далі, вразило їх ще більше.
Голова Девіда, приземлившись на плече Джорджа і повернулася з боку в сторону і ... Приросла.
Духовне тіло Джорджа не тільки відібрало душу брата, але й підсумувало голову Джорджу праворуч, звільняючи місце для Девіда.
Так Джордж перетворився на двоголової людини!
Сором швидко нахмурився, а Анжела з радістю розширила очі.
- Дві душі в одному тілі? Ні, одна душа з двома розумами? Невже я бачила духовне тіло ще рідкісніше, ніж вільний дух?
Анжела не могла повірити, що після черги невдачі вона отримала таке рідкісне духовне тіло під час наступного обряду.
Якщо вона зможе підкорити його собі, то, можливо... Може, вигнати дух помсти з своєї лівої руки.
Анжела відклала ніж і, змалюючи милу посмішку, почала виглядати невинною.
Потім вона випросталася, простягнула руки і почала вимовляти заклинання.
Джордж, до цього ошарашено дивився на несподіваного брата, почув приємний голос, мимовільно разом з Девідом підняв голову і подивився на нього.
Перед ними стояла маленька дівчинка, яка простягала руки до них.
— Ідіть до мене. Снаружи занадто небезпечно. Ідіть до сестри, сестрёнка вас захистить.
Джордж раптом відчув, що ця дівчинка дуже добра, а місце, де він знаходиться, дуже небезпечно, ніби він ось-ось помре.
І він повільно пішов до Анжелі, поступово наближаючись. Одна його нога навіть покинула тіло і крокнула вперед.
На відміну від Джорджа, Дейвід не піддався спокусі. Він просто відчував, що ця дівчинка хоч і красива, але виглядає дуже страшно, як у тих жахливих історіях, які розповідали в їхньому селі - демон на об'єкті красуні.
— Брат, не ходи туди!
Але Девід, щойно злившись із тілом Джорджа і не маючи сили, не міг зупинити його. Він міг лише в паніці і безсилості дивитися, як його брат поступово відокремлюється від тіла й йде до цієї злої жінки.
Душа Джорджа вже майже повністю відокремилась від тіла, і їх зв’язували лише тонкою ниткою. Очі Анжели сяяли все ясніше.
Однак у цю саму мить з пустоти раптом з'явилася рука, схопила Джорджа за обличчя і силою вдала його духовне тіло назад до тіла!