Ці сходи не з'єднувалися з тією, по якій він піднявся сюди. Але у неї був і спуск, який, здавалося, вів в інші частини першого поверху.
Замок Ральфа не був особливо величним, поверх чотири заввишки, а найвищою — 6 - м поверхів.
Соул стояв на сходах, роздумуючи про те, куди йти — вгору чи вниз.
"Краще запитати у когось досвідченого".
Він опустив голову і вдумливо кликав до щоденника.
"Дневник-братець, будь добрий, поклич пана Мортона".
Щоденник вилетів і тут же розкрився на останніх, чорних сторінках.
Після того як щоденник поглинав свідомість Мортона, мага другого рангу, Сол час від часу ставив йому прості запитання на спільні теми. Більш професійні запитання він не вирішував, боячись, що надто передові знання призводять до надмірного ризику.
У повсякденному навчанні Солу значно більше допомагало свідомість Біла. Ось тільки Білл, і Герман з «Земного корабля» були лише учнями третього рангу. Поки Сол шалено проводив свої експерименти, почерк обох уже збурився до товщини волосини.
Це змусило Сола припинити їх допитувати - він боявся одним необережним питанням знищити цілу чорну сторінку.
Тільки енергія свідомості Мортона була ще досить сильна, але, на жаль, за довгі роки в об'єкті злого духу той багато чого забув.
- Пане Мортон, ви чули про родину Кривавого Шипа?
-Кровий Шип? Не чув про таке. А ось про родину Кривавої Рози чув. Колись вони були моїми вірними вассалами і боролися зі мною в Долині Протягнутої руки. О так, здається Кривавий Шип - це одна з побічних галузок Кравой Рози.--
« У Долині протягнуті руки були? Можна далі не питати, їх там усіх до єдиного вигубили. Можливо, Шіпа розпадає сім’ю і пов’язується з в’язницею Кривавої Рози. Пане Мортон, ви не знаєте як підвищилася сім'я Кривавого Шипа? "
Сім'я, якою успадкував щоденник мага смерті, навіть якщо вони до кінця так і не зрозуміли його істинної таємниці - не повинна була бути такою безвістою, як вважав Мортон.
Я не могла зрозуміти, що це таке! Але ж, Кривавий Шип ... Здається, вони були знані своєю магією крові й плоті з сили темряви. Тьху, не пам'ятаю вже. Невже я й справді так постарів? Чому я стільки всього не можу згадати? Раніше я був не таким, я міг запам'ятати в найменших деталях навіть найменшу річ.
Солу дуже хотів сказати Мортонові, що він помер.
Але він ніколи не говорив мешканцям щоденника, що вони насправді мертві. У цьому не було потреби, і Сол боявся, що коли вони дізнаються про свою смерть, то можуть не витримати й розпастися.
- Що таке магія крові і плоті?
✔Ха, це шлях грабіжників. Поїжеш таких, набуваєш їх сутність і нарощуєш свою силу. Але ця магія має велику ваду. Не можна їсти тих, хто не є твоїм сородічем, інакше ... Ти можеш забути, що колись був людиною.
Це не було схоже на те, що мало відношення до щоденника смерті.
Магія крові і плоті — це шлях грабіжників, а також Днівник мага смерті не обов’язково були спадщиною родини Кривавого Шіпа. Можливо, вони просто вкрали чужу спадщину.
« Якщо б ви спробували проаналізувати, де сім’я Кривавого Шіпа розташувала би свою найважливішу лабораторію? » — запитав пан Мортон.
Махощі крові та тіла... хе-хе, це ж темно. Звичайно, для нього найкраще підходить підземелля.
« Підземелля? » — подумав Сол.
Простір і час у цьому замку були спотворені, але розташування кімнат не змінювалося. Лабораторія Ральфа, ймовірно, все ще знаходиться в підземеллі!
Сол подивився вниз по сходах. Там була ще одна маленька вітальня, а за межами видимості могли ховатися інші кімнати і проходи.
І в цю саму мить, поки Сол обмірковував свій наступний крок, на його плече лягла чиєсь рука.
— Сол, так от ти де.
Соул застиг усім тілом і різко обернувся. Віктор стояв на сходинці вище і, перегнувшись, дивився на нього зверху вниз.
— Братец... Ти теж потрапив у ясний світ?
- Ти називаєш це місце ясним світом? Віктор забрав руку з плечей Сола і відразу ж не втримався, знову доторкнувшись струн своєї арфи. — Яка звичайна назва. Може, мені дати йому ім'я поетичніше... "Повернення вчорашнього дня" - як тобі?
Коли він сказав це, то легко тріснув струну.
Дзинь-
Соул не розумівся в музиці, але одночасно звук високого і низького тону здавався йому досить приємним.
— Вікторе, - раптом з натиском запитав він, — ти знайшов якийсь скарб?
Пальці Віктора замерли на струнах.
— Э-э, нет...
Соул зітхнув.
- З нами ж увійшли ще той старий чарівник і хлопчик. А що, коли вони знайдуть скарб раніше за нас?
Віктор відповів: « Цього не станеться ». — А навіть якщо знайдуть, не біда. Я допоможу тобі його забрати.
— Той старий - учень третього рангу.
Віктор запевнив його: « Не хвилюйся. - Брат допоможе тобі дістати скарб, навіть якщо доведеться пожертвувати життям.