Третій оповідач тієї історії був дуже підозрілим. Невідомо, хто він був.
Просто свідок, що спостерігав за трагедією... чи той нічний метелик?
Оскільки інших зачіпок не було, Солу залишалось лише тимчасово посилити друк на коконі і припинити дослідження. Він боявся, що одного дня цей кокон повернеться йому в око.
Коли він вирішить проблеми зі своїм тілом, то займеться вивченням кокона разом з щоденником.
...
Думки повернулися в справжнє. Сол увійшов у бібліотеку.
Сьогодні тут було дуже весело. Багато учнів блукали біля перших рядів.
Глядієм як і раніше був той зарозумілий хлопець.
- Доброго дня, пане доглядаче. Я прийшов повернути ці дві книжки, і Сол підійшов до нього.
Хлопець, скривдив губи і обернувся. Побачивши Солу, його обличчя змінилося і він трохи хвилювався.
— О, тоді давай їх мені.
Почувши це, Сол здивувався. Раніше, коли повертали книжки, спочатку треба було відмітитися у доглядача і потім самому поставити їх на місце.
Якщо не поставити на місце, то наступного разу доглядач сильно підвищив ціну.
Ця ціна була кривавим уроком для кожного учня.
Але сьогодні... Чому все по-іншому?
Соул не зрозумів, чому доглядач сьогодні такий дивний. Але оскільки довкола було багато людей, він слухняно віддав йому книжки.
Він завжди слухався Бога.
— Ти сьогодні ще візьмеш книжки? — Він раптово запитав хлопця, взявши книжки і трохи пом’якшуючи.
Соул не планував нічого брати, але побачивши його незвичну люб’язність, обережно відповів:
- У мене останнім часом... не так уже й багато кристалів.
Хоча він тільки що заробив п’ятсот, свічка зрештою виявилася у Фергюсона.
Але грошей завжди не вистачає. Ціни ростуть разом з силою.
Казали, що матеріали для експериментів, які використовують офіційні маги, коштують астрономічних грошей, тому вони зазвичай їх не купують, а роблять самі.
— Кхм-кхум. Останнім часом потрібно дослідити кілька зіпсутих книжок про душі. Я пам'ятаю, ти дуже цікавився цією темою. Не хочеш взятися?
— Чи можна в бібліотеці купувати книжки? - Сол відразу зацікавився.
Через те, що у світі магів невідомість часто криється в небезпеці, такі місця, як бібліотека, насправді були небезпечними.
Якби всі книжки були в вільному доступі, то дев’ять з десяти учнів у Башнші мали б розум.
Але коли б ви могли купити книжки за низькими цінами, то Сол був би готовий ризикнути заради корисних знань.
Адже ще до того, як він відкривав книжку, він міг визначити, чи вона небезпечна для нього.
— Да. Оскільки книги пошкоджені і забруднені, після того як ми переконаємося, що вони не осквернені, ми продаємо їх за низькими цінами підхожим учням.
— Але я вже два роки не чув у Башні... — Солу все ще здавалося це дивним.
— Думаєш, розбирати бібліотеку - це легко? - Хлопець витащував очі, готовий от-от спалахнути. — Раз на два роки, — і то добре.
Коли Сол побачив, що той знову став таким же дратівливим, то трохи заспокоївся.
— Тоді, будь ласка, покажіть мені.
— Іди до першої колони, восьмий ряд, — задирав підборіддя хлопець. - Там всі книги, які готують до написання.
Соул озирнувся, не помітив нічого дивного. Подивившись на щоденник, він також був спокійний. Тільки тоді він пішов до першої колони.
...
— Ось і восьмий ряд.
Доійшовши до місця перебування, Сол побачив, що поблизу нікого немає.
« Хіба ж вони не придатні для цього? Тому про це мало хто знає?" бормоче собі під ніс, Сол підійшов до полиці.
На ній було небагато книжок, розкиданих у безладді.
Здебільшого це були книги низького рівня, без будь-яких захисних печаток. Соул з першого погляду міг прочитати всі назви.
Серед них була навіть одна книжка, яку він брав під час першої рани.
Він подивився на інші. Дві з них справді були про душі.
Коли він уже збирався підійти і розглянути їх ближче, біля полиці раптом з'явилася фігура.
Це був той старий доглядач.
Він, склавши руки за спину, пройшов повз дві книги, на які дивився Сол.
— « Книга пустоти» і « Як ховатися у щілинах». Одна з них не має другої половини, а друга — середина зіпсута і тому її неможливо відновити. Хоч і неповні, але можуть дати деякі уривки з знань.
Старий доглядач, склавши руки за спину, повільно повернувся. На його обличчі була усмішка.
— Одна книжка складається з трьох кристалів або двадцять дев’яти парних балок. Якщо візьмеш обидві, то п'ятсот шістдесят кристалів або 50-ти балів.
Ще й знижка за опт?
— Можу я подивитися зміст? — Дзвонив Сол.
У минулому, коли ми брали книжки в бібліотеці, то могли читати перші кілька сторінок.
Але старий похитав головою.
— Нет! Списані книги — це без перевірки. Хочеш купити, не хочеш - залиш.
Це було вже не за правилами.
Для Сола це були великі гроші.
Сол був у проблемах.
Але ці дві книжки, вже по одному назвах, дуже його притягували.