« Ця картина дуже знайома, дуже! »
"Ходяна людина-монстр"?
Соул підніс руки до очей.
У стані душі ці руки не були трансформовані. Це були людські руки.
Але Сол щойно не помітив, що ці людські руки не були руками чотирнадцятирічного підлітка.
Це були руки дорослого чоловіка.
« Це... Мои... Мої руки з минулого життя?»
Соул знову підняв голову і уважно оглянув ситуацію в кімнаті.
Нарешті він переконався, що його нинішній ріст трохи більший, ніж коли він був в тілі.
Це був зріст дорослого чоловіка.
« Я не Сол. Це моя справжня душа. Але для того тіла, що сидить там ...."
« Я - монстр? »
Серце Сола, як і його тіло, ширило, не знайшовши опори.
« Через те що я не справжній господар цього тіла? Тому я не можу повернутися?»
При цій думці душа Сола здригнулася, але це його трохи відрізувало.
« Зараз не час для роздумів. Головне - швидше повернутися» -- гірко посміхнувся він.
Вчитель Каз був правий. Чим більше знаєш, тим краще усвідомлюєш, що нічого не знаєш.
Соул відкидав зайві думки і зосередився на аналізі "Ходячої людини-монстра".
Якщо це вже він, або, точніше, Карта Ерозії, то Сола, який вивчав її більше двох років, була одна ідея.
Він стояв у найбільш віддаленій від свого тіла точці. « Зараз я монстр. Я хочу знову стати людиною."
За годинниковою стрілкою він повільно, крок за кроком наслідуючи рухи з малюнка, почав наближатися до свого тіла.
Зробивши перший крок, Сол відчув невелику різницю. Але відчуття було невиразним, і він, не задумуючись, зробив другий.
Третій, четвертий...
Цього разу він відчув, що змінюється. Його ноги засунули у незручне взуття.
Спочатку було незручно, але, йдучи, він звик.
Можливо, взуття розпадало або ноги звикли до болю.
Зміни - це добре.
Соул продовжував йти.
Але, пройшовши половину шляху, він краєм очі помітив, як з-за столу висунувся чорний привид.
Зосереджуючись на поразці, Сол не смів рухатися в іншому напрямку і продовжував йти у тому ж темпі.
Він знав, що коли він вийде з цього стану, то все буде марно.
Чорний привид постоявся трохи на місці, а потім почав наближатися до тіла Сола.
Він рухався повільно, з деякою нерішучістю.
Соул хвилювався, але його кроки не збилися.
Коли він йшов, і кут огляду змінювався, чорний привид ставав все чіткіше.
Його риси були розмиті, а очі бачилися лише очима.
Вони були червоними і з цікавістю дивилися на тіло Сола.
І саме ця цікавість спонукала його наблизитися.
А душа Сола, занепокоєність і тривога, також наближалась до свого тіла.
Чорний привид, здається щось запідозрив. Він простягнув руку до тіла Сола.
До тіла залишалося два кроки.
Чорна рука наближається.
А Соул міг зробити ще один крок у минулому. Навіть у стані душі він відчував, як його волосся, або, точніше, душа його волосина, стала дибком.
Рука чорного привида була все ближче. Кончики його пальців пройшли крізь розтріпане волосся і вже майже торкалися лоба Сола.
Нарешті, Сол зробив останній крок. Він різко встав на те місце, де було його тіло!
Людина-монстр - трансформація закінчена!
Ерозія завершена!
Соул відразу відчув вагу свого тіла. Він різко підняв голову і подивився вперед.
Він побачив, як чорна рука, немов злякаючись, віддерлася і зникла в повітрі.
« Це злий дух з Долини! Він що, слідував за мною до самої Вежі? "
Але Сол чітко пам’ятав слова Господаря, що в Башні немає злих духів. Інакше це було б надто небезпечно для учнів. А Горс — це серйозна шкода.
« Я поквапився з висновками. Може, він ... і не злий дух».
Голова знову почала хворіти. Сол схопився за лоб.
- Малюк Водоросль, ти нічого не помітила?
Волосся мовчала.
"Що ж я прив'язав з Долини?"
Але коли він випростався, то відчув сонливість.
Він поворухнув руками і ногами. Вже не відокремлювалася душа, але втома ставала дедалі сильнішою.
« Після довгого перебування душі поза тілом повинно бути, цементальне виснаження." — Сол кинув свої дослідження. За ці два дні його душа так натерпілася, що він навіть не міг медитувати, а лише хотів спати.
Він, оперившись на спинку стільця, поплив до свого ліжка.
Відстань в два-три метри здалося йому 200-100 метрів.
Зрештою, діставшись до ліжка, він заснув, не встигши навіть донести голову.
...
Хоук, з тих пір як дізнався, що сьогодні його черга прибирати коридори не міг спати.
Його розбудили, аж поки він не побачив світло.
Посидівши кілька секунд, він штовхнув сусіда.
Той теж не спав. Адже завтра була його черга.
Прокинувшись, хлопчик безропотно сів.
- Якщо я не повернуся, відправ мені листа.
Добре.
Гоук обережно витягнув через пазухи пом'ятий лист паперу і простягнув йому.
— Коли повернуся, заберу. Не втрати.
- Зрозумів.
Тільки тоді Хоук зі слізьми з ліжка, одягнувся і вийшов.
Раніше прибирання коридорів не було такою страшною. Але останнім часом знову почали помирати.