...
У цей момент кілька ритмічних стуків перервали його роздуми.
Мабуть, це старший брат Байрон прийшов.
Але Соул все - таки, погорнувши голову, запитав:
— Кто?
- Соле, ти повернувся?
Це був хриплий голос Байрона.
— Я повернувся, — усміхнувся Сол.
Він встав, щоб відкрити, але на півдорозі почув, як Байрон з кимось розмовляє.
- ...він ще не повернувся.
Кроки Сола замерли в повітрі.
Роздався другий, живий, з нотками зачіску, голос.
- Мабуть з... є справи. Може завтра прийдеш?
Сол опустив ногу і підвищив голос:
— Старший брат Байрон? Старший брат Лайт? Це ви?
Але ті, хто був зовні, немов не чули його, продовжували розмовляти.
— Хм...
— Байрон, завтра замолви за мене слово!
— Гм-- - Протяжний, негативний звук.
- Не будь таким безсердечним. Хочеш, я тобі одну зі своїх служниць подарую?
— Хм~ -- це ще більш протяжна відмовка.
Голоси відібралися. Тільки Сол залишився стояти в кімнаті, застигши.
Через довгий час, наче опритомний або набравшись сміливості, Сол повільно обернувся.
Він побачив, що він сам сидить на стільці, злегка опустивши голову, ніби спить.
Коли Солу було так довго, він опустив голову і злегка здригнувся на руки.
« Я... помер?»
Він змусив себе заспокоїтися.
Він був настільки приголомшений, що в очах замутніло.
На щастя, Сол вчасно стабілізував свою свідомість і не розпався.
« Можливо, він закрив очі, а коли відкрив, його тіло все ще сидів на стільці. — Днівник не попереджував. І я все ще відчуваю зв'язок зі своїм тілом".
Цей зв’язок був слабкий, але міцний.
У померлих привидів не було такого відчуття вдома.
Соул підійшов до стільця і спробував сісти в своє тіло.
Але коли він знову встав, то з розчаруванням побачив, що його душа стала лише для нього.
Він обернувся і побачив, що Сидячий там Сол нагадує статую. Хоч його груди і зітхалася, але він здавався мертвим.
Соул знав, що коли він живий, то може бути небезпечним навіть довгий період перебування душі поза тілом.
Він кілька разів намагався повернутися, але безуспішно.
Соул подивився на своє плече. Щоденник тепер висів на плечі його душі.
Це трохи заспокоїло його. Хоч би як там було, його щоденник завжди був з ним.
« Може, вийти і попросити допомоги? Цікаво, чи зможе хтось мене побачити."
Він підійшов до дверей, за звичкою простяг руку, щоб відкрити, але вона пройшла крізь ручку. Він, гойдаючись вперед, наполовину висунувся з кімнати і побачив коридор.
Соул поспішно випростався. Він хотів піти далі, але виявив, що перед ним, наче невидимий бар'єр, щось заважає.
Зараз він був застрелений в стіні. Снаружі - коридор, всередині — кімната.
« А я, виявляється, навчився проходити крізь стіни» — посміхнувся він про себе і пішов в інший бік.
Походячи трохи, він виявив дивну річ.
Він був обмежений якимось колом і не міг далеко відійти від свого тіла. Але центр цього кола був не в його тілі.
Його тіло було лише на краю цього кола. А його душа могла рухатися всередині.
Коли Сол стояв біля дверей, відстань між ним і його тілом була якраз максимальним, тобто діаметром кола.
« Чому так?»
Соул не розумів.
Якби він не міг далеко віддалятися від свого тіла через його гравітацію, то це було б коло з тілом в центрі.
А зараз було так, ніби те, що насправді обмежувало його, містилося не в його тілі, а посередині між ним і його тілом.
Повертаючись додому, Сол став на протилежній стороні свого тіла і почав думати, що робити далі.
« Якщо я так і не зможу повернутися до свого тіла, то напевно помру? »
Невідомо, чи було це через самовдосконалення, але, подумавши про це, він відчув, як з глибини душі підіймається слабкість.
І в цей момент вилетів щоденник і швидко розгорнувся перед ним.
[Календар Рослинна Місяць, рік 316-й, 23 день 4-го місяця,
Чи я радий, що переміг злого духу?
Захоплений різким ростом магії?
Відчуваєш, що і ментальна сила прорвалася?
Але не так часто радіти.
Занадто збуджений, ти зіткнувся з новою проблемою.
Тіло і дух виросли одночасно.
І тепер вони б'ються. А ти, бідолаха, застряг посередині і тебе випнули.
Можливо, ти зможеш сховатися від холодного вітру в щоденнику, але твоє тіло навряд чи витримає довгої порожнечі.
Може, воно розпахне свої обійми і прийме нового гостя?]
"Новий гість?" - Сол відразу подумав про того привида, що слідував за ним. Про те, якого, крім нього, ніхто не бачив.
Навіть Господар не помітив. Чи помітив, але не втручався?
Навіть якщо і не привид, залишати своє тіло в цій повній дивностей Башне було безумовно не найкращою ідеєю!
« Хоч мене випили, то це був лише несвідомий відгук тіла на зміни. Моє тіло і моя душа все ще повинні бути найбільш сумісними".
Соул подивився на своє тіло, збираючись підійти і спробувати знову. Але, ледве піднявши ногу, він відразу опустив її.
"Постій, моя зона руху - це коло, а моє тіло — на його колі".
« Якщо дивитися з моєї нинішньої точки зору, то моє тіло — у верхній частині кола, а я в нижній! »