Байрон, що ніс Ніка, вже втомився.
- Що ви робите? - Пробурмотів він. — Злий дух може ставати нематеріальним...
— Сол? — Байрон раптом обернувся.
Він зрозумів, що Сол не прийшов з ними!
З моменту зустрічі зі злим духом він постійно чарував, і його ментальне тіло все ще було в напруженні. Він і не помітив, коли зник Сол.
Він нарешті зрозумів, навіщо ці двоє витратили магію щоб заблокувати прохід!
Щоб Сол не зміг вийти!
— Ви з глузду з'їхали?
Байрон уже збирався кинутися назад.
Але Білл схопив його.
— Байрон, ти думаєш зможеш врятувати Сола? Ми втрьох не можемо протистояти цьому духу.
— І тому ви зробили з нього приманку? — горло Байрона розійшлося в величезні пащі, обнаживши гострі зуби. Він був схожий на розлюченого пса.
Лайт мовчав, але незручно віднісся.
Кинути слабкого — це звичайна справа. Але Байрон і Сол були в добрих стосунках, тому він спочатку не думав його кидати. Але оскільки Білл так вирішив, то Лайт не збирався повертатися.
« Соул вже не був таким, як я », — сказав Біл. - Якраз виграє нам трохи часу. Якщо хочеш його рятувати, я не з тобою. Лайт, пішли.
Сказавши це, Білл розвернувся, щоб піти.
— Білл, — сказав Байрон. — Коли він відкрив їх, вони були спокійні. - Це ти на останній стадії заманив Сола в інший тунель?
Біл мовчав, але його погляд говорив сам за себе.
- Я не відчував ніяких магічних коливань. Отже, ти наперед дав Солу якийсь галюциноген... Коли він поранив руку?
Так рано вже вирішив його кинути?
Байрон недавно став учнем третього рангу і не дуже-то добре знав Білла.
Але після сьогоднішнього дня він, здається, зрозумів, що з себе є учні третього рангу.
Просто трохи сильніші демони.
— Ти занадто багато думаєш, — посміхнувся Біл і, прискоривши крок, кинув через плече: « Навіщо мені нападати на учня другого рангу? »
Але, зробивши два кроки, він побачив, що Байрон обігнав його.
Біл з усмішкою сказав: « Теж кинув Сола. - А ще будував з себе хорошого».
Побачивши, що Байрон не робить дурниць, Лайт з полегшенням зітхнув і підбіг до головного:
« Люди з земного корабля, мабуть, чекають на нас зовні. Які у вас плани, прорватися з боєм?
Вони втекли швидко, вихід був вже зовсім близько.
— Коли вийдемо, я відразу ж випущу туман, що розмиває зір і подам сигнал Башне. Якщо люди на землі не хочуть сваритися з Башнею, вони повинні зупинитися.
- А якщо вони продовжуватимуть атакувати? - Лайт стиснув кулаки. За словами Сола, ворогів там було багато. — Пробиватися с боєм? Знаружі адже трищоглий вітрильник.
Біл не погодився. — Злий дух хоч і не виходить на сонце, але час вже пізніше. Ми повинні якомога швидше покинути Долину Протягнутої руки, щоб нас заблокували. Коли вийдемо, скористаємося моїм туманом і відразу ж прорвемось у найменшому місці.
Лайт стиснув кулаки. На трищоловому вітрильнику зазвичай не було офіційних магів. Якщо ми остерігаємося Германа, то мали великі шанси втекти.
...
Той, хто жив попереду Байрона, не брав участі в обговоренні. Він весь час мовчав, ніби все ще переживав через Сола.
Лайт думав, що Сол вже мертвий.
Цей злий дух постійно намагався поглинути їхні душі. Якщо він дожене Сола... Його доля була визначена.
...
Невдовзі вони вже бачили світло в кінці тунелю.
Байрон раптом сунув руку в рот і дістав три пробірки.
Перед самим виходом він кинув їх.
Хрупкі скляні пробірки, вдарившись об каміння, відразу ж розбилися і густий білий дим миттєво окутав весь вхід до печери.
Біл подивився на Байрона, розуміючи, що той йому не довіряє.
Звичайно, він не довіряв Байрону.
Біл зупинився біля входу, відкрив рот і повалив такий самий білий дим.
Але ледве він почав виходити, як щось вдарило по вході.
БУМ!
Земля затряслася, вхід у печеру впав і посипався каміння.
Пил і дим відразу ж все заволокли.
Люди з земного корабля відкрили вогонь.
Лайт, який стояв за ними, присів на землю і вдарив руками по землі та побудував величезний земляний мур.
Вхід у печеру був зруйнований, але через це велика частина печери опинилася на увазі.
Але коли земля продовжувала падати, з-під неї повалило ще більше диму.
Цей дим покрив велику територію, і було невідомо звідки він іде.
Раптом у небо змила чорна тінь і вибухнула в лазурі, розцвівши величезну чорну троянду.
Розпусивши, пелюстки троянди почали опадати і від тертя з повітрям пролунав сміх.
Це був сигнал Вежі.
Але атака зовні не припинилася, а з часом стала ще запеклішою.
З скелі один за одним падали снаряди, і від сильних ударів ґрунт у цій долині швидко покрилася воронками.
Але в проміжках між вибухами з однієї зі тріщин вискочили три фігури.
Біл був оточений білим туманом, його фігура то з'являлася, то зникала і незабаром перетворилася на дві, а потім - у натовп. Було незрозуміло, де справжній.
Прилетів ще один снаряд. У очах Біла миготіла спрага вбивства.