Соул, ігноруючи їх пристойні погляди, з непроникним обличчям подивився вглиб аудиторії.
Він побачив Корі, що сидів у задньому ряді і повільно пішов до неї.
Корі сиділа в передостанніх рядах біля краю. Побачивши Сола, вона помістилась і звільнила його місце.
— Заклинаннями нульового рангу ти вже володієш? — Не встиг він сісти, як вона відразу запитала.
« У будь - якому разі, більше ніж ти », — беззастережно відповів Сол.
Корі відчула образу, але не могла повірити. Адже саме завдяки його методу координат вона змогла вивчити три заклинання.
Тепер, чим більше вона думала, тим більш геніальним їй здавався цей метод. Може, вона заплатила йому занадто мало?
Але Корі не хотіла додавати.
...
Перший урок пролетів швидко. Соул нагортав упущений.
Другий був урок медитації.
На превелике здивування, Моніка знову прийшла до школи. Вона як і раніше вела на поводці свою ящірку, яка допомагала їй позбуватися від обпеченої шкіри, і, одягнена в облягаюче шовкове плаття, підійшла до центру аудиторії.
Багато учнів відразу переселились ближче.
Така нагода отримати особисті настанови не була часткою. Кожен сподівався, що йому пощастить, і Моніка вибере саме його.
Моніка відстежила повідок, дозволивши ящірці вільно повзати, а сама вставала у центрі і недбало поклала руку на стегно.
— Минуло вже три місяці. Думаю, всі хто хоч трохи старанно медитував уже значно підвищили свій рівень магії?
Вона озирнула глядачів. Всі сиділи на подушках і дивилися на неї.
- Ну що, є тут ті, чий рівень магії перевищив двадцять джоу?
У всій аудиторії лише Корі з непроникним обличчям підняла руку.
— О, непогано, — кивнула їй Моніка. — А п'ятнадцять?
Ще кілька людей підняли руки.
Соул мовчки сидів поряд з Корі. Його рівень магії виріс всього на один джоу і тепер складав чотирнадцять.
Моніка почекала ще трохи і, переконавшись, що більше ніхто не підніме руку, зітхнула.
« Тепер, після першого екзамену, ви вже напевно зрозуміли, що чекає на вас. У Башні магів ніхто не буде змушувати вас вчитися, але за відставання доведеться платити.
Соул помітив, що обличчя всіх учнів стали серйознішими. Навіть Корі прикусила губу.
Невже вчора, після того як його забрав Каз, щось сталося?
— Хоч Анзе і був надто суворим, оцінюючи вас за кількістю закляттяв, але тільки ті учні, які володіють певними навичками можуть бути корисними Башнеі.
Моніка пішла з центру і почала повільно ходити по аудиторії.
Кожен учень, проходячи повз неї, відчував сильний тиск. Ніби ти перед бурею.
— Я хочу, щоб ви зрозуміли одне. Башта магів - це не академія. За знання треба платити. Якщо ви не зможете виконувати жодну роботу в Башні, то зрештою самі будете удобрювати її.
Почувши це, Сол почав розуміти: « Якщо маги - чарівники — не академія, а компанія. А наші іспити - це не контрольні, а... аттестація?»
У цей момент Моніка зупинилася поряд з Солом і Корі.
Вона раптом звернула увагу на Корі.
- Раз твій рівень магії найвищий, покажи мені, як ти медитуєш.
Корі, слухаючись цього наказу, відкрила медитацію і поставила перед собою кришталеву кулю, прикрила очі й заспокоїлась.
Хоч на неї і дивилася Моніка, вона все одно швидко увійшла в стан занурення.
Моніка деякий час спостерігала, а потім кивнула і сказала їй зупинитися.
- Як тебе звати?
— Кори, наставница Моника.
— Медитація Корі дуже правильна, і вона може швидко відключатися від зовнішніх подразників, входячи у повне занурення.
Похваливши її, Моніка, як ні в чому не бувало, повернулася до Солу.
— А тепер ти, Соле, помадитрий, дай-ка я подивлюся, - вона точно назвала його ім'я.
— Так, - Сол дуже поважав Моніку, бо вона колись підказала йому, яке у нього насправдірідство до стихій.
Соул звично почав медитувати. Швидкість занурення у нього була не меншою, ніж в Корі.
Але в наступну секунду Моніка несподівано забрала у нього книжку.
Соул відразу вийшов з занурення і здивовано подивився на неї.
Моніка, затиснувши його книжку двома пальцями, злегка помахала нею в повітрі. На її губах грала озора усмішка.
— Використання кристалів і книжок є основним способом повного занурення. Але часто нам доводиться медитувати в екстрених ситуаціях. Тоді ми не можемо дістати таку книжку і кристал, тому мусимо вступати у стан напівповантажування.
Моніка, нахилившись, посміхнулася Солу.
— Соуле, спробуй помедитувати без книги і кристала.
— Э-э...
Очевидно, що Сол насмілився з виставки "за одну секунду поповнювання".
Швидкість і ефективність були такими, що у Моніки, яка очікувала побачити його розгубленість, смикнув куточок рота.
Коли Сол вийшов з короткого напівпогрування, усмішка зійшла з її обличчя, і вона подивилася на нього із складним виразом.