РОЗДІЛ 184
— Склади мені список акторів-чоловіків у двадцятих або тридцятих. Надзвичайно талановитих.
Пройшовши повз ряд магазинів, Селена дісталася парковки й сіла в машину.
Двері зачинилися глухо, відрізаючи міський шум, наче ніж папір.
Щойно вона вмостилась на сидінні, одразу віддала наказ секретарці.
— Включати до списку Дастіна Евана?
Секретарка спитала абсолютно серйозно.
Вона знала про їхні стосунки.
Та й об’єктивно, Дастін Еван був одним із найкращих акторів свого покоління в США.
Але Селена лише зітхнула.
— Ні. Цього клопоту не додавай.
Образ не той. І рівень гри… не дотягує.
— Тоді орієнтуватимусь на акторів, які перевершують містера Евана.
Вона кивнула.
Річ не в тому, що Дастін був слабким.
Просто…
планка Іллі була не людська.
І головне, його світлий, сонячний імідж ніяк не поєднувався з Ллойдом.
Ллойд не світився.
Ллойд тлів.
Крім того, акторська майстерність Дастіна ще не була настільки нищівною, щоб стерти його усталений образ «золотого хлопчика».
— Не обмежуйся англомовними. Подивись Європу й Азію теж, — додала Селена.
Вона хотіла сказати ще «театри, мюзикли, маловідомі», але прикусила язик.
Тоді пошук перетвориться на океан без берегів.
Спершу головні кандидати.
— Є конкретний образ? — обережно спитала секретарка.
Селена заплющила очі, намагаючись зловити тінь Ллойда.
— Молодий чоловік. Двадцять-тридцять.
Красивий… але блідий. Настільки, щоб виглядав хворобливо.
Гострий.
Такий, що за секунду може стати жорстоким, а наступної — змусити глядача його жаліти.
Вона тихо додала:
— Крихкий звір.
Секретарка здригнулась.
— Це ж… Ллойд?
— Тсс.
Голос Селени став крижаним.
— Це конфіденційно. Учитель Ілля ледве погодився дати шанс. Будь максимально обережна.
— Розумію.
Але всередині секретарка вже задихалася.
З одного боку Ілля Тернер.
З іншого — Л. Дмітрі.
І їм треба знайти «ідеального Ллойда».
Завдання звучало майже як прокляття.
Коли все трохи стихло, Селена дістала телефон.
І автоматично відкрила соцмережу Дастіна.
Вона намагалася не перевіряти його постійно.
Бо тоді перетворювалася на сварливу старшу сестру.
Але… руки самі тягнулися.
— Хм?
Нові пости.
І всі… з кимось.
З якимось Genie.
Фото. Селфі. Закулісся. Кава. Тренування. Сміх.
Ніяких вечірок.
Ніякого алкоголю.
Ніяких тих підозрілих «друзів».
І це мало б тішити.
Але чомусь її всередині поколювало.
Фото з кав’ярні.
Папараці за вікном.
Підпис:
«Genie каже, що хоче кинути мене їм як жертву!»
Селена насупилась.
— Жертву…?
Брова смикнулась.
— Хто він узагалі такий, щоб кидати Дастіна кудись?
Наступний пост.
Синяк на руці.
«Вчуся тхеккьон у Genie. Мої бойові шрами!»
— Чому ти його б’єш?!
Вона навіть вголос вилаялась.
Секретарка перелякано обернулась.
Селена відмахнулась.
Коментарі під фото:
«Оце справжня чоловіча дружба!»
«Так і треба!»
«Genie виховує його»
Їй хотілося забрати у всіх інтернет.
Вона скривилась.
— Він надто легко довіряє людям…
Пауза.
— …хоча ні. Він нормально розбирається в людях. Бо ж вибрав мене.
Вона сама собі кивнула, задоволена логікою.
Потім зітхнула.
— Але це був єдиний раз.
Дастін був геніально наївним.
І саме це лякало.
— Проблемна ти дитина…
Вона натиснула кнопку виклику.
Потрібно перевірити цього Genie.
Особисто.
На знімальному майданчику.
Уджін раптом почухав вухо.
Наче хтось десь активно згадував його недобрим словом.
По спині пробіг холодок.
Він накинув кардиган.
— Genie~!
— Тут!
Дастін підбіг, як золотистий ретрівер із новиною.
— Великі новини!
— Селена?
— Як ти здогадався?!
— Що ще може зробити тебе таким щасливим?
Дастін засяяв.
— Вона подзвонила! Уперше за місяць!
Уджін уже морально готувався до побачення.
— І?
— Ми зустрінемось на вечірці компанії мого батька!
…
Уджін повільно відвернувся.
Оце і є його романтика…
— Ти ж вільний у п’ятницю?
— Чому я?
— Підеш зі мною.
— Ні, дякую.
— Селена сказала привести тебе обов’язково.
Пауза.
Уджін примружився.
Ага… перевірка нареченого.
Логічно.
Вона хоче подивитись, хто цей тип, до якого її дурник так прив’язався.
— П’ятниця, так?
— Так!
Дастін уже сяяв, як принц із мультфільму.
Хоча поводився швидше як захеканий слуга.
Та байдуже.
Головне, щоб казка закінчилась добре.