РОЗДІЛ 160
Перший епізод Life Depicted завершився до непристойності нахабним кліфгенґером, який розпалив у глядачів пекучу цікавість і змусив чекати продовження.
Але найбільше людей дратувало те, що відповідь Чхе Уджіна у другому епізоді була майстерно вирізана й просто зам’ята.
— Чому він не каже?!
— Він же очевидно відповів. Просто телеканал поки що нам це не показує.
Фанати Чхе Уджіна були розлючені: навіть після другого епізоду їхню цікавість так і не задовольнили.
Втім, іспит ще не завершився остаточно, тож цілком можливо, що канал просто діяв обережно. Відповідь Уджіна була змінною, яка могла викликати різну реакцію залежно від того, складе він іспит чи ні.
Саме тому фанати вирішили, що відповідь прозвучить разом з оголошенням результатів, і ледве стримували лють. Але якою б вона не була, вони були готові прийняти рішення Уджіна і поважати його вибір.
— Наш Уджін проходив співбесіду кілька днів тому. Цікаво, як усе минуло.
— Кажуть, результати оголосять наступної п’ятниці. Потерпи ще трохи.
Чи то з міркувань обережності, чи через його походження, медіа уникали висвітлення співбесіди Уджіна. Вони лише побіжно згадали про неї і швидко змінили тему, тож у публіки просто не було джерел інформації.
До того ж знімальна група Life Depicted свідомо не знімала в той день і побудувала графік так, щоб у програмі взагалі не було сцен зі співбесіди.
— Я думала, шоу буде нудним, але воно на диво цікаве. І рейтинги ростуть. Думаю, наступного тижня дійде до 10%.
— Авжеж. Я спершу хотіла дивитися тільки частини з Уджіном, але втягнулася. Юн Сон-Хван неймовірно харизматичний, а досвід відчувається в кожній сцені. А Пак Мі-Хьон… якщо забути про її дисциплінованість, вона ніби я сама. Дуже життєво.
Шоу не було видовищним, але в ньому приваблювало інше: можливість побачити знаменитостей не як зірок, а як звичайних людей, що живуть спокійним, але напруженим життям.
Незалежно від віку й статусу, всі вони постійно прагнули кращого й рухалися вперед. І при цьому це не виглядало болісно чи важко — навпаки, вони жили повноцінно й із задоволенням. Глядачам це передавалося, змушуючи й самих хотіти щось робити.
— До речі! Ти чула, що Лі Йон з Blue Fit потрапив у ДТП два дні тому?
— Серйозно? Дивно, як усе змінилося. Раніше про таке говорила б уся країна, а я дізналася лише від тебе.
Ще торік навіть дрібна аварія з мікроавтобусом Blue Fit одразу ставала новиною. А тепер знадобилося два дні, щоб інформація дійшла до людей.
— Кажуть, він пив до пізньої ночі, а зранку врізався в чийсь будинок у житловому районі. Вони намагалися все приховати, але сьогодні правда випливла. Blue Fit уже не на піку, та й TM зараз у такому хаосі, що не змогли їх прикрити.
Навіть якщо популярність Blue Fit згасла, новини про аварії з участю знаменитостей усе ще привертали увагу. Менеджер робив усе можливе, але через безлад у TM витоки були неминучі.
— TM — повна безнадія! Наш Уджін нещодавно викрив інтернет-тролів, і виявилося, що це співробітник TM. Кажуть, компанія створила цілу команду, щоб знищити його репутацію!
— Кім Сок-Хьонґу кінець. Скоро збереться рада директорів. Найбільший акціонер змінився, хочуть усунути гендиректора. Плюс ходять чутки, що вони домовилися з рекламодавцями Уджіна й розпродали їм акції.
— Серйозно? Так йому і треба.
— Він не вартий зватися CEO TM. Я була фанаткою Лі Хьон-Джина, але через цього покидька…
Ця фанатка рік приховувала, що любить Лі Хьон-Джина, і накопичена злість досі не згасла.
Багато людей одночасно зневажали Лі Хьон-Джина й не могли відмовитися від любові до його пісень. Та останні новини приголомшили всіх.
Справа почалася з розслідування, не пов’язаного з ним. Під час перевірки прокурора, замішаного в корупції з корпорацією, раптово спливло ім’я Лі Хьон-Джина.
З’ясувалося, що племінник прокурора був справжнім винуватцем шкільного булінґу, через який жертва наклала на себе руки. Прокурор використав вплив, щоб зам’яти справу.
Саме цей випадок і приписали Лі Хьон-Джину. Громадськість роками годували фальшивою історією, створеною корумпованим прокурором і журналістом.
Більше того, з’ясувалося, що CEO TM Кім Сок-Хьонґ допомагав їм і маніпулював громадською думкою. Так брехливі звинувачення нарешті розсипалися.
Точніше кажучи, Кім Сок-Хьонґ навмисно підставив Лі Хьон-Джина й першим запустив чутки, щоб підбурити публіку.
— Принаймні тепер ми знаємо правду.
— Саме так. Я ще сумнівалася після пресконференції Уджіна. Якби того прокурора не викрили, Лі Хьон-Джина й далі топтали б.
— Він монстр. Дуже хочу, щоб цього разу CEO TM таки змінили. Може, помолитися й пожертву принести?
— Ймовірніше, він сяде до в’язниці раніше, ніж втратить посаду. Максимальне покарання за поширення фейків — до семи років.
Фанатка Чхе Уджіна ледь стримувала лють, дізнавшись, що максимум — лише сім років за зруйноване життя.
— Кажуть, інші жертви теж готують позови. Тоді термін може бути більшим.
Чхе Уджін і Лі Хьон-Джин були не єдиними жертвами Кім Сок-Хьонґа. Чимало знаменитостей після відходу з TM раптово опинялися в епіцентрі чуток і зрештою зникали зі сцени. Тепер ці колишні зірки готували позови. Докази було складно зібрати через час, але тріснута чаша завжди протікає.
Хоч фанатки й любили різних зірок, тепер їх об’єднував спільний ворог. Розмовляючи далі, вони нарешті дісталися місця призначення.
— О, це ж кав’ярня, куди часто ходить наш Уджін!
Заклад став відомим через Уджіна, але кава там і справді була чудова, тож постійні клієнти приходили й без нього. Вони теж були завсідниками.
Та сьогодні на терасі стояв незнайомий прилавок. Першим у вічі впадав плюшевий ведмідь.
— Гей, я десь бачила цього ведмедя…
— Це ж той маскот, що прославився через емодзі.
— Дивись, у нього ще й квітка на вусі.
Круглий ведмідь із трояндою на вусі танцювальними рухами зазивав до прилавка. А за столом стояв чоловік.
— Хіба це не друг Чхе Уджіна?
Обличчя Чон Хьон-Міна, якого часто показували поруч з Уджіном, стало впізнаваним.
— Вибачте, ви той самий друг Чхе Уджіна з шоу?
— Так, ми друзі.
— Ви тут підробляєте?
— Не зовсім. Це окремий бізнес. Домашнє мило. Хочете подивитись?
Мило було у формі макаронів, кексів, японських солодощів.
— Як можна таким користуватися?!
— До речі, ви сьогодні самі?
— Ні. Я з моїм ведмежим лакеєм. А я — його хазяїн, який забирає весь прибуток.
Ведмідь старанно позував і фотографувався з покупцями.
— Так мило~!
— Увага! Хто купить мило, отримає фото з… сином ве— тобто з ведмедиком!
Натовп зростав. Продажі злетіли.
Зрештою мило розкупили.
— Ну що, скільки ми сьогодні заробили?
Уджін зняв голову ведмедя й упав на стілець.
— Я думав, у листопаді вже нормально, але в цьому костюмі пекельно жарко…
— Після витрат — по 26 тисяч вон на кожного.
— Чорт…
Чотири години праці — і лише 26 тисяч.
Це було університетське завдання: вкласти 100 тисяч вон і заробити максимум. Можна було акціями або бізнесом. Оцінювали прибуток.
Професор казав не зациклюватися, але оцінки були відносними.
Тож студенти тепер думали лише про гроші.