РОЗДІЛ 140
Лі Хьонґджин дивився на Уджіна, не розуміючи його слів. Чхе Уджін забрав у нього колонки, акуратно склав їх у кейси й лише тоді пояснився.
— Мені справді дуже подобаються твої пісні. Особливо «Кома». Я просто допомагаю, бо хвилююся, що мій улюблений співак може втомитися. Для фаната це цілком нормально, хіба ні?
Лі Хьонґджин завмер. І сам не помітив, як сльози покотилися по щоках. Лише тепер він по-справжньому усвідомив, наскільки це приємно і цінно — коли тебе називають співаком, коли хтось каже, що любить пісні, які ти написав і заспівав.
— «Чхе Уджін назвав Лі Хьонґджина своїм улюбленим співаком».
CEO Чан Су Хван здригнувся, читаючи заголовок новинної статті.
— Бачиш? У мене мурашки, — він відтягнув рукав і показав передпліччя, знову тремтячи. Потім цокнув язиком. — Ну от навіщо було казати щось настільки крінжове, як «мій улюблений співак»? Можна ж було підібрати щось елегантніше.
Він насміхався з мовного чуття Уджіна, але сам так і не спромігся придумати кращу фразу.
— А ви що, не плакали до набряків, коли дивилися відео з Хьонґджин-хьоном? — парирував Уджін.
Цього разу Чан Су Хван лише незграбно прокашлявся. Він завжди хотів переманити Лі Хьонґджина до себе ще до скандалу, тож мав до нього теплі почуття.
Почувши від Уджіна правду про самогубство, Чан Су Хван не мав жодних упереджень щодо співака і сам ридав, дивлячись відео. Він забув про Лі Хьонґджина за той рік, коли той зник із поля зору, але той не здався і тепер намагався знову підвестися й вийти до світу.
Чан Су Хван одночасно співчував Лі Хьонґджину й захоплювався ним. Він любив його пісні, а тому ще більше злився через усе, що з ним сталося. Лі Хьонґджин уже давно був і його улюбленим співаком.
— Кхм… гаразд. У будь-якому разі, головна тема цього тижня — твоя заява про те, що ти фанат Лі Хьонґджина, а ще цікавість людей до тексту «Коми» і того, як ви зблизилися ще в TM. Хм? А ще, схоже, твої фанати вважають TM втіленням абсолютного зла й страждання.
Чан Су Хван читав коментарі й тихо посміювався. Фанати Уджіна проклинали всі його знайомства з часів TM, називаючи їх фатальними і такими, що лише приносили йому біди.
— Знаєш, що твої фанати пишуть у коментарях плачучі емодзі? Кажуть, не знають, як тепер називати улюбленого співака улюбленого актора.
— Перестаньте знущатися. Краще скажіть — ви перевірили те питання? — обурився Уджін.
У відповідь Чан Су Хван дістав конверт із документами й передав йому, водночас продовжуючи читати коментарі.
— Щодо булінгу. Батько головного винуватця — CEO великої компанії-субпідрядника. Його рідний дядько — головний прокурор. Завдяки його впливу справу зам’яли, винних виправдали. У нього є зв’язки в пресі, тому ЗМІ все згладили. Зайве казати, що без грошей батька це було б неможливо.
Саме Уджін попросив Чан Су Хвана з’ясувати, хто насправді стояв за булінгом, у якому звинувачували Лі Хьонґджина. Потрібно було дістатися до справжніх винуватців, аби очистити його ім’я.
Переглядаючи документи, Уджін раптом зупинився.
— Дядько регулярно зустрічається з кимось із юридичної фірми Rome? — він здивовано підвів голову.
— Технічно — підлещується. Він планує піти на пенсію наступного року. Читай далі, — відповів Чан Су Хван.
Далі йшлося про те, що прокурор, імовірно, звільниться наступного року й приглядається до провідних юридичних фірм країни. Rome Law Firm була найкращою, але через посередню кар’єру шансів у нього було небагато.
— Але в списку кандидатів він усе ж є? — уточнив Уджін.
— Швидше за все.
Якщо він у списку, значить, у Rome Law Firm уже зібрали на нього повне досьє. Чутки про їхні жорсткі перевірки були правдою — Уджін це знав.
— У такого покидька точно знайдеться хоча б один корупційний слід, — холодно сказав він.
— Один уже є. Хіба ні?
— Ми не можемо дозволити цьому старому піти на почесну пенсію.
— Згоден. Але що це дасть Лі Хьонґджину, якщо ми притиснемо прокурора? — зауважив Чан Су Хван.
Він хотів якомога швидше довести невинуватість Лі Хьонґджина і забрати його в DS, а справжніх злочинців можна було б притиснути пізніше.
— Ми не можемо самі очищати ім’я Хьонґджин-хьона, — твердо сказав Уджін.
— Що? А хто тоді?
— Якщо ми негайно заберемо його в DS, люди почнуть сумніватися. Скажуть, що CEO Чан підтасував докази і використав медіа, щоб відбілити його заради контракту.
Це було очікувано. У шоу-бізнесі завжди знайдуться ті, хто сумнівається заради самого сумніву.
— Чутки народилися в пресі й серед людей. Отже, вони ж мають їх і знищити. Але перша іскра має з’явитися не в шоу-бізнесі, а в регіональних новинах. І все це — до того, як TM полізе й усе зіпсує.
Попри рік забуття, завдяки діям Уджіна Лі Хьонґджин поволі повертався в поле зору. Люди визнавали його талант, але все ще не могли пробачити минуле.
Для знаменитості найгірше — не хейт, а забуття. Критика все ж краще, ніж тиша.
Повертаючись як співак, Лі Хьонґджин був готовий до скандалів. Уджін знав, що це буде боляче, але хотів, щоб його улюблений співак витримав ще трохи. Його камбек мав бути бездоганним. Це було його егоїстичне бажання як фаната.
— Справу мають розкрутити десь поза індустрією. Якщо ми станемо на бік Хьонґджина і просто викладемо докази, не знищивши справжніх винуватців, усе перетвориться на хаос. Потрібно по черзі витягати їх на світло, заплутуючи павутину доказів.
Племінник прокурора довів однокласника до самогубства. Але, попри те що його ім’я було в передсмертній записці, справу зам’яли як «непорозуміння між друзями». Загиблого виставили гарячковим хлопцем, який необачно обрав смерть.
Тож навіть поверхнева перевірка прокурора неминуче витягне цю історію — і це виглядатиме цілком закономірно.
— Але головна проблема — батько, — підсумував Уджін.
Прокурора можна було притиснути через материнську родину Уджіна. А от у бізнесі він не мав опори. Батько злочинця й досі процвітав і міг контратакувати.
Тук-тук.
Чан Су Хван постукав по столу.
— З батьком проблем не буде.
— Як?
— Прочитай ще раз. До якої групи належить його компанія?
— Він CEO Rosie Laboratories… Це дочірня компанія Rosie Cosmetics? — уточнив Уджін.
Rosie Cosmetics була материнською компанією групи Rosie.
— Саме так. А власник — родина Верховної Відьми.
Великі корпорації тісно переплетені. Як і дружба Чан Су Хвана з CEO G&C Entertainment, відомою як Верховна Відьма — Чхве Вон Хі.
— І я, між іншим, із нею дружу! Я ж дав Сон Дже Хі роль у Glooming Day просто для її хобі. Пора віддавати борги!
Уджін подивився на нього з сумнівом.
— Це ж не її компанія, а родини. Вони співпрацюють понад 15 років. Невже допоможуть? І там більше сотні працівників. Один неправильний крок — і постраждають невинні.
— Ти правий. Ми не маємо руйнувати компанію. Але якщо натякнути, що материнська компанія може припинити співпрацю, цього буде досить. Нам потрібен лише страх.
У сучасному бізнесі немає вічної лояльності. Найбільший страх субпідрядника — що партнер у будь-який момент передумає.
— Проблема в тому… Відьма мене вислухає, але Rosie Cosmetics — інша історія. Там усе вирішують угоди. Будь готовий до того, що тебе змусять зніматися в їхній рекламі.
— Вони взагалі захочуть мене? — спокійно спитав Уджін.
— Ти вже отримав п’ять пропозицій від косметичних брендів. Думаєш, Rosie серед них не було?
— Тоді чому не звернутися до Rosie Cosmetics напряму?
— Тоді Відьма образиться!
— Що?
— Вона образиться, якщо дізнається, що ми домовилися без неї. Недарма її звуть Верховною Відьмою. Відьми — істоти злі. Не запросиш на день народження — і дитину проклянуть!
Уджін внутрішньо зібрався. У цих двох явно була своя історія. Але помилок у цій справі бути не могло. Потрібно було і знищити справжніх винуватців, і очистити ім’я Лі Хьонґджина, не зачепивши нікого стороннього.
Чхе Уджін не прагнув змінити світ.
Він лише хотів, щоб люди могли жити й усміхатися.