РОЗДІЛ 111
— Королева Мун-Джін народилася в знатній родині. До того як стати королевою, вона була панянкою з родини янбанів — отримала найкращу освіту. У таких сім’ях норми були жорсткі до абсурду: ще змалку за підвищений голос — хай навіть ледь помітний — одразу били різками. Тож хоч за природою вона була холодною, до палацу вона увійшла як дисциплінована, стримана жінка, вихована на самоконтролі, і там пережила чимало лайна.
Попри суворе виховання, вона росла в достатку й ні в чому не мала потреби. Але, ставши другою дружиною короля Кьонґ-Джо, вона в палаці швидко пізнала справжній пекельний режим: підла свекруха, байдужий чоловік і самовпевнені наложниці, які народжували синів. Навіть після того, як через п’ять років шлюбу вона народила принца Мьонґ-Хвана, Кьонґ-Джо й далі її зневажав — ігнорував і ставився як до порожнього місця. Після всього цього її серце наповнилося ханом. Кожне її слово стало холодним. Але — і це ключове — ця гідна жінка жодного разу не підвищила голосу й не переходила на різкий тон.
— Королева Мун-Джін була вишуканою й елегантною жінкою. Принц Мьонґ-Хван описував її як завжди гідну й складну в спілкуванні людину. Вона не обдаровувала його материнською любов’ю, але й жодного разу не втратила гідності королеви цієї країни. Її рідний батько якось писав: «Голос людини виказує її характер. Легковажні говорять голосно, а тим, хто надто збуджується чи розпалюється, довіряти не можна». Можна легко уявити, як саме такий чоловік виховував доньку, тим паче коли ще змалку планував відправити її до палацу.
Королева Мун-Джін ставила статус королеви вище за роль матері. І те, як її грала Ім Джі-Йон, не збігалося з цією манерою мовлення.
Почувши слова Уджіна, Ім Джі-Йон помітно зблідла. Якби це сказав хтось інший, вона б легко відмахнулась: мовляв, усі попередні акторки грали її так само. Але Ім Джі-Йон добре знала Уджіна, тому відмахнутися не змогла. До того ж, коли людина з сильною академічною базою посилається на джерела, це звучить як правда — і вона повірила.
Ім Джі-Йон розгублено подивилась на Юн Сона, який був і режисером, і сценаристом. Він теж виглядав збентеженим. Якщо чесно, він копав глибоко принца Мьонґ-Хвана, дивився на нього під новим кутом, а на королеву Мун-Джін звертав значно менше уваги. Її характер і хід думок він цінував, але до тону голосу просто не придивлявся. Та й узагалі, королева Мун-Джін славилася своєю отруйністю. Тому, хоч попередні акторки й трактували її трохи по-різному, в основі всі були однакові — різкі, жовчні, так само, як завжди зображували Чан Нок-Су чи Чан Хі-Бін.
— Це лише те, як я собі уявляв королеву Мун-Джін, тож можете сприймати мої слова скептично, — пригнічено додав Уджін. Він пояснив, що, мабуть, зірвався на мить, бо її гра надто розходилася з образом королеви Мун-Джін, який склався в нього після вивчення джерел.
Уджін намагався вловити думки Юн Сона й Ім Джі-Йон і інстинктивно відступив на крок. Та королева Мун-Джін, яку він знав, була саме такою, але ніхто не зобов’язував Red Enemy відтворювати її дослівно. Він відчув, що проявив неповагу до старшої колеги, бо не втримав міміку, і вирішив відтепер жорстко тримати себе в руках.
— Ні, я думаю, ти маєш рацію, — Ім Джі-Йон махнула рукою й погодилася. Було видно, що вона хоче відійти від штампів і спробувати щось нове. Акторськи вона була жадібною до викликів, тож перспектива зіграти іншу королеву Мун-Джін її лише тішила.
Але в історичних фільмах і дорамах помилятися не можна. Один кривий крок — і летять звинувачення в спотворенні історії. Тож будь-які зміни мають ґрунтуватися на дослідженнях. Дані про королеву Мун-Джін здебільшого крутилися навколо політичної боротьби, тому оцінки її постаті кардинально різнилися. Втім, у одному сходилися всі: стримуватися вона не вміла, а язик у неї був отруйний.
— Те, що ти сказав раніше… це правда? — перепитала Ім Джі-Йон.
— Якщо знайду матеріали — надішлю, — відповів Уджін.
— Тоді наперед дякую. — До початку зйомок ще був час, і вона хотіла перечитати й переосмислити роль.
— До речі, як… ні, ні! Це я сама, — вона вже хотіла спитати Юн Сона, як грати гідну, але отруйну жінку, та похитала головою. Якщо не вийде — звернеться по допомогу пізніше.
Читка тривала, а Ім Джі-Йон уже мовчки втупилась у сценарій, занурившись у власні думки.
Після цього Уджін більше нікого не критикував. Його реакція на гру Ім Джі-Йон вирвалась лише тому, що її королева Мун-Джін занадто відрізнялась від тієї, яку він знав. Чіплятися до чужої гри він не збирався.
— Ходімо разом, Дон-Хо! — після читки актори й команда вирішили піти повечеряти. Виходячи зі студії, Уджін пожартував з І Лі Дан-У, своїм близьким другом і партнером по «Місту тіней».
Лі Дан-У грав Дон-Хо, євнуха, який служив принцу Мьонґ-Хвану. Це була ключова людина в його житті: від дитинства й до останніх хвилин. Він не був близьким другом, але віддано йшов за принцом до кінця, єдиний слуга, що служив йому щиро.
— Я радий, що саме ти граєш Дон-Хо, хьон, — сказав Уджін.
Навіть якщо кастинг робили не «під нього», він був радий, що Соль Ха грає Квон Ин-Мі, а Дон-Хо — Лі Дан-У.
Та Лі Дан-У відповів мляво, з пригніченим виразом:
— Сам спробуй бути євнухом.
Хоч роль його влаштовувала, сам факт, що він «просто євнух», його добряче гнітив.
— Дон-Хо був видатним євнухом. Скільки євнухів узагалі лишили слід в історії? — не зупинявся Уджін. І не просто лишили слід — він став взірцем вірного підданого.
— Це взагалі не заспокоює.
— Чесно? На твоєму місці мене б теж не заспокоїло, — холодно відрізав Уджін.
Лі Дан-У кинув на нього погляд і раптом озирнувся. Майже всі вже пішли, і вони залишилися удвох — бо Дан-У не поспішав збиратися.
— О Ха-На так і не прийшла, еге ж? Де можна застрягти в заторі на три години?
— Може, поїхала за місто. Добре хоч не аварія.
— Вона ж жіноча головна роль! Мала бути на першій читці! У неї взагалі є самосвідомість?!
— А хіба Соль Ха не жіноча головна? — спокійно запитав Уджін.
Він не мав особистих претензій до О Ха-На, але що більше читав сценарій, то менше вважав королеву Юн жіночим центром історії. Роман там був, але за кількістю сцен і вагою моментів Соль Ха переважала. Усі ключові епізоди були з нею. З певного моменту Уджін сприймав Соль Ха як головну героїню.
— Хіба не королева Юн?
За романтикою — так. Але в Red Enemy королева Юн була епіцентром конфлікту, а не фігурою на передньому плані.
— Ну, мабуть, тому що в усіх попередніх фільмах про принца Мьонґ-Хвана вона завжди була жіночою головною, — байдуже відповів Уджін. Йому було взагалі все одно, хто там формально головна. Та й королеву Юн він не любив. Якби його воля — зробив би Red Enemy історією дружби без романтики.
— …?
Уджін говорив, дивлячись на Дан-У, але той раптом сіпнувся. Уджін перевів погляд уперед — і побачив О Ха-На, яка стояла перед ними й дивилась прямо на нього. Він миттєво згадав, що саме щойно сказав. Якщо вона вважала себе жіночою головною, це могло прозвучати як плювок. Але він не заперечував статус королеви Юн, тож тримався гідно.
— Ти О Ха-На, так? Я Чхе Уджін, — він привітався першим, хоч і почувався ніяково.
О Ха-На знала, що поруч стоїть Лі Дан-У, але не відводила погляду від Уджіна. Темна аура навколо неї лише густішала, тож Дан-У тихо відступив убік. Виглядало так, ніби без вибуху не обійдеться, і Уджін вирішив перепросити першим.
— Якщо мої слова тебе образили…
Він говорив обережно, бо хоч вона й молодша, але старша за стажем. Та, глянувши на її обличчя, завмер: з очей, повних люті, раптово покотилися сльози. Вона й далі свердлила його поглядом, а сльози лилися з великих очей без упину.
— Вааааа! — вона розревлась уголос, як мала дитина в істериці, з великими краплями сліз.
Уджін розгубився вкрай. Він уперше бачив, щоб доросла людина плакала так. Навіть У-ХІ не ридала подібним чином з шостого класу.
Він спробував поглядом запитати Дан-У, невже він сказав щось настільки жорстке? Дан-У з таким самим нерозумінням знизав плечима. О Ха-На плакала цілу годину. Її менеджер, почувши крик, кинувся заспокоювати — марно. Уджін почувався абсолютно безпорадним. День вийшов важким: спершу він не втримав міміку, потім це пекло.
За кілька днів Кан Хо-Су приніс Уджіну трохи інформації про О Ха-На — і про те, чому вона не прийшла на читку, і чому так зірвалась.
— За моїми нелегкими даними, того дня О Ха-На ревіла, як з відра, дізнавшись, що для Соль Ха додали ще одну сцену.
Вийшов новий сценарій: сцена, де принц Мьонґ-Хван просить у Соль Ха поради щодо ґонму і вони танцюють разом. Юн Сон розіслав його напередодні читки, а О Ха-На побачила зміни із запізненням. Вона так наплакалась, що очі розпухли, і на читку вона не прийшла.
Коли ж трохи заспокоїлась, приклала лід і примчала привітатись з колегами. Спершу все було нормально — більшість поставилась із розумінням. Проблема почалась тоді, коли вона зайшла в студію спеціально привітати Уджіна, дізнавшись, що він ще там, — і підслухала його слова.