РОЗДІЛ 37
Квон Ин-Мі, яка стояла навпроти Уджіна, не змогла приховати рум’янець. Вона знала, що він лише грає, але голос Уджіна був настільки м’яким і солодким, що серце починало шалено калатати. Перш ніж вона встигла опанувати себе, Уджін обійняв її, не знімаючи простирадла, яким вона була загорнута, і ліг поруч. Ін-Мі глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти серце, що несамовито билося, й мимоволі виглядала ще милішою.
— Хіба не занадто йти на роботу в такий день?
— Це ти занадто.
— Може, просто провалятися в ліжку весь день?
Уджін, лежачи зверху, легко притиснувся до неї тілом і однією рукою провів по її спині. Намір у його жестах був настільки очевидним, що Ін-Мі, як і персоналу на майданчику, було важко стримувати серцебиття. Сцена перед ними збуджувала дивне відчуття хтивості й підглядання, ніби вони стали свідками чужого інтимного життя.
— Чому в тебе такі гарні очі, ніс і губи? Ти настільки ідеальна, що мені не хочеться від тебе йти.
Погляд Уджіна був саме таким, яким дивляться на кохану людину. Він усміхався, торкаючись її обличчя, і Ін-Мі поступово повністю вживалася в роль його коханки.
— Хі-хі… Знаєш, коли ти так кажеш, виглядаєш як бабій.
— Ой, тоді тобі доведеться постаратися, щоб утримати цього бабія.
— То ти й не заперечуєш?
— Мені подобається, коли ти ревнуєш.
Хоч Уджін був ніжним і солодким, образ, який він грав, був украй домінантним. У минулому житті, як би сильно він не кохав, він не міг позбутися прагнення володіти. Але ця відверта сторона була призначена лише для коханої — і ні для кого більше.
Ін-Мі була п’яна від емоцій. Замість того щоб хвилюватися про наступну зустріч, вона почала зваблювати Уджіна мовою тіла, просто бажаючи затримати його ще хоч трохи. Вона обійняла його, притискаючи груди до його тіла, й Уджін протяжно зітхнув. Це було не зітхання відмови. Почувши його, Ін-Мі ще більше збудилася.
Вона мимоволі вигнула спину й притислася між його ногами. Побачивши це, Уджін злегка стиснув губи, ніби стримуючи усмішку, підвівся й сів зверху. Затиснувши її між ногами, він подивився вниз, схопив краватку й послабив її. Затискач для краватки спіймав ранкове світло і блиснув.
На мить Уджін, схожий на хижака перед стрибком, пустотливо всміхнувся, підхопив Ін-Мі разом із простирадлом і взяв її на руки.
— Ой!
Він зійшов із ліжка, підтримуючи її за талію та стегна. Ін-Мі, дивлячись на нього згори, вчепилася в простирадло, яке ось-ось могло зісковзнути, прикриваючи груди. Спина ж залишалася відкритою, а тканина, що закривала лише стегна й інтимні місця, майже не розділяла їхні тіла.
Відчуваючи нестійкість, вона обвила його талію ногами й поклала руки йому на плечі. Коли тканина на грудях сповзла, руки Уджіна миттєво змістилися, прикриваючи її від чужих поглядів.
— Я хотів би провести з тобою весь день, але мушу йти на роботу.
— Гадаю… тобі слід…
Почувши це, Ін-Мі мимоволі здригнулася, але нічого не могла змінити. У цю мить їй справді здавалося, що Уджін — її коханий. За звичайних обставин вона не змогла б залишатися спокійною, будучи майже голою в руках незнайомого чоловіка, та ще й знаючи, що він бачить її груди.
Подих Уджіна, що торкався шкіри, здавався дивним. Відчуття його тіла між її ногами й рухи руки по оголеній спині розпалювали жар по всьому тілу. Але це не було ані ніяково, ані соромно. Усе здавалося природним і справжнім.
Як відома модель, Ін-Мі брала участь не лише в корейських, а й у закордонних тижнях моди. Вона пережила безліч подібних і навіть відвертіших зйомок. Зазвичай, попри зовнішній спокій, усередині її гриз сором. Найгіршим було хтиве, липке жадання в очах чоловіків. Дехто з них торкався її навмисно, вдаючи випадковість, і гидко посміхався.
Не всі були такими. Але вперше їй не довелося боротися з дискомфортом. Бо зараз вона відчувала себе коханою.
Немає нічого ганебного в тому, щоб оголитися перед тим, хто тебе любить. У погляді Уджіна не було ані хіті, ані збудження — лише тепло, як до чогось дорогого й прекрасного.
— Тоді поцілуй мене.
— Поцілувати?
— Коли коханий іде на роботу, його цілують. Ти що, не знаєш?
— Ні.
Ін-Мі усміхнулася і поцілувала його в чоло.
— Ні, — повторив Уджін і трохи підняв голову.
Вона не втрималася від сміху й легко торкнулася його губ, ніби заспокоюючи примхливого коханця.
У цей момент подув вітер, і червоне простирадло, що ледве прикривало їх, майоріло, ховаючи тіло Ін-Мі від камери. Чорний костюм чоловіка, бліда шкіра жінки в його руках і червона тканина між ними створили ідеальну гармонію кольорів.
Зйомка версії «коханці» завершилася.
Перед другою частиною зйомки макіяж Ін-Мі переробили, зробивши його злегка розмазаним — ніби після нічного роману. Той самий стиль, але більш гламурний і звабливий.
— Це ніби кіно… серце не може заспокоїтися, — редакторка, не стримавши захвату, схопила Кім Джун-Йоля за руку й почала його трусити.
— Я думала, Уджін затьмарить Ін-Мі, але що це взагалі таке? Як він створює таку хімію і водночас розкриває їх обох?
— Завдяки цьому ми отримали божевільні кадри, — відповів Джун-Йоль, хмурячись, переглядаючи фото поцілунку, де Уджін сидів на ній, розстібуючи краватку. Усі знімки були надто хорошими, щоб вибрати лише кілька.
— Бекстейдж добре записали?
— Так, але… ми ж не зможемо це викласти. Надто відверто.
— Доведеться замазувати.
— Але це зіпсує картинку… відео виглядає як фільм. Шкода.
— Не тупимо, мозаїкою. Є фахівці.
— Справді?
— Якщо викласти — буде вибух.
Редакторка кивнула. Усі відчували, ніби підглядали за справжнім романом. Кожне натискання затвора створювало мистецтво.
Ін-Мі цього дня перевершила всі очікування. Вона була не «сексуальною» — вона була просто красивою.
Поруч із Чхе Уджіном навіть така модель виглядала вишукано й гідною кохання.
— Шкода… дві версії, а опублікуємо лише одну.
Раптом очі редакторки спалахнули.
— До біса. Я керівник групи. Додаємо ще сторінку.
— Є ще костюми?
— Один.
— Перевдягайте Уджіна.
Так з’явився додатковий сет.
Темно-винний двобортний костюм відклали, але це вже було неважливо.
Щоб підкреслити «прохолоду», волосся Уджіна злегка розпатлали, а на безіменний палець лівої руки одягли просту платинову обручку.
— Це зрада, а не випадковий зв’язок? — спитав Уджін, поглянувши на кільце.
Йому не відповіли.
— Схоже, цього разу ми коханці у зраді, — мовив він, сідаючи поруч із Ін-Мі.
— Модне сміття, так?
— Сміття є сміття.
— Тоді я — сміття, забруднене іншим сміттям і викинуте?
Ін-Мі закотила очі, а потім усміхнулася.
— Навіть якщо таку жінку покинуть, вона боротиметься. Красиві жінки знають — гідність вони не втрачають.
— Але краса старіє. Кожен день — як бомба.
— І ти, змагаючись із часом, заплутуєшся зі сміттям на кшталт мене.
Ін-Мі кивнула. Образ було знайдено.