Визнавши Жу Бай Сюе, рідну доньку оригінальної власниці тіла, Ся Ань не стала зволікати і одразу попросила Сюй Тяньтянь забронювати квитки на літак для сім'ї Жу Даціна.
Однак подружжя Жу Даціна відмовилося, сказавши, що Жу Бай Сюе має поїхати першою, а вони залишаться вдома, щоб вирішити деякі справи, як-от будинок, роботу та інші дрібниці.
Вони приїдуть до Ся Ань і Жу Бай Сюе, коли закінчать із цим.
Ся Ань подумала, що неважливо, чи поїдуть Жу Дацін і Ван Ланьчжи з нею зараз, адже їхні візи все одно швидко не оформлять, тому вона вирішила поїхати лише з Жу Бай Сюе.
Хоча Жу Бай Сюе не хотілося розлучатися зі своїми прийомними батьками, і вона трохи нервувала, їдучи сама із Ся Ань.
Але Жу Дацін і Ван Ланьчжи також хотіли, щоб їхня донька швидше налагодила стосунки зі Ся Ань і Ся Сінченем, тому вони постійно вмовляли і втішали свою слухняну доньку.
Тож Жу Бай Сюе слухняно погодилася і поїхала до столиці зі Ся Ань і Ся Сінченем, переживаючи багато перших вражень.
Вперше сіла в автомобіль, вперше полетіла літаком, вперше поїла дуже смачної їжі, вперше оселилася на дуже розкішній великій віллі...
...
«Сяо Сюе, це твоя тимчасова спальня».
Ся Ань провела Жу Бай Сюе до спальні, розташованої поруч із кімнатами Ся Сінченя та Ґу Шумо.
Як суперзірка і бос компанії C.H, Ся Ань була дуже заможною, тому якість її нерухомості як у країні, так і за кордоном була дуже високою.
Ся Ань завжди цінувала якість, а не кількість, тому її будинки були дуже дорогими, дуже великими, а інтер'єри були зі смаком.
Наприклад, вілла, на якій вона жила зараз, була окремою віллою з дуже гарним розташуванням та оточенням, і займала велику площу.
Сусіди були багатими і впливовими людьми, і, що найголовніше, приватність була на найвищому рівні.
Причина, чому вона назвала це «тимчасовою спальнею», полягала в тому, що Ся Ань не планувала довго залишатися в країні.
Вона планувала виїхати за кордон, щойно оформить візи та паспорти для сім'ї Жу Даціна.
«Добре».
Жу Бай Сюе слухняно кивнула. Хоча вона знала, що Ся Ань — її біологічна мати, вона все ще відчувала себе трохи ніяково і не могла відразу природно назвати Ся Ань мамою.
Навіть якщо вона була рада, що може жити в такому красивому великому будинку і мати власну спальню, вона все одно стримувалася і була дуже ввічливою.
Ся Ань опустила голову і побачила, що очі маленької дівчинки блищать, коли вона дивиться на цю спальню, і вона, схоже, дуже їй подобається, але на обличчі вона була дуже спокійною і не виявляла радості, і куточки її рота злегка посмикнулися.
Донька оригінальної власниці тіла справді була дуже вихованою дівчинкою. Жу Дацін і Ван Ланьчжи дуже добре її виховали.
Вираз обличчя Ся Ань трохи пом'якшав.
І Ся Сінчень, і Жу Бай Сюе були дуже слухняними і милими дітьми.
«Сяо Сюе, якщо ти вважаєш, що в кімнаті чогось не вистачає, можеш сказати мамі».
Почувши м'який голос Ся Ань, обличчя Жу Бай Сюе трохи почервоніло, і вона тихо сказала:
«Мені нічого не бракує, так... вже дуже добре...»
У цей момент Жу Бай Сюе справді здавалося, що вона бачить сон.
Чи то те, що її біологічна мати — Ся Ань, чи то те, що вона зараз може жити в такій кімнаті, схожій на палац феї.
Ся Ань подивилася на сором'язливий вигляд маленької дівчинки, взяла її за руку і повела до гардеробної, спеціально підготовленої для неї.
Хоча рішення забрати маленьку дівчинку було раптовим.
Але Ся Ань не пропустила жодної необхідної речі для маленької дівчинки.
Меблі та м'які елементи в кімнаті були повністю перероблені дизайнером. Хоча часу було обмаль, Ся Ань заплатила багато грошей, тому замінити меблі за короткий час не було проблемою.
І всі дитячі товари в спальні також були підготовлені дуже ретельно.
Від предметів першої необхідності до одягу та взуття — все було дуже повним.
Тому, коли Ся Ань провела Жу Бай Сюе до гардеробної, маленька дівчинка була приголомшена.
З дитинства, через бідність сім'ї, її одяг був переважно старим, і вона рідко носила новий.
Навіть якщо і був новий одяг, його шила їй Ван Ланьчжи сама з обрізків тканини, взятих із фабрики.
А тепер, у цій великій гардеробній, висіли ряди дуже красивих маленьких суконь, а також капелюшки... маленькі шкіряні туфлі...
«Усе це мама підготувала для тебе, тобі подобається?»
Хоча вона не купувала одяг особисто в торговому центрі, вона заплатила за нього.
Тому, коли Ся Ань сказала це, вона почувалася цілком виправданою.
І маленька дівчинка була... зворушена цим вчинком Ся Ань!
Наївна маленька дівчинка справді думала, що весь цей одяг її біологічна мати вибрала і підготувала для неї сама, річ за річчю.
Маленька дівчинка, яка ніколи не переживала такого «солодкого обстрілу», одразу почервоніла.
Її гарні великі очі дивилися на Ся Ань, повні сліз, і лише через деякий час вона кивнула і тихо сказала:
«Так, подобається...»
«Якщо тобі подобається, то й добре».
Ся Ань подивилася на слухняний вигляд маленької дівчинки і потерла її голівку.
«У майбутньому, якщо тобі щось сподобається або ти щось захочеш, можеш сказати мамі, мама тобі купить».
Коли Ся Ань прийняла Жу Бай Сюе як свою доньку, вона поводилася як мати все більш природно.
«Досить...»
Маленька дівчинка нервово стиснула губи, маленька ручка міцно потягнула Ся Ань за край одягу, ніби вона доклала великих зусиль, і ледь чутним, як комариний писк, голосом сказала:
«Мені дуже подобається, дякую, мамо...»
Сказавши це, маленька дівчинка швидко опустила голову, не наважуючись дивитися на Ся Ань, але маленька рука, що стискала край одягу Ся Ань, не відпускала.
Дивлячись на сором'язливий вигляд маленької дівчинки, у якої навіть вуха почервоніли, Ся Ань відчула деяку радість у серці.
Вона думала, що Жу Бай Сюе може стати проблемою, але тепер, схоже, мати ще одну доньку зовсім не проблематично.
Навпаки, це досить цікаво.
..
«Ха-ха, Сяо Сін, ти ревнуєш? Тобі здається, що сестра-фея забрала твою маму-фею ~»
У вітальні Ґу Шумо засміявся і почав дражнити Ся Сінченя, який сидів на дивані з планшетом, але виглядав розгубленим.
Ся Сінчень лише байдуже подивився на зловтішного Ґу Шумо і нічого не сказав.
Насправді, це було не стільки ревнощі, скільки незвичка.
Раніше його мама-фея мала лише його, єдину дитину.
Але тепер у його мами-феї з'явилася ще одна дитина...
Однак Ся Сінчень також знав, що його мама-фея все одно найбільше дбає про нього, тому він не дуже ревнував.
Просто він все ще був трохи розгублений і не знав, яким буде його життя з сестрою між ним і його мамою-феєю.
...
День закінчився, Ся Ань влаштувала всіх маленьких дітлахів і лише тоді, відчувши полегшення, повернулася до своєї спальні.
Коли вона закінчила зі всіма справами, вона згадала про свій нефритовий кулон, а також... про двох драконів, Сяо Хея і Сяо Бая.