Су Ян та Гу Фейді були повністю зосереджені на виведенні отрути, тому нічого не помічали. До того ж Ло Юй навмисно приховував правду, тож вони залишалися в цілковитому невіданні.
Цінь Цзяньюе наодинці стрімко злітав до Павільйону Парячих Хмар і назад, але так і не зустрів Гу Жохая, отримавши лише звістку, що той поїхав у справах.
Тим часом, щоб привести тіло Су Яна до найкращого стану перед процедурою, Ло Юй, окрім голковколювання через день, додав трав'яні відвари та щовечірні лікувальні ванни.
Це був перший випадок у житті Су Яна, коли він зіткнувся з трав'яними настоями. Щойно перша крапля потрапила йому до рота, він не втримався і все виплюнув.
«Ці ліки взагалі антилюдяні, ясно?» — Су Ян зморщив ніс і відмовився. — «Хіба не можна зробити з них пігулки? Ковтнув одну — і готово, хто зможе пити такий відвар?»
Ло Юй з гуркотом поставив чашу на стіл і розсерджено засміявся: «Я піклувався про твоє здоров'я і всі ці дні не казав тобі жодного грубого слова, а ти вже почав вередувати. Пігулки? Хто має час розтирати порошок і ліпити тобі кульки?»
Су Ян надув губи й кинув погляд на Гу Фейді.
Той миттєво зрозумів: «Якщо потрібно...»
«Не потрібно», — Ло Юй підняв очі й повільно промовив: — «Ці ліки будь-хто інший міг би приймати у пігулках, але тільки не він. Тут є кілька інгредієнтів, які можна вживати лише як рідкий відвар. У порошку вони надто агресивні, це може спровокувати опір його внутрішньої сили проти отрут, що тільки погіршить стан».
Почувши це, Гу Фейді замовк.
Ло Юй хмикнув і зі зневагою подивився на Су Яна: «Такий дорослий, а поводишся як маленька дитина через якісь ліки. Гу Фейді, стеж, щоб він випив усе до останньої краплі. Якщо не схоче — залий йому силоміць, хоч рот у рот».
Він підняв брову і додав: «До речі, ці ліки мають особливу властивість. Після них не можна їсти солодощі чи мед, а також слід утриматися від їжі та води протягом години. Інакше ефект буде слабким, і під час виведення отрути тобі буде несолодко».
Сказавши це, він пішов, і незрозуміло було — жартував він чи казав серйозно.
Су Ян дивився на чашу з чорною рідиною, і в його душі точилася... боротьба.
Насправді він не був пестунчиком і ніколи не вередував навмисно, але цей настій... Щойно спробувавши його, він відчув, що більше не хоче доторкатися до чаші.
Якби ліки були просто гіркими, він би стерпів, адже міг пити міцну чорну каву. Але проблема була в тому, що цей настій був не лише гірким, а й мав купу дивних присмаків... Якби йому довелося описувати це, він би сказав, що ці ліки — справжня кара для його смакових рецепторів.
І згідно з настановами лікаря, він не міг заїсти це солодким чи навіть запити водою, щоб прибрати присмак у горлі.
Су Ян почувався абсолютно пригніченим.
Бачачи його небажання, Гу Фейді взяв чашу, сів поруч і сказав: «Гіркі ліки краще лікують. Оскільки це підготовка до виведення отрути, ти маєш випити їх, попри все».
Су Ян ще мить вагався, взяв чашу з рук Гу Фейді, але, згадавши той жахливий присмак, знову завмер.
Гу Фейді посміхнувся: «Ти ж не хочеш, щоб я справді напував тебе рот у рот?»
Су Ян підняв брову, простягнув йому чашу і сказав: «Перш ніж лякати мене, може, сам скуштуєш?»
Гу Фейді легенько засміявся, взяв чашу і зробив невеликий ковток.
Наступної миті його спокійний вираз обличчя повністю зник, змінившись на вкрай... виразну гримасу.
Насилу проковтнувши рідину, Гу Фейді відкашлявся і сказав: «Ці ліки... справді важко проковтнути».
Су Ян, надувши губи, потайки засміявся.
Гу Фейді на мить затримав на ньому погляд, приречено посміхнувся і підніс чашу до своїх губ.
Су Ян швидко зупинив його рукою і театрально зітхнув: «Давай сюди... Замість того, щоб ти напував мене цим жахом по ковтку, краще я вип'ю все залпом».
Він вихопив чашу, заплющив очі перед чорною рідиною, набрав повні легені повітря і, затиснувши ніс, випив усе до дна.
Кинувши порожню чашу, Су Ян почав судорожно вдихати повітря крізь зуби, намагаючись перебити невимовний присмак у роті.
Гу Фейді поклав руку йому на потилицю, на мить затримався, а потім притягнув до себе і поцілував його гіркі губи. Його язик пройшовся по вустах Су Яна, лоскочучи піднебіння, а потім він глибоко вдихнув аромат його шкіри.
Він тихо засміявся, дихаючи ароматом лікувальних трав: «Оскільки солодощів не можна, доведеться знайти інший спосіб підсолодити тобі життя...»
З цими словами він знову накрив його губи поцілунком.
Після довгого поцілунку в Су Яна паморочилося в голові. Він лежав на подушці, дивлячись на Гу Фейді затуманеним поглядом.
Гу Фейді, посміхаючись, запитав: «Солодко?»
Су Ян: «...»
Цей хлопець ставав дедалі самовпевненішим, і незрозуміло було, у кого він цьому навчився.
Гу Фейді нахилився нижче і пошепки перепитав: «Хіба не солодко?»
Су Ян, розважений його наполегливістю, безпорадно кивнув і пробурмотів: «Ну добре, солодко, ти найсолодший...»
Гу Фейді ніжно погладив його по чолу: «Надалі пий ліки слухняно, щоб швидше одужати».
Су Ян слухняно заплющив очі й ледь чутно видихнув: «Добре...»
...
Після десяти днів такого інтенсивного лікування Ло Юй перевірив пульс Су Яна і нарешті призначив день для виведення отрути.
Для виманювання кров'яної Ґу найкраще підходила північ.
Цей день збігся з періодом нового місяця між 30 вересня і 1 жовтня, коли світло було тьмяним — ідеальним для виведення кров'яного Ґу. Але саме через те, що небо було безмісячним, холод відчувався особливо гостро, і пригнічувати крижану сутність у тілі Су Яна ставало дедалі важче.
Су Ян спочатку не хотів, щоб Гу Фейді бачив цей процес, але Ло Юй навів беззаперечний аргумент: Гу Фейді був єдиним присутнім, хто володів техніками Ян, а отже — єдиним, хто міг врятувати Су Яна, якщо крижана сутність вирветься з-під контролю.
Тож того вечора вони разом зайшли в термальне джерело. Ло Юй спустився у воду разом з ними, а Цінь Цзяньюе залишився на березі для охорони.
«Су Ян, ти вже допомагав Гу Фейді з його отрутою, тому знаєш: щоб вивести Ґу живим, воно має вийти через язик», — сказав Ло Юй. — «Щоб повністю виманити паразита з твого тіла, діяти треба так само, але... нам знадобиться дещо особливе».
Він дістав чорний керамічний флакон розміром із кулак: «Це спеціальна мазь для виманювання. Вона має різкий запах, але ти мусиш тримати її в роті, щоб паразит пішов на неї».
Су Ян взяв флакон, відкрив кришку і, вдихнувши запах, ледь не позеленів.
«Що це за жах?!» — запитав він, зморщивши ніс.
«Це мазь "Ста отрут", яку Клан Привидів Е'ло використовує для вирощування паразитів. Вона зроблена з сотні видів отруйних комах і трав. Це єдине, що може виманити Ґу назовні», — Ло Юй дістав маленький ніж і додав: — «Але перед використанням потрібен свіжий інгредієнт, щоб вона спрацювала».
Він різким рухом полоснув себе по зап'ястку, і кров хлинула в посудину, розчиняючи мазь і перетворюючи її на густу темну рідину.
«Прикуси кінчик язика, як тоді, коли допомагав йому», — наказав Ло Юй. — «Потім візьми цю мазь у рот, не ковтай, і за допомогою внутрішньої сили витискай паразита до язика, прямо в цю суміш».
Су Ян прикусив язик, підніс флакон до губ і на мить завмер.
Ло Юй поквапив його: «Швидше, у мазі кров, не зволікай».
Робити було нічого, Су Ян заплющив очі й вилив суміш собі до рота.
Миттєво жахливий сморід у поєднанні із залізним присмаком крові вдарив у ніс, від чого голова пішла обертом. Він міцно затиснув рота рукою, стримуючи бажання все виплюнути, і глянув на лікаря.
Ло Юй зосередився: «Добре. Тепер починай практикувати "Напівзів'ялу Червону Квітку"... спрямовуй отруту вздовж меридіанів до язика».
Су Ян почав циркуляцію енергії. Щойно техніка запрацювала, крижана сутність у його тілі відреагувала миттєво.
Холод різко піднявся вгору, проникаючи в кістки й кров, розходячись по всьому тілу. Навіть у гарячій воді джерела Су Яна почало трусити.
Гу Фейді, сповнений тривоги, хотів підійти й підтримати його, але Ло Юй зупинив його жестом.
«Не заважай йому», — сказав лікар. — «Він має вивести паразита сам».
Су Ян заплющив очі, відчуваючи, як отруйна Ґу повільно повзе вгору по його жилах. Через дію крижаної сутності він не відчував болю у звичному розумінні — натомість його пронизував холод такої сили, ніби всередині вибухнула крига.
Цей холод був схожий на крижані голки, що прошивали хребет і впиналися прямо в серце.
Свідомість почала згасати. Су Ян перестав відчувати гарячу воду навколо чи дно під ногами, він ніби опинився у вакуумі без жодного тепла. Єдине, що він відчував — це рух енергії техніки "Напівзів'ялої Червоної Квітки" та шлях паразита до його голови.
Коли Ґу дісталося язика і почало прогризати шлях крізь судини, Су Яна пронизав гострий біль. Це трохи привело його до тями.
Він ледь розплющив очі. Крізь чорні плями, що знову попливли перед поглядом, він побачив флакон, який Ло Юй тримав перед його обличчям. Щойно паразит потрапить у мазь, він має негайно виплюнути все назад у флакон, щоб його закрили... Він не міг дозволити собі знепритомніти зараз.
Су Ян хитнувся і ледь не впав у воду.
Гу Фейді підхопив його, але здригнувся від того, наскільки тіло Су Яна було крижаним. Він шоковано глянув на Ло Юя, але той, передбачивши його намір, суворо сказав: «Не смій використовувати внутрішню силу, зараз ти тільки зашкодиш йому».
Гу Фейді зціпив зуби так, що пальці на плечах Су Яна побіліли. Він зайшов за спину юнака, підтримуючи його, відчуваючи, як той здригається від болю й холоду, і притиснувся чолом до його потилиці.
Ледь вловимий аромат квітів від одягу Гу Фейді досяг носа Су Яна, витягуючи його свідомість із безодні.
Су Ян зібрав останні сили, примушуючи техніку працювати, і нарешті повністю виштовхнув Ґу крізь язик. Щойно паразит опинився в мазі, він почав там шалено борсатися. Су Ян вихопив флакон з рук Ло Юя, виплюнув туди всю суміш разом із паразитом і знесилено впав на руки Гу Фейді.
«Тримай його за горло!» — скомандував Ло Юй, швидко закорковуючи флакон. — «Стеж, щоб він не проковтнув залишки мазі, інакше крижана сутність зреагує ще гірше, і він не витримає».
Гу Фейді зробив, як було наказано. Ло Юй закрив флакон, взяв у Цінь Цзяньюе чисту воду та інструменти й допоміг промити рот Су Яну.
«Тепер можеш зігрівати його своєю силою», — сказав Ло Юй. — «Винось його з води, тільки коли температура тіла стабілізується. Я йду розібратися з цим паразитом. Якщо щось піде не так — кличте дядька Ціня, він почує».
Гу Фейді міцно обійняв Су Яна і кивнув.
Ло Юй уже збирався виходити з води, як Гу Фейді раптом покликав його.
Він на мить завагався, а потім запитав тремтячим голосом: «Пане Ло... Коли ви згадували про крижану сутність, ваш вигляд був дуже тривожним... Скажіть, те, що він зараз такий слабкий і так боїться холоду — це через отруту чи через "Напівзів'ялу Червону Квітку"? Чи все ж таки... через цю крижану сутність?»