Почувши це запитання, Су Ян мимоволі завмер.
Його що, виявили?
Слуга-Квітів нагадав: «Святий Сину, ви щойно поспішали, і рух був занадто гучний».
Су Ян нарешті зрозумів.
Хоча цей світ і був вигаданим, але це був світ бойових мистецтв, де бійці були дуже чуйними, а той, хто стояв унизу, був геніальним і видатним головним героєм Ґу Фейді.
Те, що Ґу Фейді його виявив, було цілком логічним, оскільки в той момент розгубленості він так сильно схопився за гілку, що наробив чимало шуму.
Але тепер сюжетна лінія стала ще більш заплутаною.
Спуститися чи не спуститися — ось у чому питання.
Су Яну не було чого жувати, і він роздратовано погриз ніготь. Він подумав: насправді ця сцена не надто відхилилася від сценарію, чи не так?
За сценарієм, він, Святий Син Демонічної Секти, як лиходій, об'єднався зі своїм поплічником, щоб загнати Ґу Фейді в безвихідь, аби відібрати нефритовий дзвіночок — вхідний квиток на офіційний відбір до Малого Нефритового Павільйону. Однак, через «загальновідомий сюжетний прийом», він став занадто багато базікати, успішно давши Ґу Фейді час, щоб прибула допомога.
Хоча зараз не він загнав головного героя в безвихідь, насправді, це не має великої різниці.
Можливо... якщо він спуститься, пробурмоче пару реплік і пройде цю частину сюжету, то, можливо, молодша сестра Ґу Фейді приведе підмогу, і вони з'являться натовпом, як і було написано в сценарії?
З його боку не було жодних рухів, але Ґу Фейді внизу анітрохи не розслаблявся.
Юнак злегка стиснув руків'я меча, трохи випрямився, відірвавшись від стовбура, і вигляд його став набагато серйознішим.
Су Ян подивився на Ґу Фейді, який так тримався, і йому стало трохи шкода.
Він, будучи нерішучим, вирішив звернутися по допомогу до Слуги-Квітів, що стояв позаду:
«Нас він уже виявив, якщо ми не спустимося, не скажемо репліки і не пройдемо сюжет, то що нам робити? Тож спуститися і показати себе — це нормально, так?»
Слуга-Квітів проігнорував дивні слова, які його Святий Син говорив протягом останніх п'яти днів, і шанобливо сказав: «Святий Сину, ви можете діяти за власним бажанням».
Отримавши ствердну відповідь, Су Ян заспокоївся.
Він звично підняв руку, щоб поправити волосся — і лише потім усвідомив, що це його власне чорне волосся, а не перука, — він посміявся із себе, а потім, використовуючи внутрішню силу, стрибнув з високої гілки.
Його план був такий:
Він використає унікальну для Демонічної Секти легкість «Крок, що плекає квіти», граційно приземлившись на невеликому відкритому просторі перед Ґу Фейді. Скориставшись моментом, коли цей дурний хлопчик побачить його одяг Демонічної Секти і остовпіє, він намагатиметься створити образ злого Святого Сина Демонічної Секти, випромінюючи зловісну ауру, і почне довгу промову, проговорюючи всі репліки зі сценарію.
Ба більше, оскільки цей юний Ґу Фейді йому дуже сподобався, він повинен зіграти краще, ніж зазвичай, щоб залишити найглибше враження в пам'яті хлопця!
План у голові Су Яна був чудовим, але він не врахував, що насправді ще не повністю опанував внутрішню силу і бойові навички цього тіла.
Щойно він приземлився, Су Ян зрозумів, що щось не так.
Він відштовхнувся від гілки із занадто великою силою і надто сильно подався вперед.
Бачачи, що він ось-ось зіткнеться з Ґу Фейді, який стояв біля дерева, Су Ян миттєво застосував «Крок, що плекає квіти», обернувся на місці, щоб компенсувати імпульс, а потім сперся долонею на стовбур дерева біля вуха Ґу Фейді, ледве втримавши рівновагу...
Попутно він зробив хлопцю цілковитий кабедон*.
Су Ян: «...» -Чорт, промахнувся.
На мить обидва учасники сцени, а також Слуга-Квітів, що ховався на дереві, завмерли.
Су Ян, спираючись на дерево, почувався трохи ніяково, розмірковуючи, чи варто йому одразу говорити репліки, чи спочатку відійти від цієї дивної пози.
Якщо дотримуватися злого образу Святого Сина Демонічної Секти, то, раз він уже притиснув людину до себе, він не повинен відступати. Однак, у сценарії не було такої сцени, де Святий Син когось так притискає, і Су Ян не наважувався вносити довільні зміни.
Але чи не виглядатимуть оригінальні репліки зі сценарію дивно, якщо їх вимовляти в такій позі?
Поки Су Ян швидко обмірковував ситуацію, він побачив, що юнак, якого він напів обіймав, знову закашляв кров'ю.
Ґу Фейді подивився на Су Яна, його зіниці звузилися. Його губи тремтіли, і він тихо прошепотів: «Крок, що плекає квіти...»
Всі в світі бойових мистецтв знали, що найкраща в усьому світі техніка легких рухів, «Крок, що плекає квіти», походить із Демонічної Секти і є вищою бойовою технікою, яка ніколи не передається нікому, крім прямих учнів Секти.
Ґу Фейді впізнав «Крок, що плекає квіти», потім його погляд зупинився на обличчі Су Яна, і він деякий час дивився на куточок його ока, перш ніж нарешті видавив гірку посмішку: «...Це справді ти».
Ходили чутки, що Святий Син Демонічної Секти Су Ян, хоча й має обличчя красивої дівчини, випромінює зловісну ауру. Його куточок ока злегка піднятий, а на ньому — крихітна яскраво-червона родимка, ніби маленька крапля крові, що бризнула після вбивства.
Також ходили чутки, що Святий Син Демонічної Секти Су Ян має дивакуватий, непередбачуваний характер. Завдяки злій техніці Демонічної Секти «Шість Пекельних Квіткових Поховань», хоча він ще не досяг повноліття, його внутрішня сила була такою ж глибокою, як у дорослого, що практикував бойові мистецтва понад десять років. Його «Танець Меча Квітучого Лотоса», виконаний його м'яким, як батіг, тонким мечем, був неймовірно химерним і викликав жах.
Продовжували ходити чутки, що з молодих майстрів бойових мистецтв лише Ґу Фейді, син лідера Спілки Бойових Мистецтв Ґу Жохая, міг би зрівнятися у силі зі Святим Сином Демонічної Секти Су Яном.
Але це стосувалося ситуації, коли обидва були в повній силі.
Зараз, поранений Ґу Фейді проти повного сил Су Яна, імовірно, не протримався б і одного прийому, і міг би загинути на місці.
Коли Ґу Фейді впізнав Су Яна, його погляд, який раніше виказував рішучість і впертість, раптово потьмянів. Він опустив повіки, намагаючись приховати безпорадну гіркоту та відчай у своїх очах.
Але Су Ян стояв надто близько і гостро відчув, що юнак, якого він напівобхопив, здається, вже відмовився від опору; з його брів і кінчиків волосся випромінювалася безсила втома людини, яка вимушено прийняла свою долю.
Така реакція Ґу Фейді була для Су Яна абсолютно несподіваною.
Ґу Фейді в сценарії був безстрашним шибеником, який, незалежно від того, з якою безвихіддю стикався, завжди кидався вперед, не шкодуючи себе. Навіть коли він боровся, поки не залишалося останнього подиху, він ніколи не виявляв такої... такої вразливої емоції.
У цей момент Су Ян раптом відчув, що Ґу Фейді, який стоїть тут, більше схожий на справжнього шістнадцятирічного хлопця з плоті та крові, ніж Ґу Фейді зі сценарію.
Хоча він був енергійним і сповненим духу, але коли він справді стикався з непереборним ворогом, він також боявся і впадав у відчай.
Су Ян, дивлячись на такого Ґу Фейді, мало не ляснув його по плечу, щоб сказати: «Малий, не бійся, тримайся за мене, я тебе прикрию!»
Усвідомивши, що ця думка повністю зруйнує образ Святого Сина Демонічної Секти, Су Ян здригнувся і подумав: Ні-ні, не можна піддаватися цим думкам, треба скоріше сказати репліки, щоб уникнути будь-яких помилок.
Тому він заспокоївся, намагаючись відтворити злу ауру, примружив очі, вигнув губи в усмішці й подивився на Ґу Фейді перед собою.
«Ой, це ж за чутками Тигр світу бойових мистецтв і Пташеня праведного шляху? Не думав, що ти, на кого покладав надію весь праведний світ бойових мистецтв, теж зацікавився спадщиною цього Малого Нефритового Павільйону?»
Щойно сказавши це, Су Ян раптом відчув, що щось не так — цю репліку він мав сказати, коли вперше побачив Ґу Фейді в густому лісі.
Після цієї репліки вони мали вступити в бійку за нефритовий дзвіночок. Під час бою він мав довго базікати, після чого він завдавав Ґу Фейді важкого удару, і починалася сцена погоні лісом... Навіть під час погоні було багато реплік, де він дражнив Ґу Фейді.
Але зараз Ґу Фейді вже був важко поранений і не міг з ним битися, тож як він міг починати з цієї репліки? Йому слід було почати прямо з тієї сцени, де Ґу Фейді був загнаний у безвихідь!
От халепа, прорахувався.
Су Ян моргнув очима, пропустивши великий шматок діалогу, і одразу перейшов до наступних сцен.
«Як так? Невже... вже немає сил?»
Сказавши цю репліку, Су Ян подумав: Пронесло!
Оригінальна репліка зі сценарію була: «Невже вже немає сил бігти?». Але оскільки сцена погоні була пропущена, репліку, природно, довелося змінити.
Побачивши, що Ґу Фейді ніяк не відреагував на його дивну паузу в репліці, Су Ян полегшено зітхнув і продовжив наступну репліку:
«Я ще не наситився...»
Хотів би обмінятися з тобою ще кількома прийомами.
...Стривай, і друга половина цієї репліки теж не підходить! Він взагалі не бився з Ґу Фейді, то як він міг нею насититися?
Тому він швидко додав: «...Хотів би ще раз подивитися на твій незрівнянний силует».
Репліку нарешті вдалося виправити, і злий образ Святого Сина Демонічної Секти не був зруйнований, Су Ян просто захоплювався своєю здатністю швидко реагувати.
Але, коли він трохи обдумав, то відчув, що все одно щось було не так.
— Як так? Невже вже немає сил? Я ще не наситився, хотів би ще раз подивитися на твій незрівнянний силует!
Ґу Фейді різко підняв очі на Су Яна, погляд його був, як стріла, а обличчя сповнене гніву і сорому.
«Ти... якщо хочеш убити, то вбивай, — процідив він крізь зуби, — Навіщо принижуєш мене!»
Су Ян: «...»
Чудово, тепер він знав, що не так.
Не дивно, що Ґу Фейді був такий розлючений, що навіть переплутав репліку.
Су Ян деякий час розгублено стояв із відкритим ротом, відчуваючи докори сумління, і подумав: чи вважається це порушенням сюжету? Хоча Ґу Фейді через його неправильну репліку переплутав свою, але саме через це він сповнений ворожості до нього, тож у цілому... здається, сюжет не зламався?
Успішно переконавши себе, Су Ян вирішив продовжувати говорити репліки за сценарієм.
«Насправді, тобі не варто так старатися».
Су Ян посміхнувся і сказав: «Кожного разу, коли відкривається Малий Нефритовий Павільйон, на горі Мейчжу вивішують шістдесят шість нефритових дзвіночків. Хоча лише ті, хто успішно дістануться воріт Малого Нефритового Павільйону з нефритовим дзвіночком, можуть взяти участь в офіційному відборі, ти можеш просто віддати мені свій дзвіночок, а потім піти і відібрати в когось іншого. У цьому лісі повно людей, які не витримають проти тебе і двох прийомів. Навіщо тобі так завзято захищати...»
«Ти лише хочеш... нефритовий дзвіночок?»
Су Ян не встиг закінчити свою фразу, як Ґу Фейді його перебив.
Ґу Фейді, хоча й був уже без сил, усе ж тримався прямо, не бажаючи падати. Він підняв своє закривавлене обличчя і вперто подивився на Су Яна, запитуючи: «Тільки... дзвіночок?»
Су Ян знову моргнув очима.
Що сталося?
Хіба класична відповідь Ґу Фейді не мала бути: «Навіть якщо я тут загину, я не віддам нефритовий дзвіночок людині з Демонічної Секти»?
Братику, не зловживай своїм статусом головного героя і не змінюй мені репліки!
~~~~
♥️*Кабедон (壁ドン) — японський термін, що походить від слів «кабе» (стіна) та «дон» (звук удару).
Опис: Чоловік притискає жінку до стіни, спираючись руками з обох боків від її голови, створюючи ефект «пастки» або захисту.
Значення: У попкультурі це зазвичай романтичний жест, що показує рішучість або захист, але в реальному житті це може бути формою сексуального домагання (харасменту), якщо жінка не погоджується♥️.