Розділ 996: Свята
Під загрозою неминучої загибелі тубільці підкорилися диявольському змію, який вбив їх і віддали йому свою віру. Масивна й непогамовна сила віри, хоч і невелика кількість незнаного забруднення, хлинула в тіло Лейліна через Плетіння.
« Поклоніння перетворюється на віру...» — пожинаючи цю нову силу, Лейлін почав краще розуміти шлях богів.
Угода між богами і смертними були лише основою божественної природи. Іншою важливою вимогою було поклоніння. Якщо б воно зникло, то було лише питанням часу, коли сила віри перейде до когось іншого. Убивство і смерть були найефективнішим способом змусити людей поклонятися собі!
« Прості віра цих тубільців недосконарена... - виявивши величезну кількість забруднення, яке могло зруйнувати його божественні сили і зрештою знищити самого Лейлін посміхнувся -- але чи може моя квінтессенція бути настільки легко забруднена? "
*Бзза!*
Темно-червоні руни повзали по тілу Лейліна. Кошмарний Око відкрився між його бровою, почав поглинає забруднення і перетворити його в чистійшу Силу Вори.
« Сила Воглядей, безумовно, найповніша з усіх сил...» — Лейлін задоволений кивнув головою.
Завдяки його талантам Чернекнижника, а також Обліком Кошмара він міг легко поглинути віру цих тубільців.
« Я маю час, щоб правильно перетравити це...» — Лейлін міг відчувати через Плетіння переплітаючі емоції своїх послідовників і нестабільність їхньої віри. Тим не менш, це було тільки початок, і він добився цього шляхом масових вбивств. Лейлін був задоволений результатом.
« Що зараз дійсно важливо, так це інші племена. Наступного разу мені потрібно буде змінити свою стратегію...» - Лейлін згадав про знання зі свого попереднього світу. Постійні кров і сльози доводили, що війни ніколи не закінчаться. Хоч би скільки людей прагнуло миру, завжди були люди, які б’ють ворогам, коли цього ніхто не чекає.
Єдиний спосіб завоювати їх — це показати свою силу, постійно вбиваючи людей доти, доки вони не здадуться. Існувало багато нестандартних способів досягти цього, але їм було легко протистояти.
Теорія була проста: це був світ, де людина людині вовк!
Якщо б Лейлін був звичайним лідером, він би вирішив вбити членів усіх племен. Зрештою, у нього вже був брак в кількості. Хоч би як злагоджено вони працювали, навіть невеличкі групи могли спричинити великі проблеми, не кажучи вже про те, що їхня кількість була прямо протилежною.
Слава орла Сполучених Штатів Америки досягнула сліз, крові і потім. Однак Лейлін, як бог, мав застосувати інший підхід.
Боги переважали людей. Здійснення цього царства не обмежувало їхнє бачення людей. З вічним життям, конфлікт між племенами був для них дріб’язковим.
Якщо говорити відверто, то навіть якщо б Лейлін використовував усю недосконалу силу віри, яка походила від цих тубільців, щоб відповідати силі богів, він був би готовий це зробити. Таким чином, він звільнить себе від усіх цих міжплемінних конфліктів і зосередився тільки на силі віри. Чим більше люди вшановували його, і чим більша сила віри йому давали, тим більшу честь він виявив би.
Навіть простий тубільець міг би стати священнослужителем або навіть єпископом! Якби він був побожним і благоговійно молився, звичайно.
Лейлін знав, що Бог має ставитися до всіх однаково і безсторонньо. Принаймні, таким був підхід богів світу.
Однак абсолютна відсутність упередженості стосувалася лише різних сторін світу. Якщо думати реалістично, то Лейлін буде прихильно ставитися до своїх піратів і дияволоклонників доти, доки більшість його віри не порушать їх. Але в майбутньому, коли він завоює острів Дебанкс, йому доведеться покладатися на силу віри його мешканців. Тоді його пріоритети зміняться.
Йому тільки потрібно бути прагматичним і збирати тубільців, роблячи їх священиками або святими, щоб показати, що « всі рівні » та дати їм надію.
Лейлін переключив свою увагу на поле, використовуючи своє божественне тіло.
Битва продовжувалася, і не всі тубільці були налякані. Коли процес зміни віри був вимушений, завжди були « героі », які противилися цьому. Чоловіків чи жінок, молодих людей або старих осіб об’єднували лише вони. Вони мали непохитну рішучість у своїх очах і дух мучеництва.
Пірати просто обезголовили їх, і свіжа кров, яка хлинула на полі бою, вселила ще більше жаху в серця тубільців. Гарна жінка, яка не хотіла підкоритися їй, стала для них способом показати свою чоловічу мужність; вони ніколи не відрізнялись від того, кого убивати.
Ізабель не здалася таким діям. Зміна віри мала супроводжуватися свіжою кров’ю, а тих, хто не хотів підкоритись їй, чекала лише смерть. Якщо їхні вірування неможливо було вигнати з їхніх душ, вони мали зникнути в тілі.
До того як люди стали цивілізованими, усі проблеми ускладнювалися вбивствами. Ніхто не намагався вирішити їх інакше. З розвитком культури, від цього методу відмовилися. Але в Мірі Богів все ще панували закони джунглів, навіть на материку.
« Ніхто більше не буде кричати про свою незгоду публічно, але будуть ті, хто підкорявся мені тільки на словах. Вони стануть непомітною плескою інтриги..." - Лейлін посміхнувся над цією думкою. Люди звикли схиляти коліна. Коли вони присягалися йому у вірності, він міг отримати їхню віру і в майбутньому зміцнити її.
Таємні проблеми було легко вирішити. Лейлін, як божественна істота, міг відрізнити брехню від правдивого поклоніння. Ці люди ніколи не зможуть піднятися по ієрархічній драбині, і коли вони виявлять ознаки бунту, їх відразу стратять.
Використовуючи метод звуження і прядника, Лейлін повністю підкорявся би собі та зробив їх непохитними.
Лейлін похитав головою.
У цей момент багато священиків у чорних мантіях заповнювали поле бою, заспокоюючи тубільців, як якихось ягнят:
— Забудьте фальшивих богів, в яких ви вірили, і віддайте свою віру нашому Господу. Навіть членам ваших сімей буде дано спасіння, якщо ви зробите правильний вибір.
У багатьох відношеннях загроза життя зробила їх уразливими. Тіфф розумів це, тому без дозволу Лейліна послав своїх послухників заспокоїти тубільців. Завдяки підбадьорливим словам цих послушників, ще більше тубільців присягнули Лейліну у своїй вірі, що значно посилило його зв'язок з Плетінням.
Дівчинка подивилася на Тіффа; її очі видавали побоювання:
— Якщо... Якщо я повірю у вашого бога, чи буде мій батько врятований?
Тіфф м'яко посміхнувся, опустившися поруч з нею на коліна:
— Хто твій батько, і де він? — запитав він дівчинку з блідо-жовтою шкірою і темним волоссям. Її обличчя було вкрите слідами бруду і вугілля.
— Він... Він був хоробрим воїном нашого племені. Він помер сьогодні на березі... — Дівчинко сказала.
— Буде, — Тифф погладив її за волосами. Наш Господь захопив домному різанині. Немає сумніву, що всі душі померлих будуть врятовані. Якщо ти поклянешся у своїй вірі...
— Тоді я клянусь! — Дівчинка впала на коліна перед статуями і почала вклонятися їй з надзвичайною щирістю. Вона так не щастила себе, що її лоб став синім і на ньому проступила кров.
— Всемогутній єпископ, я знаю, куди пішла група воїнів племені, у тому числі вождя. Вони ховаються у гірському ущелині в Бакалі.
Тубільці злякалися, шоковані невірністю цієї маленької дівчинки. Її спокій був здивований навіть Тіффа.
- Дуже добре! Ти будеш винагороджена! — Тиф подивився на послушника, який стоїть збоку, щоб той передав цю важливу інформацію іншим лідерам. Він лагідно подивився на маленьку дівчинку, намагаючись придумати, як йому її нагородити.
Але перш ніж він це зробив, статуя Таргарієн засяяв золотим світлом. Його сила змусила всіх несвідомо опуститися на коліна.
— Всемогутній Господь...
Божественна аура немов ожила під цим священним світлом, і її промінь увійшов в тіло дівчинки-туземки.
Ти добра, але рішуча. Я благословляю тебе! - Золоте світло окутав тіло дівчинки, залишивши знак на її лобі.
Коли світло мерзло, Тіфф урочисто подивився на дівчинку:
- Твоє ім'я?
— Я Барбара! Барбара Моруї!
— Ти отримала Боже благословення Крилатого Змія. З цього моменту ти - Свята нашої церкви! — Тиф підняв дівчину на своє плече. — Нехай Крилатий Змій завжди буде з тобою!
— Кукулькан! Кукулькан! — Багато послушників фанатично викрикували божественне ім’я Лейліна.
Водночас ця атмосфера, що швидко збудила Барбару, відродила надію в серцях тубільців. Лейлін відчув новий сплеск сили їхньої віри, і мережа їхніх вірувань стала міцнішою.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv