Розділ 995: Завоювання.
Домен Резні? І в правду потужно... — Пробурмотів Лейлін, — можна позбавити ворога життя та енергії душі під час кривавої різанини і швидко відновитися... Боги також мають особливі бонуси, тому його сила може збільшитися, якщо я вб'ю більш могутніх істот ..."
Підказки І.І. Чипа тим часом продовжували випливати:
[Біп! Носій вбив божественну істоту. Домен Резні був прищеплений божественністю противника.
У цей момент Лейлін відчув, що він поглинав сліди божественності Пилячої птиці, сформованої за багато століть молитов тубільців. Золоте світло розлилося по його тілу, і завдяки домену різанини ця сила фактично перетворювалася, ставши частиною його власної сили.
« Цього разу моя божественність значно зросла. Це дорівнює принаймні двом рокам молитов. — Лейлін виглядав схвильованим, — це подорож у зовнішній морі безумовно вартувало того!»
По правді кажучи, найшвидшим способом поширення богів було зачаровування божественністю, Божою силою або навіть божественної іскрою шляхом битви. Однак імперія тубільців, якою вона була тепер, не мала цінності. Оскільки віра в цих духів і їхня божественна сила мали багато недоліків, боги не звертали на них уваги.
Однак Лейлін не боявся, що в Магах буде забруднення. Окрім того, його околиця Кошмара поглинала силу цих родових духів без особливих проблем.
« Поглинавши божественну силу, я зможу в повній мірі використовувати божество і душу цього великого птаха ..." -- Лейлін постукав по кристалах на маківці Посоха Червоного Дракона.
*Чіу! Чіу!*
Засяяв сліпуче світло, і червоний дракон, в'язень всередині, зник. На його місце встала жахлива гігантська птах, що палить золотисто-червоним полум'ям.
« Заміняти душу легендарного дракона, використовуючи душу божественного створіння — це дуже добре...» — Лейлін спостерігав за душею палаючої птиці. Тепер вона була надійно замкнена в кристалі, і безупинно кричала у неприятності.
« Я вже хотів забрати її душу, і мені все ще потрібно переробити її у щось корисне. Поки я не зроблю це, Посох Червоного Дракона повинен бути запечатаний...» - Лейлін підрахував, що після того, як він перенаправить його, новий Сох Червоного дракона (хоча його назву і доведеться змінити) стане більш потужним, ніж легендарний предмет ...
Коли Лейлін вбив Птицю, прапор над вівтарем племені розірвався. Свірепо́ полум'я поглинуло тотом. Люди навколо тубільців зі страху перекосилися, а обличчя первосвященика стиснулося і затрималося. Те саме сталося з іншими священиками і послушниками.
Послідовники богів мали деяку таємну силу, яка дозволила їм спілкуватися з богом і робити всілякі неймовірні речі. Але тепер, коли їхній похмурий дух був мертвий, їх чекала така сама доля.
Видужання з тілом було схоже на видалення органів у людини. Не дивно, що деякі з них просто померли на місці. Якби вони поклонялися правдивому богу, все було б ще гірше.
Хоча це могло бути ще гіршим, однак через цю ситуацію тубільці жахнулися і почали панікувати.
— Ааах... Дух роду... Він мертвий...
— Злий бог ворогів, світлошкірих дияволів, вбив нашого роду...
— Ааа... Наші вожді, первосвященик і родовий дух мертві...
Усі люди похилого віку, молоді та хворі тубільці швидко впали. Спочатку вони дотримувалися думки, що їхній дух захистить їх від нападу. Смерть захисника стала для них великим ударом.
Битва продовжувалася, і дух місцевих жителів різко знизився.
— Всі, хто противиться нам, будуть вбиті, будь то старі чи діти!
Пірати і диявололонники, підчинені Лейліном, вирушили до вівтаря племені.
- Мої послідовники! — У цей момент всі пірати, які вірили в Крилатого Змія Кукулькона, почули низький урочистий голос у своїх головах.
— Я даю вам моє благословення. Ви повинні отримати силу через різанину; свіжа кров ваших ворогів дасть вам мужність, а стони їхніх переляканих душ відновлять вашу життєву силу! — Це був божественний наказ, коли в небі з'явився жахливий фантом Таргарієн.
- Це наш Господь! Крилатий Змій показав себе! « На відміну від звичайних віруючих, реакція послушників Тіффа була сильнішою.
— Домен Резні, імпульс! - Лейлінова фігура замерла в небі над полем бою. Темно-червоне світло перемістилося з його домену до віруючих на землі.
- Це сила нашого бога! Криластий Змій захищає нас!
Його лягким помахом руки відрубав одному з тубільців голову. Зробивши це, він відчув, що витривалість, яку втратив, магічним чином відновилася. Він оглянувся і побачив, що пірати, які щойно були дуже втомлені, тепер повні енергії.
« Яку жахливу силу в бою може дати нам ця здатність? »
Ефекти цього домену були дуже гарні. Невелика протидія, яку все ще виявляли тубільці, повністю розвалилася і члени племені почали дико волати та кричати.
Коли Лейлін з’явився перед своїми людьми в облозі бога і показав їм свій захист, рішучість тубільців зникла. Багато з них почали здаватися, і густе чорне полум’я окутало небо над селом племені...
Настав вечір. Відбиття сонця в море робило його червоним, як кров. Лейлін сидів у палаці вождя, слухаючи звіти своїх підлеглих.
Це місце насело кілька менших плів, що складаються приблизно з десяти тисяч людей. Цей "дворець" був просто великим будинком з гарними тваринами на стінах. Проте, порівняно з будинками звичайних тубільців, тут було досить непогано.
— Операція закінчилася повною перемогою. Ми вбили близько тисячі місцевих воїнів і захопили більше десяти тисяч полонених. У той же час, ми втратили кілька десятків наших людей... — Коли Ізабель заговорила, Робін Гуд і Рональд почали червоніти від хвилювання.
« Морські шляхи були перекриті, тому жоден з місцевих каное не міг втекти. Звістка про це, безперечно, не залишить краю острова. Коли Тіфф та інші елітні бійці зупинились, їх побігла просто незбагненна мета.
— Добре! Далі треба організувати рабів і обшукати острів ...
Багато тубільців підкорилися йому в цій метушні, а у нього була нестача робочої сили. Лейлін не заперечував, і зрештою він був ізольованим островом. Тепер, коли він контролював морські шляхи, куди вони могли піти?
« Найважливіше тепер — підкорити тубільців і поширювати їхню віру. Після цього я зможу сформулювати друге військо, що складається з тубільців...
Історія колоніалізму з його колишнього життя давала Лейліну багато прикладів для наслідування. Елітні пірати були його основною групою, і він не міг ризикувати ними. Кожна операція з ними мала закінчитися величезним успіхом і дати їм відчуття, що вони всемогутні.
Його наступним завданням було управління і розподілення цих тубільців, щоб сформувати другорядну армію та свою охорону. Тому виникла потреба у спровокувати тубільців, щоб вони нападали один на одного і спричинили міждоусоби. Було б ще краще, якби йому допомогли хвороби.
Через відмінності в їхніх світах, битви між богами були надзвичайно важливими. Якби Лейлін міг знищити тотеми, в які вірили тубільці, все було б набагато простіше. Острів Дебанкс був просто жирною свинею, яка чекає, коли її вб'ють.
Але все це в майбутньому.
Тепер Лейлін зосередив свою увагу на організації аборигенів островів Чіхуахуа...
Настав вечір. Холодний вітер змусив багатьох тубільців гукати, сподіваючись теплого шляху від тремтячих тіл. На противагу цьому, на центральній площі горів величезний вогнище, зруйнований вівтар біля якого вже був замінений зовсім новим ідолом.
На вершині велетенської основи з обсідину фарбувався величезний зловісний змій із м’ясистими крилами. У нього були гострі кігті, блискуча луска і один-єдиний ріг. Великі демонські крила простягалися широко, а вертикальні очі викрикували безжалісну кровожерливість.
Цю статую Лейлін вибрав для себе сам. Він все ще боявся інших богів, тому просто не міг відкрито себе показувати. Найкращим варіантом був образ Таргарієн.
Тубільці відправлялися до цієї статуї партіями, наказуючи присягнути їй на вірність. Перед тим, вони ще мали потоптати прапор Пивоподібної птиці.
Хоч би якими безглуздими вони були, тубільці знали, що таке блюзнірство означає підкорення. Це викликало хвилі хаосу, бо вплив племінного духу не міг зникнути так легко.
Незважаючи на обурення, цілу кровожерливість тубільців вилітала перед лицем гострих клинків піратів. Один з тубільців налякався, схилившись перед ними. Невдовзі інші люди почали наслідувати його приклад.
Лейлін відчував віру багатьох тубільців і страх, який супроводжував її.
Він озирнувся і зітхнув: « Чи поклоніння богам усіх форм життя є джерелом віри? Суть божественної сили - в прозорості і величі."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv